This page is also available in English.
Вступ
Лише завдяки почуттю особистого обов’язку кожного керівника і людини, нам вдалося позбутися цієї ПОШЕСТІ за такий короткий час.
Так закінчується таємний звіт написаний Фрідріхом (Фріцом) Кацманом, німецьким группенфюрером СС і начальником поліцаїв, про просування у Галичині плану зі знищення євреїв на території окупованої Польщі, під кодовою назвою «Операція Рейнхард». Кацман подав звіт керівництву 30 червня 1943 р., менше, ніж через місяць після остаточної ліквідації єврейського ґетто в Рогатині, наприкінці його служби у цьому дистрикті.
Звіт мав назву «Вирішення єврейського питання у Дистрикті Ґаліція» (Lösung der Judenfrage im Distrikt Galizien) і описував у словах, цифрах і фотографіях методи і результати німецьких антиєврейських акцій у ґетто і таборах в Галичині, з окремим і самозвеличувальним наголосом на німецькій військовій упорядкованості і героїзмі перед лицем невловимих єврейських стратегій виживання і опору, наприклад, бункерів і зброї. Звіт також містив сфальсифіковані точні розрахунки щодо конфіскації єврейських банкнот, монеті та інших цінностей, за типами і вагою, протягом “евакуації” і “переселення” галицьких євреїв. Хоча сам Кацман уникнув затримання наприкінці війни, звіт було представлено як доказ міжнародних воєнних злочинів під час військового трибуналу у Нюрнбергу проти багатьох високих рангів німецької армії.
Рогатин згадується у звіті лише двічі, але використовується як приклад єврейського опору, та представлений на багатьох світлинах, що робить цей звіт цінним історичним джерелом для дослідження досвіду війни у Рогатині, а також масштабніших явищ у Галичині. Далі подаємо певну довідку про звіт, короткий огляд і резюме його змісту, конкретні деталі зі згадками Рогатина та короткий опис повоєнної долі звіту, у тому числі посилання на факсимільні копії і аналізи, використані тут як джерела.
Висловлюємо подяку ізраїльському історикові д-ру Ерану Зохару за виствілення рогатинської складової у Звіті Кацмана для нас, під час бесід, які ми мали з ним про єврейські бункери у Рогатині та в околицях, та нашому другові Крістіану Герману за його уважний переклад та корисні думки щодо закодованої ідеологічної мови, яка використовується у звіті.
Історія звіту
Звіт Кацмана – це один з декількох таємних німецьких військових і воєнізованих звітів, які збереглися після війни та показують плани і операції гітлерівців на експлуатацію, пригноблення і вбивство євреїв Європи після вторгнення на радянські території у червні 1941 р. Сюди входить велика кількість спеціальних депеш ескадронів смерті (Айнзатцгрупи), звіт Єгера, звіт Корера, телеграма Хьофле, звіт Герштайна і особливо звіт Штропа. На додачу до цих звітів від високих чинів, збереглося також чимало опосередковано звинувачувальних адміністративних документів, серед яких записи по поїздах, ордери на виробництво і замовлення та інша документація, яка свідчить про обсяги і масштаби робіт, контролю і вбивств нацистів. Обов’язки Кацмана в Галіції зумовили те, що він був активним учасником усіх цих операцій, тож він ретельно документував свою роботу, очікуючи схвальних відгуків від свого керівництва.
Кацман народився у 1906 р. у Вестфалії у Німеччині і ранні роки мав дуже схожі до інших типових нацистських керівників: вивчав комерцію, потім працював столяром; у 1928 р. втратив роботу і вступив до націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (NSDAP) і воєнізованих підрозділів СА; через два роки він вийшов з СА та вступив до СС (Schutzstaffel) і став брати участь у жорстоких політичних акціях у Німеччині. До війни один колега по партії описував його як “надзвичайно амбітного” і “фанатичного політичного солдата”. На початку війни його підвищили до оберфюрера СС (SS-Oberführer), і він керував операціями СС і поліції (SSPF) у Катовіце і Радомі у Польщі протягом наступних двох років. Вже тоді він відповідав за утворення єврейських ґетто, мародерства і примусову працю десятків тисяч ув’язнених, а також за масові розстріли поляків і євреїв.
