Волонтерська робота зі збереження спадщини на місцях єврейських поховань в Рогатині

Декілька волонтерів зібралося на старому єврейському цвинтарі в Рогатині. Фото © 2019 RJH.

Минулого тижня нам з Марлою було дуже приємно попрацювати декілька днів разом зі старими і новими друзями з Рогатина, зі всієї України та з-за її меж, продовжуючи наші зусилля з розчищення рослинності і облаштування території чотирьох місць єврейських поховань в Рогатині (старий і новий цвинтар, а також північна і південна братські могили). Такий перший масштабний волонтерський захід у цьому 2019 році для «Єврейської спадщини Рогатина» став продовженням п’ятиденного прибирання на старому цвинтарі минулого серпня, а також ще двох додаткових днів та одного насиченого дня боротьби з терновими заростями і чагарниками на новому цвинтарі ще у липні минулого року. Крім того, ми також розчистили територію біля меморіалів на двох братських могилах часів війни, та ще нам пощастило організувати додаткову археологічну зйомку території на одному з цих об’єктів.

Протягом теплих зимових місяців 2019 р. ми продовжимо працювати самостійно, а також, сподіваємося, за підтримки волонтерів, на усіх цих об’єктах, розбудовуючи надалі здобутки цієї працьовитої команди. Тут ми хотіли б розповідати вам про той неймовірний поступ, якого вдалося поки що досягти…

Наші цілі на цей захід

Stumps of trees and shrubs from last year's major clearing

Минулорічні пеньки чагарників, які залишилися після масштабного прибирання на старому цвинтарі. Фото © 2018 RJH.

2018 рік став переломним роком розвитку і навчання для «Єврейської спадщини Рогатина». Нам пощастило отримати поради і вміння людей, пов’язаних з трьома волонтерськими благодійними організаціями: Фонд мацев (TMF), Львівський волонтерський центр (ЛВЦ), і Волонтери корпусу миру, всі з яких працювали з нами улітку. За їх проводу і неймовірних зусиль вдалося провести важливу роботу з розчищення більшості території старого цвинтаря і половини нового цвинтаря, а у ході роботи ми навчилися, як ефективно використовувати наше оснащення, організовувати роботу і забезпечувати безпеку волонтерів і інструменту. Цьогоріч ми плануємо збільшити масштаби розчищення і здобути нові знання, продовжуючи почате. Наша мета на цей перший захід 2019 р. передбачала:

  • розчистити густі чагарники на декількох ділянках цвинтарів (залишок з 2018 р.)
  • зрізати і прибрати молоду траву і молоді зарості з ділянок усіх чотирьох об’єктів поховань (постійне завдання)
  • стримувати ріст деревних заростів, де можливо
  • зрізати і подрібнити обрізки великих чагарників і молодих деревець при корені, щоб усунути небезпеку перечепитися і спростити наступні роботи
  • продовжувати прибирати крупне сміття і уламки з цвинтарів

Одна неповторна група волонтерів під час цього заходу також допомогла впоратися із особливим завданням, крім ландшафтних робіт: вони провели додаткову археологічну зйомку на північній братській могилі. Більше даних і зображень з цієї щасливої нагоди дивіться далі.

Місцеві і міжнародні волонтери

Подані тут світлини – лише початок висвітлення важливості успіху цього заходу, який об’єднав стільки робочих рук і сердець, стільки зібраних воєдино сил, щоб впоратися з такими непосильними масштабами робіт як для нашої невеликої організації. Ті, хто приїхав здалеку, добиралися самостійно, а ті, хто залишилися на декілька днів, самі подбали про свій нічліг, спростивши і роботу, і витрати для нашого ГО. Ми з Марлою особливо вдячні мешканцям Рогатина, учням та усім, хто працював разом з численними приїжджими помічниками, які спілкувалися з сусідами, щоб допомогти інтегрувати ці об’єкти у міську культурно-історичну спадщину, а також усім власникам крамниць і працівникам місцевих заправок, готелів і закладів харчування, які гостинно нас підтримували на ходу. Нам також було вкрай приємно зробити декілька перерв у роботі, коли ми проводили такі собі екскурсії місцями єврейської спадщини для місцевих мешканців і для наших гостей, помістивши наявні об’єкти в історично-культурний контекст. Ми схиляємо голову перед великодушністю усіх волонтерів та інших помічників, та хотіли б тут відзначити їх доброту і внесок.

