Голокост в Рогатині

This page is also available in English.

Перейти до змісту, Історія єврейської громади Рогатина.

Наступна хронологія базується на історичному нарисі про єврейську громаду Рогатина під час Другої світової війни та Голокосту («Шоа» на івриті), яку зібрав Алекс Феллер для Rohatyn District Research Group (RDRG). Тематично деякі ці тексти перегукуються з описом інших подій – ви можете пошукати і в низці пов’язаних статей, які ми зібрали у розділі Історія і Культура.

Через майже повне знищення 350-тирічної єврейської громади Рогатина німецькими військами і їх співучасниками під час війни, а також унаслідок повоєнної радянської політики у цьому регіоні, яка практично стерла тут з лиця землі єврейську ідентичність, свідчень і фотографій про конкретні події і людей воєнного часу у Рогатині дуже мало. Для цієї хронології і для інших пов’язаних тематичних статей ми подаємо посилання на чимало джерел, у тому числі на декілька версій Книги пам’яті Рогатина (Rohatyn Yizkor book), на свідчення та усні інтерв’ю (єврейські і українські), написані спогади і особисту переписку осіб, яким вдалося врятуватися після перебування в ґетто в Рогатині, а також на загальні факти з історії цього регіону і періоду. Ці джерела перелічені внизу цієї сторінки. Ми вітаємо інформацію про історичні джерела, яких тут бракує, у тому числі історії і спогади з українських, польських, єврейських та інших джерел.

Іноді історія може видаватися холодною і далекою, але для уцілілих після Шоа в Рогатині пережиті жахіття і болісні муки повсякчас залишаються живими спогадами у пам’яті. Цей текст переплетений особистим досвідом одного з порятованих. Це – Джек «Куба» Глоцер, чиї слова тут виділено курсивом. Ми наводимо їх, щоб краще пояснити, як саме події у цьому регіоні і у місті зачепили євреїв з Рогатина. Повний текст мемуарів Джека наводить жах навіть через декілька десятків років по тому. Також у тексті ми відсилаємося до особистих спогадів дев’яти українців поважного віку, які під час війни жили в Рогатині і в довколишніх селах, цитовані з відео-інтерв’ю, які записував фонд Яхад-ін-Унум у 2016 р. Їх спогади про дитячі і юні роки під час радянської і німецької окупацій проливають світло не лише на певні події в Рогатині, а й на стосунки з українцями, поляками і євреями до і під час війни – сусідів, однокласників, незнайомців і друзів.

Хронологія

1939 Вер 01 – Після “возз’єднання Австрії” з німецьким Третім Рейхом і окупації Чехословаччини у 1938 і 1939 р.р. Німеччина нападає на Польщу, ще через два дні – на Францію, Великобританію, і велика частина Британської співдружності оголошує Німеччині війну – розгортається Друга світова війна. Біженці з західної Польщі знаходять порятунок в Рогатині та інших містечках східної Польщі. [2]

Molotov and Ribbentrop

Молотов і Рібентроп на підписанні Пакту.

1939 Вер 17-18 – Радянська армія окупує Рогатин, претендуючи на Галіцію як частину радянської України, згідно з таємною довоєнною угодою між СРСР і Німеччино, відомою як Пакт Рібентропа-Молотова. За радянської влади припиняється суспільно-політичне життя євреїв, і зменшуються обсяги приватної торгівлі. [2]

1939 Вер 28 – Варшава здається німцям. Починається “Сидяча війна” – війна, під час якої на Західному фронті не відбувається майже ніяких серйозних військових дій.

1940 Січ 12Кубі Глоцеру виповнюється 15. Він живе у великому будинку, який збудував його дідусь Кальмен Глоцер, між міської площею Рогатина і річкою Гнила Липа, разом зі своєю мамою і двома молодшими братами, з родиною дядька, батькового брата, і з родиною Альтманів (батькова сестра, її чоловік і двоюрідні брати і сестри Куби). Батько Куби – в Америці, намагається отримати візи, щоб перевезти туди решта родини, але війна закрила практично усі варіанти цієї подорожі. Куба закінчив сьомий клас у польській школі Рогатина, т.зв. «Червоній школі», і тепер працює на свого дядька у м’ясній крамниці. Разом з ними в Рогатині живе біля 3 000 місцевих євреїв, і ще переселенці. [4, С.5-10]

1940 – В Рогатині створюють радянські торгові кооперативи, ними переважно управляють євреї. [2]

1940 весна – За комуністичної влади в Рогатині арештовують заможні єврейські родини і політиків, їх судять і виселяють, в тому числі і родину Град, продавців сукна у місті. [2] [3, С.299] [4, С.9] Багато біженців у Рогатині зареєструвалися, щоб повернутися у рідні міста, окуповані Німеччиною, адже їм ніде жити і працювати, та натомість їх депортують на схід. [2]