Операція Барбаросса привела Кацмана до Галичини, де його підвищили до групенфюрера СС давши посаду керівника СС і поліції Дистрикта Ґаліція, тим самим у його руках опинилася доля понад 600 000 євреїв. Він віддав наказ на будівництво Янівського концтабору і створення єврейського ґетто у Лємбергу (Lwów, Львов, а сьогодні – Львів), ініціював і підтримував погроми проти євреїв у місті та організовував масові вивезення у табір смерті Бєлжец. На посаді керівника СС і поліції він також несе відповідальність за створення і розпоряджання ґетто по всій Галичині, а також за агресивне скорочення єврейського населення. За його командування переважну більшість галицьких євреїв було депортовано або знищено. Коли він майже завершив свою роботу в Галичині, до середини 1943 р., його перевели на командування до східної Польщі і Пруссії, підвищивши до генерал-лейтенанта Ваффен-СС. Після закінчення війни він втік від арешту на острів у Балтійському морі, де вдова убитого нацистського керівника Рейнхарда Гейдріха мала будинок, згодом переїхав назад до Німеччини під вигаданим ім’ям. Помер під Франкфуртом у 1957 р., і лише тоді викрилося його справжнє ім’я.
Складні і суперницькі німецька військова влада і керівництво нацистської партії, повноваження яких багато в чому накладалися у Генеральній губернії, а також його професійний інтерес захищати та пропагувати власну позицію та кар’єру – усе це давало Кацманові достатньо причин не лише подати свій звіт, а й все організувати і писати для цього. На початку Операції Рейнхард заявлена мета полягала у повному знищенні всіх євреїв у Генеральній губернії до кінця 1942 р., і сам рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер приїхав до Варшави на початку січня 1943 р., щоб наголосити на тому, що це завдання досі до кінця не виконане. У відповідь, відповідальні керівники СС і поліції посилили свої дії з січня 1943 р., особливо у Варшаві і Лємберґу, а Кацман отримав більше стимулу подати успішні результати такого прискорення у східній Ґаліції у своєму звіті наприкінці червня.
Інші мотиви також зрозумілі з поданих даних, з формулювань у самому тексті і з фотографій, відібраних для ілюстрації досягнень у звіті. Затримка повного виконання завдання у рамках Остаточного вирішення єврейського питання, частково пояснюється загальними економічними перевагами використання примусової праці євреїв, наприклад, на будівництві важливих доріг у цьому регіоні, яке спершу слід було довести до кінця, а тоді вже знищувати робітників. Фінансові переваги процесів, а саме наказів Кацмана відбирати майно, вивозити і страчувати, підкріплені його детальним обліком золота, готівки та інших цінних речей, зібраних з євреїв перед їх смертю. Він також підтримує результативність і ефективність роботи його працівників (що позитивно відбивалося на його власній репутації), порівнюючи відносно незначні втрати з німецької сторони в усьому цьому процесі із суттєвим «скороченням» єврейського населення. На додачу, він підтверджує цю думку, описуючи євреїв та їх поведінку як безжально ворожу, сповнену підступності. Він описує їх принизливими словами і компрометуючими фотографіями, у стилі нацистської расової риторики. У непоодинокій критиці німецьких суперників Кацмана серед представників влади цього регіону, він наводить та описує приклади, де їх невдале управління нашкодило остаточним цілям Операції Рейнхард, через що йому довелося втрутитися, щоб виправити проблеми. Він наголошує, що німці мали спільні справи на чорному ринку з євреями, що адміністрація Генерал-губернаторства (яка часто конкурувала з організацією SSPF) «проявила себе нездатною владнати весь цей хаос» і що армійське командування, офіцери «сприяли єврейському паразитуванню».
Історики вже підтвердили, що Звіт Кацмана містить викривлені факти і перебільшення, які мають на меті пролити позитивне світло на його кар’єру у Дистрикті Ґаліція, і що невідповідність деяких його цифр мала на меті створити враження точності, щоб, наприклад, можна було відвернути увагу від величезної кількості награбованого майна, відібраного від євреїв, яке осіло в кишенях підлеглих Кацмана. Втім, існує певний консенсус, що подані Кацманом цифри щодо євреїв, «страчених і переселених» (депортованих в Бєлжец на знищення, або страчених в ґетто в їх рідних містечках), а отже, і успіхи Операції Рейнхард на загал протягом червня 1943 р., в принципі перевірені і точні.
Кацман надрукував цей звіт і зшив у трьох примірниках, два з яких подав своєму начальнику Керівнику СС і поліції Фрідріху-Вільгельму Крюгеру, який фігурував у багатьох нищівних рішеннях у цьому регіоні; а один примірник був призначений для Гіммлера. Після війни зберігся тільки один примірник.
