Вчора ми з Джеєм повернулися до Кракова з нашої поїздки в Рогатин. Їздили ми з членом нашої групи Алексом Денисенком і його водієм Віталієм, як і багато разів перед тим.
Ця поїздка відбулася практично майже через рік після нашої першої зустрічі у травні 2011 р. з Ігорем Кліщем з рогатинської бібліотеки та паном Воробцем. Саме на цій першій зустрічі ми дізналися від пана Воробця про існування єврейських плит і їх фрагментів, які досі розкидані по усьому місту, через 70 років після того, як нацисти видерли їх з двох місцевих цвинтарів.
This article is also available in English.
Одна з багатьох плит, викопаних у городі і внутрішньому подвір’ї.
Фото © 2012 Джей Осборн.
Ось вже минув рік і ми знову тут, і як визнаєте з моїх попередніх дописів у групі, цей проект розростається, і з’являються нові неочікувані проблеми, про які я хотіла б вам сьогодні розповісти.
Наша остання поїздка чудово випала в часі із знахідкою близько десятка великих плит дещо раніше, які викопали у приватному городі на вул. Івана Франка, там, де й рогатинська бібліотека. Ви пам’ятаєте, що про існування цих плит під землею було відомо вже протягом якогось часу, але для того, щоб їх викопати (адже там довелося б неминуче пошкодити цей приватний город і його насадження), довелося зачекати на достатню кількість робочих рук, відповідної техніки для викопування, буксирування, а також відповідної погоди і можливостей пересадити рослинність.
Хід розкопок у городі на вул. Івана Франка: як все було, квітень 2011 р.; розкопки, січень 2012 р. (з двох перспектив); відновлення ґрунту, січень 2012 р.; новий город, травень 2012 р. Фото © 2011 Джей Осборн; © 2012 Ейб Ліонс; © 2012 Джей Осборн.
До того ж, зовсім поряд з цим городом було знайдено ще декілька плит великого розміру, а саме – у подвір’ї, де під час війни було гестапо. Це те подвір’я, де сьогодні стоїть рожева радянська штукатурена будівля, де виявилося, що опорна стіна з протилежного боку повністю складається з уламків єврейських могильних плит, що ми виявили під час нашої останньої поїздки у жовтні 2011 р. (Детальніше див. дописи за минулий рік на цю тему).
Оглядаємо територію городу: пан Воробець, Алекс, Марла. Фото © 2012 Джей Осборн.
Усі плити, відкопані з городу і подвір’я, про що детальніше йтиметься далі, вже перевезені на т.зв. «новий» єврейський цвинтар з північного краю міста, і поскладані разом з іншими плитами і їх уламками.
Пан Воробець наглядав і керував цим останнім проектом від початку до кінця, а волонтер корпусу Миру Ейб Ліонс робив для нашої групи фотографії процесу розкопування і переміщення плит.
Ось фото, які ми зробили з кожної нової плити і кожного фрагменту. Як я вже писала раніше, усі вони зараз перебувають на новому єврейському цвинтарі на північному краю міста:
http://www.pbase.com/nuthatch/
Будь-яка допомога від членів групи з перекладом цих новознайдених плит з івриту на англійську щиро вітається. Просимо контактувати з Алексом Феллером, якщо маєте таку можливість і бажаєте допомогти.
За нашими оцінками, від моменту нашого останнього приїзду в жовтні 2011 р. пан Воробець привіз на кладовище ще 50-75 новознайдених плит.
Також виявилося, що деякі плити більшого розміру, знайдені останнім часом, можуть бути частиною одного цілого (тобто на сьогодні вони розбиті на два уламки, але є частиною одного цілого). Сподіваємося, що ці уламки, які пасують один до одного, знайдуться, коли буде зроблено переклад написів з івриту.
Щодо городу, то на думку пана Воробця, там є ще декілька плит, у кутку саду (далі від будинку і навпроти вулиці). І ще – вже за дерев’яним штахетником, між огорожею і будинком, п. Воробець сподівається знайти їх згодом, наприкінці року, коли город вже буде не засаджений, і коли знайдуть ще одну групу помічників, щоб викопати і перевезти плити.
Оглядаємо територію подвір’я: Ейб, п. Воробець, Марла, Алекс.
Фото © 2015 Джей Осборн.
Щодо подвір’я, то більшість плит, які знайшли і відколупали, знаходилися безпосередньо біля одноповерхової поштукатуреної на рожево невеликої радянської будівлі, яку відразу видно, якщо вийти з приватного городу через маленьку дерев’яну хвіртку в дальньому кінці садиби (не з боку вулиці). Ця будівля стоїть на розі цього колишнього гестапівського подвір’я. Поряд також стоїть маленький дерев’яний напіврозвалений сарай. Протягом минулих приїздів було важко роздивитися, що там навколо цієї будівлі і сараю, бо все було густо заросле кущами, плющем, непролазними бур’янами і закидано сміттям. Зараз все там розчистили. На жаль, розчистивши усі зарості і сміття, у стіні штукатуреної споруди помітили велику страшну тріщину. Глянути на цю прибудову – і відразу зрозуміло, що продовжувати працювати поблизу без належних захисних заходів і професійного обладнання ризиковано і небезпечно, та й пан Воробець так вважає. Припинення робіт неминуче виключає будь-який демонтаж несучої стіни, зробленої з плит, з іншого боку цієї будівлі, у тому ж подвір’ї, оскільки ця стіна є частиною фундаменту споруди, чи того, що від нього залишилося. Пан Воробець обіцяє тримати руку на пульсі і продовжувати працювати над цим проектом для нашої групи.
