9~10 червня 2011 р. – поїздка до Рогатина

Ми з Джеєм повернулися вчора ввечері з Рогатина до Львова, і мені захотілося коротко описати цю поїздку.

Це була остання наша поїздка цієї весни – наприкінці наступного тижня ми їдемо зі Львова.  Повернемося у середині вересня і будемо до 10 листопада, тоді ж плануємо ще зо дві поїздки до Рогатина, після чого маємо їхати до Парижу, а тоді у відпустку до Каліфорнії.

With Renaud in Rohatyn

Разом з Рено в Рогатині. Фото © 2011 Джей Осборн.

У цю останню поїздку, з нами приїхав також репортер з агентства «Франс Прес» Рено Лаверн з Марселю (Франція).  Рено буде писати статтю про євреїв, які приїздять з Америки, Франції, Ізраїлю та інших країн до Галичини, щоб дізнатися більше про життя галицьких штетлів до війни, та про залишки слідів колишнього життя галицьких євреїв. У серпні Рено повернеться до Галичини із страсбурзькою групою «Valiske» («У валізі»), яка здійснює поїздки для вивчення спадщини для франкомовних євреїв для 26-хвилинного документального фільму, що його знімає французьке телебачення.

This article is also available in English.

Так само, як і під час чотирьох попередніх наших цьогорічних приїздів до Рогатина, Ігор Кліщ з рогатинської бібліотеки домовився і про готель, і про усі зустрічі з рогатинцями. Він також залюбки допомагав нам з перекладом, зголосившись за власною волею, через що пожертвував практично цілий свій робочий день.  Як я вже зазначала раніше, і не втомлююся нагадувати, без Ігора наші поїздки до Рогатина ніколи б не були такими результативними, значущими і пам’ятними.  Він став невід’ємною частиною і посередником між нами, нашою групою і громадою Рогатина.  На жаль, його тривала робота у бібліотеці незабаром закінчиться, оскільки Ігор шукає зараз інше місце праці. Уся наша група чимало завдячує Ігореві, його доброзичливості і готовності допомагати. Завдячуємо і рогатинській бібліотеці за надання і часу Ігора, і своїх приміщень.

Renaud, Ihor, Marla with Father Bihun

Рено, Ігор, Марла з о. Бігуном. Фото © 2011 Джей Осборн.

Перша зупинка, після того як до нас приєднався Ігор, була для зустрічі з деканом Української греко-католицької церкви отцем Бігуном, який також відповідає за адміністративні питання багатьох храмів у Рогатинському районі.  Було заплановано передати отцеві листа, який ми написали від імені нашої групи, за порадою мера, де пояснюється, хто ми і чим займаємося, а також просимо отця Бігуна про допомогу – поширювати інформацію про наш проект відновлення єврейських могил.  Зокрема, ми просимо усіх, кому щось відомо, або хто знайшов єврейські могильні плити десь у місті, зв’язатися з паном Воробцем, який своєю чергою організує їх демонтаж і перевезення на новий єврейський цвинтар, не завдавши при цьому містянам жодних фінансових незручностей.  До того ж, у листі коротко описана наша остання зустріч з мером Рогатина і згадано про його підтримку цього проекту (див. попередній допис про нашу поїздку до Рогатина 13-14 травня з Алексом Феллером), а також про нещодавнє інтерв’ю українському телеканалові (див. допис про поїздку до Рогатина 17 травня з Алексом Феллером та Дорі і Мітчелом Ґлотцерами). Отець Бігун пообіцяв розповісти про це своїм парафіянам. Він також зауважив, що був на посвяті єврейських меморіалів у 1998 р. та наголосив, що Церква прагне розвивати і підтримувати хороші відносини є євреями, що походять з Рогатина.

With Mr. Vorobets at the Rohatyn library

З п. Воробцем в Рогатинській бібліотеці. Фото © 2011 Джей Осборн.