Стислий опис і резюме Звіту
Після обкладинки, де зазначено зміст, адресатів і автора, звіт починається з опису галицького єврейства – цифри, розповсюдження, а також описує їх як якусь нечисть: «…у липні 1941 р., після окупації німецькими військами, євреї були усюди. І тому ми вважали за наше найнагальніше завдання знайти вирішення для цієї проблеми якомога швидше.» Такий вступ далі переходить до опису заходів, яких було вжито, щоб визначити і зареєструвати євреїв, щоб придушити єврейський чорний ринок та створити єврейські трудові табори (зокрема, для робіт на будівництві таких потрібних доріг).
Невдачі інших німецьких установ стримувати єврейські правопорушення, особливо за допомогою фальшивих трудових посвідчень, детально описані на прикладі трьох випадків підробок. Цей розділ закінчується детальним поясненням домовленостей з німецьким військовим керівництвом щодо затримання бл. 8 000 євреїв, яких задіяли для примусових робіт у виробництві озброєння, які ночували на фабриках чи в інших таборах у Лємберґу. Повний текст розпорядження було включено у звіт. Кацман зазначає, що станом на 10 листопада 1942 р., 254 989 євреїв було вже «евакуйовано» і «переселено» з різних дистриктів Галичини. Цей розділ довільно ілюстрований фотографіями, на яких зображений Кацман зі своїми начальниками з СС, серед яких Крюгер і Гіммлер, а також численні сцени з життя єврейських трудових таборів і дорожніх бригад.
Наступний розділ починається пишною заявою від 23 червня 1943 р. (за тиждень до дати звіту), про те, що усі питання щодо районів поселення євреїв (ґетто) «вирішені» і що Кацман може особисто відзвітувати про те, що «Дистрикт Ґаліція […] вільний від євреїв». Він додає розрахунки, що станом на 27 червня 1943 р. конкретно 434 329 євреїв було «евакуйовано» з Ґаліції. У цій заяві про те, що дистрикт вже «judenfrei», Кацман зробив виняток для євреїв, які ще перебували у таборах, підконтрольних SSPF, зокрема у 20 названих містечках, де на загал залишалося 21 156 євреїв, хоча він додав, що «це число на даний момент у процесі зменшення». У Рогатині було одне з єврейських ґетто, ліквідованих раніше, тож він не фігурував у остаточних підрахунках.
Далі у звіті подані детальні описи надходжень до Рейху у формі конфіскованого майна євреїв, де окремими позиціями перелічені монети, цінні метали (у т.ч. золоті зубні коронки), ювелірні вироби, столові прибори, колекції марок, банкноти (у т.ч. понад 261 000 доларів США і 2 мексиканських песо), а також бл. 35 вагонів хутряних виробів. Далі подано детальний опис доходів і витрат у трудових таборах і на фабриках. При цьому в прихід також включені гроші, знайдені в одязі в’язнів, а видатки включають лише платню українським поліцейським (але жодної згадки про платню ув’язненим робітникам).
Закінчується звіт довгою описовою частиною, яка складає понад 60% самого звіту. Там йдеться про труднощі, які доводилося долати німецьким підлеглим Кацмана під час їх нелегкої праці, яка зрештою давала успішні результати. Нехтуючи той факт, наскільки скупчення галицьких євреїв у ґетто і таборах наражало на небезпеку їх життя і здоров’я, Кацман скаржиться про «серйозне фізичне і моральне напруження» для своїх людей, коли солдати були змушені заходити у переповнені єврейські помешкання і сховки, щоб витягувати в’язнів на вивезення чи на страти. У звіті він нарікає на бруд у земляних бункерах, які копали євреї під будинками в ґетто для оборони і переховування; на хвороби, які заражали і вбивали мешканців переповненого ґетто (а отже наражали на небезпеку його людей); на місця і методи, до яких вдавалися євреї, щоб переховуватися від облав і затримання, від димарів і каналізацій до спеціально облаштованих бункерів; на підкупи, які пропонували євреї військам Країн осі for assistance to escape to other countries; and the arms Jews had collected to resist German aktions. за допомогу втекти в інші країни; і на зброю, яку збирали євреї, щоб протистояти німецьким операціям. Цей розділ також довільно проілюстрований фотографіями, у тому числі містить низку портретів «певних представників Обраного народу», щоб висміяти євреїв для читачів Кацмана.