Археологічний центр Стаффордширського університету

The Staffordshire team at work at the north site

Команда зі Стаффордшира за роботою на північному меморіалі братської могили у 2017 р. Фото © 2017 RJH.

Час для цього волонтерського заходу підпорядкувався під нагоду, яка нам випала від Археологічного центру Стаффордширського університету з Великобританії. Команда під керівництвом директорки Центру Д-ра Керолайн Стерді Коллз здійснила наш наймасштабніший проект у 2017 р. – неінвазивне дослідження двох братських могил в Рогатині та ділянки на новому єврейському цвинтарі. Цього року грант на громадський активізм дозволив чотирьом членам команди Керолайн подарувати нам свій досвід та провести додаткову зйомку ділянки на північній братській могилі. Крім того, вони приєдналися до інших волонтерів, допомагаючи у важкій фізичній праці протягом трьох днів на обидвох цвинтарях, та провівши підготовку до зйомки на північній братській могилі.

Дарія, Вілл, Кевін і Алекс на північному об’єкті минулого тижня. Фото © 2019 RJH.

Нам надзвичайно пощастило знову вітати Кевіна Коллза, керівника археологічних проектів Центру, а також познайомитися з давнім археологом Центру Віллом Мітчеллом, докторанткою Дарією Черкаською та аспірантом Алексом Гейкоком. Наші відносини з Центром тривають вже понад три роки. Ми у захваті від їх досліджень та репортажів з гарячих точок з усієї Європи. Захоплюємося їх відвагою, і науковими здобутками, та чекаємо з нетерпінням, коли продовжимо нашу співпрацю з Центром та їх партнерами.

Волонтери Корпусу миру

Волонтери Корпусу миру з «Єврейською спадщиною Рогатина», учнями та іншими волонтерами; зліва направо: Андрес, Марта, Боб, Алекс, Карсон, Серена, Ітан, Василь, Марла, Дарина, Джей і Софія. Фото © 2019 RJH.

Минулого року ми були вражені добротою багатьох волонтерів, які перебували на місії Волонтерів Корпусу миру. Вони протягом багатьох днів допомагали нам в Рогатині, а також в інших місцях на західній Україні, при цьому провадили власні історичні або меморіальні проекти, на додачу до суспільної роботи, відтак будучи неймовірними неформальними посланцями від Америки. Минулого тижня нам було надзвичайно приємно познайомитися з шістьома волонтерами Корпусу миру в Україні, які лише утвердили нас у попередніх враженнях – що волонтери Корпусу миру виняткові люди, вмотивовані волонтери з потужними вміннями вирішувати проблеми та постійними зусиллями на побудову містків порозуміння. Крім того, вони дуже допитливі, що дало нам з Марлою чергові можливості розповідати «історію Рогатина» з усією її багатокультурною глибиною. Натомість, кожен волонтер також приніс і свою історію зі своїх рідних містечок з усієї України, а також з Америки, що лише дозволяє нам більше цінувати широту їх досвіду.

Андрес пояснює про програму Корпусу миру делегації з курсу юдаїки з Варшавського університету. Фото © 2019 RJH.

Ще одна важлива складова їх допомоги – це самоуправління і лідерство, які чудово забрали частину навантаження з нас, щоб ми могли зосередитися на інших практичних питаннях. Наш друг і Волонтер Корпусу миру в Рогатині Андрес Родрігес взяв на себе чимало попереднього планування для себе і для своїх колег, у тому числі координацію проживання, добирання і харчування. До того ж, він відповідав за повсякденні організаційно-комунікаційні питання в групі та з місцевими мешканцями та ще й працював з нами фізично у всі дні, паралельно не припиняючи виконувати свої викладацькі обов’язки у рогатинській школі, до якої він прикріплений. Ми чимало завдячуємо Андресу за те, що запропонував таку допомогу і так вдало з нею впорався.

Піймати в об’єктив моторних волонтерів Корпусу миру минулого тижня було непросто, але тут знайдете фото Андреса і його колег. Це – Серена Берковіц (на місії в Сумах), Карсон Гольстейн (Броди), Боб Мінтон (Мукачево), Ітан Шарф (Ільниця, поблизу Хуста) і Леслі Нолан (Надвірна). Не дивно, що на багатьох фотографіях можна побачити, як волонтери Корпусу миру посміхаються, активно дружньо спілкуються з іншими волонтерами і місцевим населенням.