Потім ми четверо (Джей, Ігор, Рено і я) зустрілися з п. Воробцем у бібліотеці, де він спочатку повідомив, що з часу нашого останнього приїзду спілкувався зі старшою пані, що мешкає на вул. Коцюбинського. Вона пригадала, що перед війною родина Ґлотцерів мешкала у будинку по сусідству, навпроти колишньої лазні.  Це лише підтверджує наше припущення з попередньої поїздки з Ґлотцерами. Мітчел навіть перекинувся кількома словами з чоловіком, який мешкає у цьому будинку сьогодні.

Тоді п. Воробець прозвітував по витратах станом на поточний період за демонтаж і перевезення більшості плит з усього міста, які нам показали під час попередніх приїздів. Згодом ми порахували, що це 36 плит з 7 різних місць.  Керував цими роботами, розраховувався з робітниками і т. ін. п. Воробець самостійно, на добровільній основі.  Тепер ці плити привезли і помістили навколо меморіалу на єврейському кладовищі з північного боку міста.

At the garden and courtyard

Рено дізнається про город на вул. Франка і про подвір’я позаду. Фото © 2011 Джей Осборн.

Плитам, які і досі лежать під городом на вул. Франка (трохи далі вулицею від бібліотеки) доведеться зачекати аж до осені, коли з городу зберуть урожай.  Невідомо, скільки у тому городі плит, а тутешні мешканці сказали, що деякі з них досить великі, тобто мабуть, вони повністю вцілілі.  Отже, ми припускаємо, що роботи на цій ділянці будуть досить масштабними, можливо, знадобиться якась серйозніша техніка та більше витрат на те, щоб їх викопати і перевезти, а також щоб впорядкувати потім город.  Коли ми повернемося через декілька місяців до Львова та знову приїдемо до Рогатина, то сподіваємося, що на той час будемо мати більше результатів, щоб прозвітувати про цю частину нашого проекту відновлення могильних плит.

Далі, ми повідомили п. Воробця про нещодавній відхід Сабіни Він Фукс.  Він помітно засмутився і пообіцяв передати цю новину Дарії, жінці, з якою ми двічі зустрічалися під час попереднього приїзду, чия родина переховувала Сабіну під час війни.

Рено поставив п. Воробцю декілька питань для своєї майбутньої статті.  Пан Воробець погодився супроводжувати нас до декількох будинків у місті, до яких ми сподівалися зайти.  Серед них – колишня синагога на території ґетто (біля греко-католицької церкви за колишньою пекарнею Горна), підвал колишнього будинку Юденрату (адмін.ради).  Нам вдалося зайти до цих споруд, а також до колишньої мікви (лазні), прибудованої до та суміжної з синагогою – теперішньої пральні.  Ми трохи пофотографували, і хоча сьогодні не залишилося помітних залишків цих споруд єврейського минулого, ми були надзвичайно задоволені, що змогли оглянути їх зсередини.  Усі ці будинки сьогодні належать Рогатинській спеціальній школі-інтернату для дітей-інвалідів.

In former Jewish buildings in town

Всередині колишньої синагоги, колишньої мікви трохи нижче, і під колишньою конторою Юденрату. Фото © 2011 Джей Осборн.

А ще… під час наших оглядин цих споруд ми здійснили важливу знахідку! Попри те, що ми не попереджали директора інтернату, що хотіли оглянути приміщення зсередини, п. Воробець знайшов директора інтернату (його знайомого) і він впустив нас всередину.  І хоча він не мав багато часу, бо мав попередньо домовлені справи, там директор радісно повідомив, що щось для нас має! Він пішов і через декілька хвилин приніс коробку з кількома десятками крихких, запліснявілих, вицвілих, поплямлених і потемнілих від часу аркушів, «єврейських» паперів, які вони знайшли під час останнього ремонту у школі! Ці обривки були різного розміру, від одного до декількох сантиметрів, у різному стані, з більш чи менш розбірливими текстами: і друковані сторінки з єврейських священних книг, і уривки, написані від руки, мабуть з записників, і конверти або квитанції, навіть продуктові карточки чи продовольчі купони. На деяких навіть можна було добре прочитати прізвища і підписи, наприклад, Ліхтґарн, Ліблінґ, Габер, та інші. На деяких обривках були дати, з 1941-42 р.р., під час періоду ґетто і німецької окупації! Справді неймовірна і несподівана знахідка! Директорові було приємно, що ми так зраділи, і він залюбки дозволив нам зробити фотографії, а тоді побіг у своїх справах. У нас було замало часу і бракувало техніки, щоб оцифрувати усі папери, тож директор пообіцяв, що знову дасть нам цю коробку у наш наступний приїзд, але бажано, щоб ми його попередили хоча б за трохи. Перейти до галереї з цими фотографіями різних обривків можна за посиланням у кінці цього опису.