1941 Чер 22 – Німецька армія порушує Пакт Рібентропа-Молотова, напавши на радянські війська у Польщі, у рамках Операції Барбароса. [15, С.263] Невдовзі радянська армія відступає з Рогатина, покидаючи амуніцію на вокзалі. [4, С.10] Декілька днів обстрілів Ходорова і інших сусідніх населених пунктів означають неминучий прихід німецьких військ, які наступають далі на схід. Кілька днів в Рогатині немає ані радянської, ані німецької влади, і над міською ратушею розвіваються українські прапори, і для декого життя стало на короткий період майже нормальним. [12, свідок YIU/2102U, 19:45-24:49]

The front page of the new "Independent Ukraine" newspaper

Перша шпальта нової газети «Незалежна Україна», яка вийшла через тиждень після проголошення ОУН незалежності України.

1941 Чер 30 – Після відступу радянських солдат з регіону Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН-б) проголошує у Львові незалежну Українську державу. У своїх заявах новий уряд визнає допомогу німецького нацистського уряду, прагнучи звільнити українців від радянської окупації. Німецька влада здивована такою заявою, і наказує розпустити новий український уряд. [8, С.671]

1941 Лип 02 – Німецька армія входить в Рогатин. [3, С.287] [2] Рогатин стає частиною Генерал-губернаторства Німеччини, під керівництвом Ганса Франка.

1941 Лип 03 – В Рогатині утворюється українська народна міліція. Згодом того ж року вона стає Українською допоміжною поліцією. Водночас, євреї починають страждати від голоду, адже придбати продукти харчування непросто. [3, С.287]

1941 Лип 05 – Німецькі військові арештовують Степана Бандеру і утримують в Берліні. [8, С.671] Двоє його братів також арештовані, і згодом загинуть в Аушвіці. [15, С.267] Бандера залишатиметься у полоні до осені 1944 р.

1941 Лип 06 – Перший напад української міліції. Євреїв змушують лягти долілиць на площі ринок і б’ють залізними прутами. [3, С.287] [2]

1941 Лип 07 – Перше видання «Незалежної України», видане у Станіславові, публікує маніфест на першій зі своїх чотирьох сторінок, де проголошує нову українську державу під проводом Степана Бандери. Пункт VI маніфесту проголошує “боротьбу за гідність і свободу людини, за право визнавати чітко її погляди, і за свободу усіх віросповідань”.

1941 Лип 12 – Гестапо закриває 500 євреїв-чоловіків у синагозі і погрожує спалити її. [3, С.287] [2] [4, С.10]

A 1942 envelope mailed from Hitlerstrasse in Rohatyn

Конверт з 1942 р., надісланий з Гітлерштрассе в Рогатині. Джерело: Приватна колекція.

1941 Лип 23 – Починає виходити місцева рогатинська україномовна газета під німецькою окупацією, «Рогатинське слово», головний редактор Микола Угрин-Безгрішний, видатний рогатинський вчитель гімназії, поет та есеїст. Газета виходить переважно раз на тиждень протягом чотирьох місяців. Перша шпальта першого випуску містить повний текст листівки ОУН(м) від 5 липня, яка звертається до українців. Там йдеться про незламний курс на національне єднання сильними лідерами минулого, відзначається негативний минулий вплив на іноземців та проклинається «кривавий червоний різник України – Москва». Наприкінці зворушливого заклику автор пише: «Геть комуністів і їх убивць. Смерть їх єврейським прибічникам, комуністам-більшовикам». І ще: «Остерігайтеся провокаторів жидо-більшовицької банди, які намагаються стати на заваді державотворення української нації». У заключних абзацах гасла: «Слава непереможним полкам німецької армії!» і «Хай живе фюрер Адольф Гітлер!» [7, том 1, С.1] [24, С.506] [25, С.150-151] На стор. 3 повідомляється, що міська рада Рогатина проголосувала за перейменування 30 вулиць у місті. Більшість – це були радянські/комуністичні або польські назви, а зараз перейменовані на честь українських народних, мистецьких, військових діячів і історичних осіб (напр., вул. Рози Люксембург перейменована на вул. Ольги Кобилянської). Втім, частину колишньої вулиці Червоної Армії, разом з тією її частиною, де знаходилася редакція «Рогатинського слова», перейменували на вул. Адольфа Гітлера (Адольф Гітлер-штрассе). [7, том 1, С.3] На стор. 4, є оголошення рогатинського міського відділу вищої освіти, де пропонуються курси німецької мови для своїх працівників та інших мешканців міста на початковому і просунутому рівнях. [7, том 1, С.4]

Rohatyn Judenrat members with armbands in autumn 1941

Члени рогатинського Юденрату з нарукавними пов’язками восени 1941 р. Джерело: Родинна колекція Шницер-Вальд.