Львівський волонтерський центр

Команда ЛВЦ повертається на новий цвинтар в Рогатині, разом з іншими волонтерами. Фото © 2019 RJH.

Наші любі друзі із Львівського Волонтерського центру Всеукраїнського єврейського благодійного фонду Хесед-Ар’є знову присвятили нам свій час і енергію. Вже вчетверте, починаючи з 2017 року, вони безкоштовно попрацювали з нами цілий день на новому цвинтарі в Рогатині. Ми також допомагали ЛВЦ під час декількох їхніх проектів у Львові і в околицях протягом останніх декількох років, але нам ніколи не зрівнятися з їх силою і гнучкістю, за що ми неймовірно вдячні. Завдяки їх багатому досвіду, ми також можемо розраховувати на їх поради, коли доводиться вирішувати проблеми на місці з інструментами, з рослинністю, чи з іншими перешкодами. До того ж вони безстрашні – аж сміх розбирає, коли вони попереджають нас триматися осторонь від надокучливих тернових чагарників чи інших небезпек, а самі стрімголов кидаються винищувати зарості.

Безстрашний: Саша з посмішкою кидається на боротьбу з кущами. Фото © 2019 RJH.

Члени ЛВЦ та їх керівник Саша Назар організовують волонтерські заходи місцевого і міжнародного масштабу, як на тему єврейської спадщини, так і в інших напрямках, у тому числі допомагають дітям чи особам поважного віку. Багато з їх робочих таборів об’єднують українську і іноземну молодь для викладання і громадських робіт, а це завжди передбачає екскурсії і вивчення регіональної спільної історії. Для нас велика честь працювати з ними та допомагати їм, навіть у дрібничках, і ми вже не дочекаємося серпня, щоб долучитися до їх запланованих проектів.

Міша підрізає форму дерев бензопилою.
Фото © 2019 RJH.

З серед величезної кількості друзів і волонтерів ЛВЦ ми особливо радо вітали минулого тижня Сашу Назара, Славу Дурача, Ар’є Лісакофа, Мішу Бородовського і Анне Уреч. З усіма ними ми співпрацювали раніше у Львові і Рогатині, а також під час інших заходів із збереження спадщини у Старому Самборі, Бориславі, Калуші, Ралівці та ін. Їх рішучі зусилля, особливо на новому єврейському цвинтарі в Рогатині, дають дуже помітні результати.

Учнівські активісти з Рогатина

Андрес з ученицями Мартою, Софією і Дариною розмовляють з сусідом на старому цвинтарі. Фото © 2019 RJH.

У неділю нам було особливо приємно вітати участь трьох учнів з Рогатинської спеціалізованої середньої школи №1, які відзначилися у міській програмі «Лідер» для молодих громадських активістів. Програму організував і просував Андрес Родрігес з Корпусу миру, який також викладає англійську мову у цій школі. Програма націлена на те, щоб формувати характер і вміння вдумливих та відповідальних громадян, а також бажання і здатність допомагати своїй громаді.

Крім важкої праці з розчищення і прибирання на старому цвинтарі, учні також допомогли нам привітатися і поспілкуватися з сусідами, які мешкають біля цвинтаря. Також вони розповіли про своє шкільне життя і життя в Рогатині волонтерам Корпусу миру та іншим гостям того дня. А оскільки вони також приєдналися до нашої екскурсії місцями єврейської спадщини в Рогатині, то зможуть тепер і надалі допомагати пояснювати про історію єврейської громади своїм одноліткам, батькам і сусідам.

Щира подяка Дарині Завгородній, Софії Слабій і Марті Кутній за їх допомогу з розчищенням і за громадський активізм, а також Андресові за пропагування цього заходу серед активної учнівської молоді.

Інші місцеві і іноземні волонтери

Леслі і Марла зі Стівом і Володею. Фото © 2019 RJH.

Як і минулого року, цього разу ми також мали допомогу від інших мешканців з Рогатина та з інших частин України, а також з-за кордону. Це люди, які дізналися про наш проект з Фейсбуку та приїхали простягнути руку допомоги лише тому, що їм не байдужі питання історичної спадщини та розбудови взаємопов’язаної громади. Нам було дуже приємно працювати на цвинтарях та на північному меморіалі братської могили з такими людьми як Олег Шеремет з Вербилівців, сусіднього села з Рогатином, з південної околиці; Алекс Грігореску, екскурсовод з Бухареста; Стів Шор, американець, який мешкає в Будапешті; Володя Гринішак, який працював з Леслі Нолан з питаннями культурно-історичної спадщини у своєму місті Надвірна. Активно працюючи в команді та з іншими волонтерами, ці наші нові, а тепер і справді справжні друзі минулого тижня чимало зробили для місць спадщини Рогатина.