Вихваляючи себе у висновках, Кацман закінчує, співаючи хвалебні оди своїм підлеглим за їх стійкість у таких непростих умовах:
Попри неймовірний тягар, який ліг на плечі абсолютно кожного офіцера поліції СС під час цих операцій, настрій і бойовий дух цих людей були надзвичайно хорошими і достойними похвали, від першого до останнього дня. Лише завдяки особистому відчуттю обов’язку кожного окремого керівника і працівника, нам вдалося позбутися цієї ПОШЕСТІ у такий короткий термін.
Унікальні деталі про рогатинське ґетто
З невідомих причин і Рава-Руська, і Рогатин з’являються у звіті як конкретні приклади ґетто, які становили труднощі для операцій СС і поліції під час облав єврейських ув’язнених. Ґетто у Лємбергу і Буську також згадуються у цьому контексті, але без такої деталізації.
Щодо рівня захворюваності у ґетто, Кацман звітує:
У ґетто Рави-Руської і Рогатина були просто катастрофічні умови. Рава-руські євреї, побоюючись евакуації, ховали хворих на висипний тиф у ямах під землею. Коли мало початися виселення, поліція виявила 3000 євреїв, які злягли від висипного тифу у цьому ґетто. […] Водночас, усіх працівників поліції, яких призивали на службу, щепили від висипного тифу. Так нам вдалося знищити це кодло, втративши лише одного офіцера. Практично такі самі умови були і в Рогатині.
Не завжди зрозуміло, які саме місця зафіксовані на фото, включених у цей звіт, але фотографії номер 18-39 точно з рогатинського ґетто, а знімки від 40 до 44 – імовірно також звідти. На світлинах показано приклади оборонних бункерів, викопаних євреями під будівлями в ґетто, як вони були облаштовані, який був до них доступ, а також винахідливі способи ховати входи, подавати повітря і воду, а також витяжки для диму від обігріву і кухонних плит. Про рогатинські бункери Кацман пише:
У рогатинському ґетто євреї збудували 3 великих підземні укриття, назвавши їх «Сталінградський бункер», «Севастопольський бункер» і «Ленінградський бункер». На наступних фотографіях зображено т.зв. Сталінградський бункер. Він був 30 м завдовжки і ховався у купі на городі. З головного коридору розгалужувалися вбік відділення, які вели до приміщень, площею бл. 2,5 кв.м. Десь 10-тиметровий хід від будинку був один метр заввишки. Втім, розмір входу у ці тунелі був якраз таким, щоб тільки проповзти на колінах. Далі переходи до приміщень мали висоту 2,5 м. Шар ґрунту над бункером складав 1,8 м, або більше. У бункері був колодязь з водою, глибиною прибл. 3 м, чисто встелений дошками, а також туалет, збудований у такий самий спосіб. Була також проведена електрика і радіо. Антена була розміщена у димарі будинку, який вдень служив для вентиляції, а вночі – для витяжки диму від маленької плити, на якій готували. Додатково для вентиляції було встановлено ще металеві труби. Ці труби виходили під кущами ягід, тому їх було не видно, особливо ще й тому, що нічого такого і не підозрювалося.
Цей бункер було викрито, бо його виказали. Але було невідомо, де вхід. Коли приблизне місце ретельно обшукали, знайшли вентиляційну систему, а копнувши на 2,5 м, знайшли стелю бункера. Коридори і сам бункер були професійно укріплені і перекриті дошками. З умеблювання тут були дво- і триярусні ліжка з хорошою постіллю. Були столи і лавки, а також кухонне начиння. Запасів харчів, розрахованих на бл. 60 осіб, вистачило б надовго.
Цей розділ з ілюстраціями закінчується фотографією буцімто будівельника бункерів.
Деякі інші знімки у звіті, у т.ч. менших бункерів і вилученої зброї, можуть також бути з Рогатина, але точне місце розташування на фото не зазначено. оскільки у цьому розділі також окремо згадано Рава-Руську. Імовірно, ці містечка окремо зазначені у звіті просто тому, що їх було зафіксовано на фотоапарат, а також, щоб німецькому верховному командуванню було цікавіше читати. Якщо це так, багато інших наявних фото можуть бути і з Рава-Руської.