1941 Сер 01 – Рогатин стає містом регіонального значення у складі Дистрикту Галіція Генерал-Губернаторства, а керує німецький голова дистрикту Ганс-Адольф Асбах. [7, том 5, С.2] У Рогатині створюють «Єврейський житловий район» (відкрите ґетто), раніше, ніж у більшості інших міст у регіоні. Тепер всіх євреїв, які жили деінде, змусили переселитися сюди. Біженці з західної Польщі змушені негайно виїхати. Створюються Юденрат (єврейська рада), єврейська поліція і єврейська служба зайнятості. Євреїв змушують носити жовті нарукавні пов’язки з зіркою Давида. Єврейська поліція не має спеціальної форми, а носить головний убір на зразок кепі з зіркою Давида. Вони мають при собі бити, але беззбройні. [12, свідок YIU/2102U, 33:01] Деякі члени Юденрату носять на грудях круглу червону нашивку, щоб їх не вбили разом з іншими євреями. [12, свідок YIU/2095U, 32:25] Накладається «штраф» на суму 1 млн. злотих. [2] [3, С.307] Усе продовольство, яке потрапляє в ґетто, проходить через Юденрат та обмежується німецькою владою. До кінця німецької окупації у ґетто панує голод. [3, С.287][4, С.10-11]

1941 літо – Німецька влада у Рогатині розпускає місцевих урядовців, які дотримуються українських націоналістичних поглядів, і забороняє зібрання українських націоналістичних організацій, вивішувати національні прапори і висловлювати підтримку націоналістичних поглядів. На звичні товари накладається новий податок, який слід сплачувати німецькій владі. Несплата карається смертю. [12, свідок YIU/2102U, 01:37:40]

Asbach at a harvest festival in Brzeżany in 1942

Асбах у формі перед портретом Адольфа Гітлера, на святі урожаю у м. Бережани, 1942 р. Джерело: Landesarchiv Schleswig.

1941 Жов 04 – Газета «Рогатинське слово» публікує указ німецького генерал-губернатора, який накладає обов’язкову трудову повинність на усіх чоловіків у Галіції віком від 18-60 р., з окремим трудовим наказом для євреїв. Також опубліковано наказ поліції, який вимагає від усіх євреїв носити на публіці жовту зірку Давида. На інших сторінках газета пропонує допомогу з мовою – як транслітерувати і перекласти німецьке слово «gelb» (жовтий). [7, том 13, p. 4]

Izio Horn's 1941 work card

Трудова картка Ізя Горна з 1941 р. [21]

1941 Жов 12 – 16-тирічний Ісак «Ізьо» Горн отримує трудову картку від нацистської влади, яка дозволяє щодня виходити з ґетто на примусові роботи до пекарні, яка колись належала його батькові Йонасу та дядькові Давиду. [21] Відібрали пекарню німці ще у серпні, а випечений там хліб постачають в Юденрат для потреб ґетто. Ізьо мав би отримувати зарплату, але лише 18 злотих на тиждень. Примусова робота і додаткові пайки допомагають Ізю стерпіти важкі умови життя в ґетто, але війну він не переживе.

1941 Жов – Євреї, які жили у селах біля Рогатина, отримують наказ виїхати до Рогатина, в ґетто, але деякі з них спочатку вагаються, чи їхати. Єдина єврейська родина в селі Перенівка перелякана, коли хтось у селі кинув у їхній будинок ручну гранату. Граната не спрацювала, але сім’я слухає поради українського друга, який живе по-сусідству, і переїздить до Рогатинського ґетто, щоб почуватися у безпеці. [12, свідок YIU/2102U, 01:29:23]

Смертна кара для євреїв, які втікають з ґетто, і для тих, хто їм допомагає, 15.10.1941. Джерело: Музей історії Польщі.

1941 Жов 15 – Генерал-губернатор Ганс Франк видає третій указ про проживання у Генерал-губернаторстві: євреї, які без дозволу виїжджають з району, до якого вони приписані, караються смертною карою [5]. Таке саме покарання чекає на місцевих поляків та українців за спроби допомагати євреям, що значно зменшує такі можливості. Така сама кара чекає на будь-кого, хто надаватиме євреям допомогу чи прихисток, навіть заклики допомагати караються або суворим ув’язненням, або і стратою.