Олег з Марлою на новому цвинтарі. Фото © 2019 RJH.

Крім того, ми також приємно поспілкувалися з іншими нашими друзями і сусідами в Рогатині. Хотілося б відзначити корисні поради і допомогу чотирьох мешканців, які живуть відразу біля цвинтарів, як відбирати рослини для прополювання, куди вивозити обрізки гілок та інші зелені відходи, та як полагодити металеву огорожу навколо старого цвинтаря. Сподіваємося, що зможемо стати такими ж добрими сусідами для цих добродіїв з Рогатина, якими вони є для наших предків. Дякуємо також керівництву міста Рогатина, які взялися за вивезення величезної кількості обрізків з чагарників з нового єврейського цвинтаря. З кожним роком місто дедалі більше полегшує нашу роботу.

Роман з Марлою у своєму магазині. Фото © 2019 RJH.

Напередодні основного прибирального заходу ми пішли до крамниць в Рогатині знайти відповідь на нашу проблему із рясними заростями отруйної рослини (борщівника) на деяких ділянках, і потрапили до одного магазину будівельних товарів неподалік центру. Там ми зустріли власника Романа Малецького. Коли він зрозумів, що нам потрібно, він показав, як він сам дає раду з цією рослиною, а тоді зібрав і нагострив для нас лопату, яку можна використовувати як ніж з довгим держаком, та подарував її нам для наших потреб! Ми вже використовували лопату на двох інших ділянках, коли ми вперше намагалися подолати цю шкідливу рослину, тож ми не забудемо Романову доброту, коли братимемо цю лопату з собою на наші наступні поїздки, щоб продовжити свої спроби.

Алекс, Стів і Василь вступили у боротьбу з дикими чагарниками. Фото © 2019 RJH.

І ще раз, як і під час майже усіх наших проектів у місті, ми багато в чому покладалися на нашого любого друга Василя Юзишина, який не тільки підвозив нас і наших волонтерів з місця на місце, а також на обіди, а й часто перекладав для нас за потреби. Коли його не було потрібно для цих завдань, Василь заповзято працював на цвинтарях разом з усіма, зрізаючи, тягаючи і прибираючи навіть найважчі уламки. Ми дедалі частіше покладаємося на Василеві технічні вміння, адже він допомагає нам направляти механізми, гострити інструменти і доглядати за ними. Нам завжди приємно проводити ці дні в товаристві такого люб’язного і помічного союзника.

Наші донори і помічники

Цей захід був би неможливим без допомоги великої кількості благодійників, які підтримують наше ГО у цьому проекті. Крім понад 100 осіб і родин, які зробили свої внески для покриття витрат на відновлення могильних плит і догляд за місцями спадщини, яких ми гордо згадуємо на нашій сторінці про донорів, минулого березня понад 20 осіб допомогли швидко зібрати необхідні кошти для закупівлі двох додаткових електропил для особливо складних пнів, за які ми взялися вже на заході минулого тижня:

Джо Братспіс, Одрі Кемпбел, Андре Конверс, Рона Фідлер, Едзьо Франк, Лінда Франк, Дорі та Мітчел Глотцер, Лесь Глюк, Крістіан Герман, Марія Натансон, Стефані Палумбо, Рум’яна Панкова, Маруся Петришин, Елізер Бен Пінкас, Марк Шапіро, Кріс Смол, Стефан Смол, Барбара Стайнмец, Андреа Цадик, Лорі Вассерман, та ще один благодійник, який забажав залишитися анонімним.

Тож тут ми маємо чудову нагоду знову подякувати нашим давнім помічникам, які тихо вирішують багато аспектів нашого постійного проекту на відстані: Том Трабер, який підтримує нас у США та радить щодо багатьох технічних тем (сюди входить одна із пил, придбаних цієї весни, яку ми вже задіяли минулого тижня на цвинтарях); Енн Гарріс і Шеллі Поллеро, які ведуть облік і розпоряджаються нашими американськими пожертвами через «Ґешер Ґаліція»; і Віто Надашкевич та Богдан Зданевич, які ведуть фінансовий облік і юридичний супровід нашого ГО в Україні через юридичну компанію «ЛоКрафт». Нам пощастило мати таких надійних друзів, які допомагають нашій роботі упродовж року.