Повоєнна доля Звіту
Єдиний примірник Звіту Кацмана, знайдений після війни, було долучено до доказів, які подавали обвинувачі Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі у Німеччині, під час процесів над двома десятками верховних військовокомандувачів і урядових високопосадовців німецького Третього Рейху за воєнні злочини, скоєні у Європі. Процес тривав з кінця 1945 р. до кінця 1946 р. На суді звіт фігурував як речовий доказ USA-277. Примірник Звіту Кацмана німецькою мовою був опублікований Міжнародним військовим трибуналом із вибраними фотокопіями знімків і підписів як документований доказ 018-L у Томі XXXVII офіційних матеріалів суду. Англомовний переклад тексту звіту, без фотографій і підписів, було також опубліковано у 1946 р. Типографією уряду США, як документ L-18, у Томі VII збірки кримінальних проваджень США «Нацистська змова і агресія». Обидва ці документи зазначені у списку джерел після цього тексту. Кацман, Крюгер і Гіммлер не постали перед судом. Кацманові вдалося втекти від затримання, а Крюгер і Гіммлер наклали на себе руки в кінці війни.
Сам звіт став предметом численних наукових розвідок після війни. У 2005 р. дослідниця з Університету Дюка Клаудія Кунц прочитала почесну лекцію Рауля Хілберга в Університеті Вермонта, спробувавши проаналізувати Звіт Кацмана у контексті розслідування поглядів нацистських вождів на їх діяльність, а також зазначивши особливості особистості Кацмана на основі його стилю письма набагато детальніше, ніж тут. У 2001 р. Польський Інститут національної пам’яті (IPN, Instytut Pamięci Narodowej) зробив польський переклад тексту звіту та детальний його аналіз. Там також можна знайти скан-копії оригіналу та оцифровані фотографії. У 2012 р. Французький музей Голокосту «Mémorial de la Shoah» опублікував переклад звіту французькою мовою, із вступним словом та біографічною довідкою (частково на основі лекції Кунц), у складі їх вісника «Revue d’Histoire de la Shoah», що виходить раз на два роки. Усі ці документи зазначені у списку джерел у кінці тексту.
Звіт і пов’язані з ним докази Нюрнберзького процесу були також використані як джерела у численних історичних розвідках та книгах, серед яких комплексне дослідження 1997 р. Дітера Поля, про особливі методи переслідування, розроблені і застосовувані нацистськими керівниками у Галичині («Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941-1944»). Цей звіт також виринув у незвичній серії інтерв’ю із тюремної камери, записаних наприкінці 1950-х р.р., а потім виданих у 1970-х як «Розмови з катом», авторства польського журналіста Казімєжа Мочарского, після його десятирічного ув’язнення після війни радянськими спецслужбами. Протягом цього періоду він якийсь час сидів з колишнім керівником SSPL Юрґеном Штропом, який мав такі самі обов’язки, як Кацман, але в районі Варшави (і який керував поліцією і силами СС під час придушення повстання у Варшавському ґетто). У середині травня 1943 р. Штроп написав власний звіт, схожий до Кацманового, а в тюрмі він згадує Мочарскому про те, що він чув про ситуацію в Рогатині. Вочевидь, Штроп також читав звіт Кацмана.
Переклад – Світлана Брегман.
Джерела
Том XXXVII: документи та інші матеріали в доказовій базі, № 257-F – 180-L; під час судового процесу над крупними воєнними злочинцями у Міжнародному військовому трибуналі, Нюрнберг, 14.11.1945 – 01.10.1946. Джерело: archive.org. Офіційна копія тексту звіту німецькою мовою з процесів Міжнародного військового трибуналу.
Нацистська змова і агресія, Том VII; Управління США Головного юрисконсульта з кримінального провадження злочинів Країн осі; Держдепартамент США, Воєнне міністерство США і Міжнародні військові трибунали – Нюрнберг; Типографія Уряду США, 1946. Джерело: Бібліотека Конгресу США. Офіційний англомовний переклад звіту з процесів Міжнародного військового трибуналу.
Читаючи документ: «Вирішення єврейського питання у дистрикті Ґаліція» есесівця Кацмана; Клаудія Кунц; Лекція ім. Рауля Хілберга; Університет Вермонта; 2005. Містить детальний критичний огляд звіту з історичним та ідеологічним контекстом, англійською мовою.
Rozwiązanie kwestii żydowskiej w Dystrykcie Galicja; Instytut Pamieci Narodowej (IPN); підготував – Анжей Жбіковскі; Варшава, 2001. Містить повну фотокопію оригінального звіту, плюс переклад польською мовою, плюс критичний аналіз польською мовою.
Le Rapport Katzmann; Rapport de Friedrich Katzmann, chef de la SS et de la police de la Galicie orientale, sur l’elimination des Juifs dans son district; Revue d’Histoire de la Shoah 2012/1 (N° 196), p. 397-420. Містить переклад звіту французькою мовою, плюс критичний аналіз французькою мовою, автор – Віллі Кутен.