The box of Jewish paper scraps

Усі вражені тим, що побачили в коробці. Фото © 2011 Джей Осборн.

At the south mass grave memorial; a rainbow over the old Jewish cemetery

На південній братській могилі; веселка над старим єврейським цвинтарем. Фото © 2011 Джей Осборн.

Ми попрощалися з Ігорем і п. Воробцем біля готелю «Еліт-Центр» наприкінці ще одного довгого, але сповненого подіями спільного дня у Рогатині. Того вечора (і частину наступного дня) ми з Джеєм повезли Рено до місць пам’яті єврейської історії і на два кладовища. Ми побачили, що обидва пам’ятники гарно прибрані, плити пофарбовані, трава підстрижена, натомість висаджені нові доглянуті квіти – усе завдяки невтомним зусиллям п. Воробця. Коли його не стане, хто буде далі робити це для наших втрачених родичів? Гадаю, це обов’язково треба обговорити у нашій групі, поки п. Воробець ще з нами, адже йому вже 77 років.

Наступного ранку ми знову перестрілися з Ігорем, щоб передати йому диск зі старими фотографіями Рогатина і матеріалами книги Ізкор (поминальної молитви), яку він має дати одній вчительці місцевої української школи, у якої учень пише реферат про колишню єврейську громаду Рогатина.  Ми познайомилися з цією вчителькою того дня, коли мали зустріч з рогатинським мером, і домовилися, що передамо диск з цією інформацією для її учня.

The collection of stones grows, and becomes more difficult to document

Колекція каменів зростає, і стає більш важким для документування. Фото © 2011 Джей Осборн i Рено Лаверн.

Наступного дня ми також поїхали на усі місця в місті і околицях, де були знайдені єврейські могильні плити, переконатися, що усіх їх демонтовано, згідно з тим, як було зазначено у звітах п. Воробця.

More headstones on vul. Zelena

Більше каменів на вул. Зелено, включаючи крихітний фрагмент. Фото © 2011 Джей Осборн.

Ми сфотографували їх на цвинтарі, куди їх зараз перевезли. Крім того, ми знайшли ще 5 плит, глибоко в траві неподалік Бабинців, де перед тим знайшли усі інші плити біля струмка. З допомогою Рено нам вдалося відкопати чотири з них, і перевезти на цвинтар. Але одна частина бла завелика, тож ми попросили Ігора повідомити про це п. Воробця, який потім організує її перевезення.

І на завершення, ми знову шукаємо когось, хто б зголосився зробити переклади. Цього разу нам потрібна допомога у перекладі не лише нещодавно знайдених плит, які ми пофотографували в Рогатині, але й тих уривків паперів, документів і сторінок, які нам показали у четвер, і які були знайдені у колишніх приміщеннях колишнього єврейської громади, що з західного боку від ринкової площі. Ці тексти на івриті, на польській, німецькій, і, мабуть, ще на ідиш. Навіть якщо серед переліку прізвищ, які ми знайшли на цих обривках, немає прізвища вашої родини, ці сліди з минулого, а особливо з цього періоду під окупацією, для нас дуже цінні. До того ж – чудом вцілілі.  Якщо можете допомогти, контактуйте з Алексом Феллером.

Ось карти Ґуґл, де показано стан нашого проекту з відновлення могильних плит:
https://goo.gl/AfjvwI

[Примітка: Цей звіт Марла початково надсилала до Rohatyn District Research Group.]

Переклад – Світлана Брегман.