Збільшення арсеналу інструментів і обладнання

Василь бензопилою викорчовує старі пні під корінь. Фото © 2019 RJH.

Як зазначалося раніше, минулого тижня ми задіяли два нових інструменти на допомогу нашому робочому арсеналу. Один з них – це маленька бензинова ланцюгова пила. Спершу ми думали, вона нам не знадобиться і її не доведеться купувати, але все ж вона потрібна для вирізання і розпилювання пнів молодняка і деревних чагарників, які спочатку ми валимо секатором і механізованими кущорізами, а також для того, щоб подекуди підрізати менші гілки дерев. Ще один новий інструмент – це ручна акумуляторна ножовочна пила, яка також використовується для обрізки під корінь невеликих пнів, щоб ніхто не перечепився, а також, щоб полегшити майбутні роботи мотокосами.

Ножовочна пила перед тим, як зрізати пень. Фото © 2019 RJH.

Ці два нові інструменти взаємодоповнюючі, адже один краще може впоратися з одними завданнями, а інший добре справляється з іншим видом і розміром пнів. Ми побачили під час наших перших експериментів, що обидва ці інструменти швидко і ефективно зрізають пні під корінь, але оскільки ґрунт на цвинтарях дуже піщаний і абразивний, робота при поверхні дуже швидко затуплює ланцюги і леза, тож нам знадобиться гострити і замінювати леза і приводи досить часто. Це ще одна ситуація, коли нам потрібно користуватися інструментами не так, як усі, і ми змушені пристосовувати наші методи та проводити технічне обслуговування за потреби.

Вище ми вже згадували про ще один інструмент, який ми додали до свого арсеналу для спеціальних потреб: це ніж з довгим держаком, який ми використовуємо для обрізки великих стебел швидко поширюваної і дуже отруйної рослини борщівника. Цей інструмент (перероблений заступ) ми будемо зберігати окремо від інших ручних інструментів через шкідливу отруйну дію цієї рослини, яка довго тримається, і дуже швидко відростає з кореня, хоча і легко зрізається.

Лопата, заточена як ніж з довгим держаком, щоб впоратися з отруйним борщівником.
Фото © 2019 RJH.

Гострять лезо ножа кущоріза на новому цвинтарі. Фото © 2019 RJH.

Попри це, ми і надалі використовуємо наш арсенал ручних і механізованих інструментів і розхідних матеріалів, які назбиралися за минулий рік, якими ми також ділимося з ЛВЦ, коли вони організовують свої прибирання в регіоні. Ця колекція і досі в дуже доброму стані, як нова, і на повному ходу, із природним зносом і амортизацією, і що важливо, усі механізовані інструменти досі у дуже доброму стані. Ми вже замінили низку ріжучих частин (леза, ланцюги, ланцюгові шини і курсову жилку), і заробляли зазубрини та інші пошкодження лез ручних інструментів. Минулого року ми втратили два ручних інструменти: одну пилу і один секатор, які мабуть і досі лежать у траві на великих ділянках, де ми працювали в Рогатині та в інших місцях в регіоні. Ці ручні інструменти мають обмежену експлуатацію, а ми їх дуже активно використовуємо, тож припускаємо, що багато з них доведеться замінити ще наприкінці цього року чи протягом наступної зими.

Ми також намагаємося обачно ставитися до типових робочих пошкоджень, тож завжди маємо під рукою відповідні засоби для надання першої медичної допомоги просто на місці. Минулого тижня і ми, і багато наших волонтерів отримали багато подряпин і синців, скалок, розтягнені зв’язки, та інші типові «садові» поранення, про які ми, разом з іншими волонтерами, змогли вчасно подбати самостійно, щоб запобігти інфекції та серйознішим ускладненням. На щастя, нікого з волонтерів не покусали кліщі, та ніхто не пожалився борщівником, чи не мав серйозних нещасних випадків. Ми завжди маємо при собі аптечку (яку нам минулого року подарував Фонд мацев), але щоразу, під час кожного нового проекту нам потрібно поновлювати пластирі і антисептики.