Ще плити, викопані в городі і на подвір’ї.
Фото © 2012 Джей Осборн.
Якщо говорити масштабніше, то пан Воробець вважає, що все це подвір’я, оточене будівлями, які фасадом виходять на вул. Шевченка і Галицьку (Ринок), таїть у собі багато чого. Він переконаний, що тут буде знайдено ще багато плит.
Пан Воробець згадав, що бачив 3-4 плити дуже великих розмірів, цілі і неушкоджені, які було видно кілька років тому, коли реставрували будинок на розі, найближчий до сараю. Поки ми там були, він спілкувався з теперішнім власником будинку та з сусідом, розпитуючи їх про ці плити, але ніхто з них нічого не знав, хоча також пригадали, що десь тут їх бачили.
З мешканцями вул. Зеленої.
Фото © 2012 Джей Осборн.
Потім ми разом поїхали глянути на ще декілька місць у місті, де з часу нашого останнього приїзду знайшли ще плити. Ці ділянки – це вул. Завода та вул. Зелена. Саме тут у 2011 р. було знайдено чимало плит. Коли ми їхали Зеленою, пан Воробець вийшов і розмовляв з декількома мешканцями. По ходу незамощеної дороги, на схід від Бабинців, у місцевості під назвою Куців (історично, це окреме містечко, але сьогодні воно вважається частиною Рогатина, як розповів Ейб) було помічено ще декілька нових плит. Пан Воробець обіцяє полагодити усі необхідні деталі, щоб їх перевезли. Як я вже згадувала раніше, саме тут знайшли вже багато плит. На думку пана Воробця, з часом ми тут знайдемо ще більше, оскільки раніше тут був тротуар, геть вистелений єврейськими надгробками. Він простягався до більшої мощеної головної дороги, яка йшла аж до вул. Шевченка, основної транспортної артерії у східній частині міста.
Одна з плит, знайдена мешканцями на вул. Зеленій. Фото © 2012 Джей Осборн.
Розташування усіх плит, які на сьогодні було знайдено у місті, позначено на цій карті. Ми і надалі будемо її за необхідності оновлювати:
Пан Воробець нагадав нам, що під час війни уся дорога, яка веде від Рогатинської поліції (сучасна вул. Галицька) до залізничного вокзалу, колись була вимощена могильними плитами. Оскільки ця дорога і тепер є основною магістраллю у південному напрямку від Ринку, то не треба довго думати, щоб зрозуміти, що її розкопки коштуватимуть десятки тисяч доларів. Станом на сьогодні сама дорога вкрита декількома шарами асфальту, а ділянка, яка веде до залізничного вокзалу, вкрита щебнем.
Упродовж 2011 р. близько десятка плит було перевезено на цвинтар, але їх поскладали збоку, неподалік заростів біля центрального меморіалу Голокосту, спорудженого у 1998 р. Пан Воробець пообіцяв організувати, щоб їх перемістили до решти.
Рабин Колеснік (з Івано-Франківська) також висловив бажання приїхати до Рогатина оглянути єврейські могильні плити, які наша група перевезла на т.зв. новий єврейський цвинтар. Він пропонує оглянути їх і перевірити, які з них походять саме з рогатинського старого єврейського цвинтаря з південного краю міста. Власне, щодо отих «старих» плит і їх фрагментів, він хотів би, щоб їх повернули на старий цвинтар, а не залишали на новому.
Знову таки, якщо хтось із членів групи має з цього приводу якісь думки чи пропозиції, просимо їх виносити на обговорення, оскільки, якщо сортувати плити (на старі і нові), це може тягнути за собою певні наслідки для того чи іншого меморіалу, який може вирішити збудувати група з цих плит.
[Примітка: Це – частина звіту Марли Рошер Осборн, який вона надсилала Rohatyn District Research Group 26 травня 2012 р., на основі дводенної поїздки до Рогатина Марли, Джея, Алекса Денисенка і Віталія 23-24 травня; інша частина цього звіту розміщена у цьому розділі «Новини» під тією ж датою. Такі самі теми з цього звіту були опубліковані на вебресурсі Європейської організації захисту єврейської спадщини Jewish Heritage Europe у розділі «Новини» і ще одна розлогіша розповідь про питання, що піднімаються тут, вийшла у розділі журналу JHE: In Focus.]
Переклад – Світлана Брегман.