Старий єврейський цвинтар

Швидка орієнтація. Фото © 2019 RJH.

Перед початком ми приділили трохи часу, пояснюючи групі про сам цвинтар і його роль в історії єврейської громади Рогатина. Крім цього, ми обговорили наші плани на цей волонтерський захід і висвітлили деякі практичні теми про інструменти і про особливості ландшафту та провели інструктаж з безпеки.

Великий фрагмент плити повернувся на цвинтар.
Фото © 2019 RJH.

Наш проект на старому цвинтарі розпочався з важких, але вдячних вантажних робіт, поки волонтери ще не занадто втомилися. Алекс, Василь, Боб, Ітан і Андрес підняли і перенесли вручну великий фрагмент єврейської могильної плити, який повернули на цвинтар та залишили біля східного входу. Вони перенесли цей уламок на початку цвинтаря та помістили його біля втоптаних стежок, щоб його було добре помітно. З часом ми возз’єднаємо цей фрагмент з сотнями інших віднайдених частин трохи нижче за схилом.

Для початку розчищення ми взялися до обрізки і перетягування залишків диких кущів у північно-східному і південно-східному кутках старого цвинтаря, залишених з минулорічних масштабних проектів. Волонтери Корпусу миру, учні з Рогатина та інші присутні розділилися і працювали на обидвох об’єктах, цілком розчистивши північно-східний куток та велику частину небажаних гілляк у південно-західному кутку. У цьому нам допомагала сусідська жінка Ганна, яка добре знала, що за рослини там росли та підказала, які конкретно зарості слід виполювати.

До і після обрізки диких чагарників біля північно-східної частини паркана. Фото © 2019 RJH.

Вілл косить траву вгорі цвинтаря.
Фото © 2019 RJH.

Оскільки цей робочий день припав на неділю, ми відклали використання механізованих інструментів до закінчення служби Божої у сусідній історичній дерев’яній церкві святого Миколая. Пообіді британська археологічна команда (а потім і ми з Андресом) закинули собі на плечі мотокоси і взялися до трави на верхньому кутку цвинтаря. Разом ми розчистили біля 15% усієї площі за декілька годин. До того ж, після обіду Василь взяв нову ланцюгову пилу та зрізав товстіші гілляки з південно-західного боку, а також почав підрізати там пеньки. На цвинтарі сотні пеньків кущів і молодих деревець, тож це завдання буде актуальне і наступного року, і мабуть, ще декілька років поспіль.

Багато помічників допомагало збирати велике і дрібне сміття (пляшки, банки, цеглу та ін.), які назбиралися на цвинтарі за останні десятиліття. Ми зібрали п’ять великих мішків сміття, але і це буде для нас довготерміновим завданням, адже на території ще є багато сміття. Несподіваний успіх чекав на нас, коли Володя, Алекс та усі волонтери Корпусу миру понад 20 хвилин поступово розплутували величезну погнуту залізну сітку, заплутану в рослинах і живоплоті, яка застрягла на землі в центральній частині цвинтаря. Ми дуже раді, що нарешті позбулися цієї небезпеки для людей і для інструментів.

«Звір» з залізної сітки нарешті переможений. Фото © 2019 RJH.

Старий цвинтар величезний за площею, і звісно, нам доведеться продовжити там працювати протягом теплих місяців, щоб не допускати заростання ділянки травою та іншими рослинами. До того ж, ми плануємо вирізати ще більше кущів, а також викорчувати пеньки та вивезти сміття. Тож цього року заплановано ще декілька днів роботи лише на старому цвинтарі, про що ми будемо робити окремі оголошення, запрошуючи волонтерів у соцмережах.

Невеликий погляд на всю роботу на старому цвинтарі протягом дня. Фото © 2019 RJH.

Новий єврейський цвинтар

Слава допомагає перетягнути минулорічну купу гілок до середини. Фото © 2019 RJH.

Новому цвинтарю дістався цілий насичений день роботи, результати якої добре помітно наочно і практично. Націлившись головно на міцніші дикі зарості, та продовживши свою важку роботу з минулих років, ЛВЦ зрізали гілляки і чагарники по усьому цвинтарю, як мотокосами, так і ручними інструментами, а Міша бензопилою підрізав нерівні дерева з західного боку. ЛВЦ, волонтери Корпусу миру, археологи та інші добровольці розплутали та позрізали гілляки та інші обрізки, які залишилися з прибирання 2018 року, перетягнувши їх ближче до центральної частини цвинтаря, де їх можна спалити разом з новими обрізками, перетягнутими сюди у цей день. Вирізавши більші гілляки, ми також почали косити нову траву, але це ми ще продовжимо у наступних проектах цього року.

Не повірите, але Карсон може все! Фото © 2019 RJH.

Коли вони не розчищали рослинність, то декілька волонтерів збирали уламки і сміття, але все одно на цвинтарі залишається його ще чимало, особливо з північно-східного боку, тож нам доведеться організувати окремий проект лише для цієї роботи. Потім, вранці після від’їзду волонтерів з Рогатина, поки Марла зрізала і прибирала ще дикі кущі і гілляки, ми з Василем взяли ножовочну пилу і ланцюгову пилу, а також одну з мотокіс, та підрізали під корінь якомога більше пеньків, встигнувши до дощу, який змусив нас перервати роботу. Крім того, нам пощастило з погожою погодою протягом усіх п’яти днів нашого перебування в Рогатині.

Шмат роботи того дня… Фото © 2019 RJH.

Порівняльний вид нового цвинтаря після активного дня роботи. Фото © 2019 RJH.

Північна братська могила

Probable mass grave area

«Єврейська спадщина Рогатина» на північній братській могилі на початку 2018 р. з колишнім керівником. Фото © 2018 RJH.

Благодійна програма громадського активізму, яка привела до Рогатина археологів зі Стаффордширського університету, які приєдналися до нас у прибиранні на цвинтарях в Рогатині, дозволила їм привезти з собою свої інструменти для виконання неінвазивної георадарної зйомки. Це стало чудовою нагодою і для них, і для нас, адже вони змогли застосувати свої вміння на об’єкті північної братської могили, де їм не вдалося провести зйомку під час їх проекту у 2017 році. Як ми вже повідомляли у січні 2018 року, колишній начальник водоканалу став свідком викопаних людських рештків кількадесят років тому, коли копали траншеї під фундамент для теплиць, які сьогодні стоять на цій ділянці закинуті. Теплиці було перенесено, а залишки перепоховано, але начальник не забув цієї випадкової знахідки і показав нам її приблизне розташування. А тепер Стаффордширська команда має можливість відсканувати і цю ділянку території, щоб доповнити свої дані 2017 року.

Розчищення сміття, завалів і рослинності з ділянки перед проведенням зйомки георадаром. Фото © 2019 RJH.

Коли робота вже кипіла на новому цвинтарі у понеділок, археологи (Кевін, Вілл, Дарія і Алекс) та я перенесли інструменти на північну братську могилу та почали готувати додаткову ділянку для георадарної зйомки. Це означало, що потрібно вирізати та винести молоді деревця, чагарники, скло та інше крупне сміття, а особливо усі уламки металу, із запланованої ділянки для зйомки. Після закінчення першого етапу прибирання я повернувся на новий цвинтар, а археологи заміряли і розклали свою опорну топографічну мережу на наступні дні.

Вид на північну братську могилу до розчищення (вгорі) і два види після прибирання,
і під час зйомки (внизу). Фото © 2019 RJH.

Завершується чергова серія радарної зйомки. Фото © 2019 RJH.

У вівторок зранку Стаффордширська команда та інші волонтери, які залишилися (Стів, Карсон, Ітан, Андрес, Василь, Марла та я) згромадили і зібрали решта залишків рослин з усієї ділянки зйомки, а також бите скло з теплиць та інше крупне сміття, яке ми перетягли за межі позначеної ділянки. Ми продовжували прибирати навіть після того, як археологи вже розпочали свою зйомку. Дані збиралися за опорною сіткою метровими «зрізами», охопивши усю можливу площу від північної теплиці і аж до крутого схилу сусіднього пагорба, через глибокий рів для збору стічних вод, і під навислим закинутим приміщенням, яке виходить на цю ділянку комплексу. Як і зазвичай, команда працювала, обходячи великі дерева, металеві стовпці та розвалений каркас старих сходів, обережно просуваючись сіткою. Ми вимкнули свої мобільні телефони, щоб не чинити перешкод обладнанню, та спостерігали за процесом. Зібрані дані буде проаналізовано на їх робочому місці в Великобританії, після чого археологи опублікують додатковий звіт, який міститиме ці нові дані з результатами 2017 р.

Кевін пояснює суть зйомки.
Фото © 2019 RJH.

Повільний і ретельний процес зйомки дав нам трохи часу поміркувати про те, що відбулося колись на цьому місці, та поговорити про те, як дослідники та багато інших працюють над фіксацією, аналізом і вшануванням пам’яті про події і людей, які брали у них участь. Стаффордширська команда має чималий досвід роботи з місцями Голокосту в Європі, а Кевін не полінувався відповісти на питання волонтерів, які допомагали готувати ділянку.

Наша група біля меморіалу.
Фото © 2019 RJH.

Зробивши завершальне групове фото, ми розпрощалися зі Стаффордширською командою і вони поїхали назад до Львова, а волонтери Корпусу миру та інші, які залишилися, пішли до міста, щоб встигнути на автобуси додому. Марла, Василь і я залишилися на північній братській могилі розчищати траву і нові зарості чагарників навколо меморіалу біля краю ділянки. Ми повернемося сюди знову з друзями і колегами 6 червня цього року провести ще один меморіальний захід, на відзначення 76-ї річниці акції 1943 р., яка забрала життя тисяч євреїв з рогатинського ґетто, багато з яких походили також з навколишніх містечок і сіл.

Трава і бур’яни навколо північного меморіалу братської могили, до і після косіння. Фото © 2019 RJH.

Південна братська могила

Василь і Джей починають поточний ремонт. Фото © 2019 RJH.

До і після основного волонтерського заходу я, Василь і Марла також навідалися до братської могили на південній околиці Рогатина, щоб трохи прибрати меморіал 1998 року, та спробувати зрізати і розкидати густі зарослі отруйного борщівника. Поки що наша мета – зробити меморіал помітнішим і доступнішим, а також трохи навчитися боротися з цією отруйною рослиною. «Єврейська спадщина Рогатина» запланувала для цієї ділянки масштабніший проект з реабілітації, і пов’язаний він з дизайном і проектуванням з професійною фірмою з ландшафтних робіт, тож ми будемо періодично повертатися до цього місця упродовж 2019 року, щоб доглядати його, доки не будемо знати, як і коли можна буде продовжувати цей масштабніший проект.

Територія південної братської могили до і після прибирання. Фото © 2019 RJH.

Досліджуючи минуле і сучасне Рогатина

Під час однієї з поїздок старим єврейським кварталом в Рогатині, зустріч з давнім місцевим приятелем. Фото © 2019 RJH.

Щоб допомогти пояснити для всіх історичний контекст об’єктів, на яких ми усі працювали, а також, щоб розповісти про історію єврейської громади Рогатина як частини багатокультурного минулого міста, Марла провела дві екскурсії для волонтерів до міської площі, історичним єврейським житловим та релігійним кварталом, а також декількома єврейськими похованнями. Більшість волонтерів вже були у стародавній дерев’яній церкві Святого Духа, яка внесена у список світової спадщини ЮНЕСКО, а також бачили дерев’яну церкву святого Миколая зі старого єврейського цвинтаря.

Нагода спільно відпочити. Фото © 2019 RJH.

Крім цих традиційних культурних екскурсій, нам також було дуже приємно запросити усіх волонтерів у понеділок ввечері на вечерю з салатом, піцою і напоями у місцевому ресторані Еліт Центр. Це ще одна приємна нова традиція для всіх нас!

Перспективи

Завдяки рішучим зусиллям багатьох волонтерів, «Єврейська спадщина Рогатина» вважає цей перший масштабний захід з відновлення у 2019 р. надзвичайно успішним, адже це чудовий початок нашого «вуличного» сезону. Ми бачимо чималий поступ у підготовці пам’яток до серйознішого догляду, а також з нашими інструментами, знаннями і вміннями бачимо готовність впоратися з поточною роботою. Для нас так само важливо, залучивши місцеве населення і туристів з-за кордону, і надалі працювати над тим, щоб єврейська спадщина Рогатина поступово ставала помітною частиною культурної канви міста, і щоб Рогатин ставав містом, відкритим для гостей з усіх куточків і з різними інтересами.

На даний момент ми плануємо наступні волонтерські заходи на цих пам’ятках у 2019 р. Слідкуйте за нашою сторінкою на Фейсбуку та за календарем подій у цьому розділі новин, де будемо публікувати оголошення про усі майбутні події!

Переклад – Світлана Брегман.