1941 Лис 01 – Газета «Рогатинське слово» пише, що Єврейська агенція в Єрусалимі оголошує набір євреїв для допомоги Англії: «у цей важкий час євреї, які поки ще не долучилися до війни, повинні взяти до рук зброю». У новині був також опис військового параду у Тель-Авіві на підтримку цього призову. [7, том 17, p. 4] Також у цьому випуску, серед заміток, відібраних редактором для рубрики «В Україні», допис з «Українського вісника» зазначає, що вже «населення сіл по обидва боки ріки Збруч – винятково українське […] У містах, звісно, є певна частка євреїв, хоча сьогодні їх явно менше, а в Галіції досі є певні домішки поляків». Далі стаття описує, як знищуються євреї з сіл, у тому числі, як на них влаштовують облави і женуть колонами з плакатами на зразок «Ми були вашими гнобителями» і «Ми шпигуни, які заслуговують на покарання». І наприкінці статті робиться висновок: «Сьогодні всюди в містах і селах розвіваються українські німецькі прапори». [7, том 17, p. 2]

A card used by the Judenrat in Rohatyn

Картка, яка використовувалася в Юденраті в Рогатині, знайдена у стінах будівлі у 2011 р.. Джерело: Рогатинський історико-краєзнавчий музей Опілля.

1941 Лис – Рогатин стає містом вторинного підпорядкування під Станіславовом, у складі Генерал-губернаторства. [3, С.287]

кін. 1941 – Євреїв з сіл Черче, Поток, Бабинці, Заліпе і Підкамінь перевозять до рогатинського ґетто. [2]

1941 Гру – Операція Хутро – євреїв змушують здати усі хутряні вироби під карою смерті. [3, С.288]

1942 Січ 20 – У Німеччині нацистська влада і вищі посадові чини СС відвідують Ванзейську конференцію, скликану керівником Головного управління імперської безпеки Рейнгардом Гейдріхом, щоб напрацювати плани міжвідомчої співпраці у здійсненні їх довготермінового плану «Остаточне вирішення єврейського питання» (Endlösung der Judenfrage). Після німецької окупації у Дистрикті Галіція вже відбулися вбивства тисяч євреїв, у тому числі у Львові і Станіславові.

1942 Лют – Євреїв вивозять копати траншеї у полі біля Рогатинського залізничного вокзалу, на південній околиці міста, буцімто для фундаменту цегельні. Щонайменше одна яма особливо великих розмірів, «більша, ніж будинок» і «глибша, ніж кімната». [2] [12, свідок YIU/2096U, 11:19, 15:27, 22:03]

1942 ЛютАндрей Шептицький, митрополит Української греко-католицької церкви у Львові, пише лист до Генріха Гіммлера, німецького Рейхсфюрера-СС, посилаючись на використання німцями української допоміжної поліції в останній анти-єврейській акції в Рогатині. Тепер втрачений лист висловлював біль з приводу дій німецьких солдат і поліції і жахливого ставлення та страти місцевого населення, передовсім євреїв, і просив, щоб українська поліція (яка складалася в основному з його одновірців) не брала участі у акціях знищення євреїв. У своїх листах до Папи Римського та інших, Шептицький також зазначав свої спроби не допускати, щоб українська молодь вступала в організації, які могли наражати їх душі на небезпеку, особливо йшлося про психологічні ризики участі у вбивствах. [11, С.344-348]

1942 Бер 19 – Гестапо зі Станіславова приїжджає увечері до Рогатина, на допомогу невеликій кількості німецької поліції безпеки, дислокованій у місті. [12, свідок YIU/2102U, 37:42] [13, p.821]

Hans Krüger in uniform

Ганс Крюгер у формі. Джерело: Вікіпедія.

1942 Бер 20 – Гестапівці під керівництвом Ганса Крюгера, разом з українською міліцією, оточили ґетто і силою зібрали там і на міській площі близько 3000 дорослих і 600 дітей єврейського походження, серед яких і 1000 біженців. [12, свідок YIU/2092U, 01:20:55] Потім євреїв повели пішки і повезли вантажівками до ям, неподалік від Рогатинського залізничного вокзалу, де їх систематично розстрілювали протягом одного дня зі стрілкової зброї, маленькими групами, вишикуваними обличчям до ям, пострілами в спину. [3, p.288] [10] [12, свідок YIU/2092U, 01:21:18; див. також свідок YIU/2096U, 23:05] Школярі з української школи минають ґетто після облави і бачать мертвих жертв просто на землі. Німецькі солдати женуть дітей геть. [12, свідок YIU/2095U, 18:56] Постріли біля ям за містом чутно аж в Рогатинських школах, і всі знають, що відбувається. Деякі вчителі розповідають вчителям, що розстрілюють євреїв, але більшість забороняють про це говорити. [12, свідок YIU/2092U, 01:34:00; див. також свідок YIU/2095U, 45:55] Куба Глоцер пережив акцію, переховуючись в комірчині у сусідів, його мати і брати врятувалися у будинку Глоцерів, ховаючись на горищі, вхід на яке замаскувався за шафою. І лише 100-110 єврейських родин врятувалися під час цієї акції. [4, С.13-14]

A wartime bullet casing found during independent survey work at Rohatyn's south mass grave

Осколок від кулі гвинтівки,знайдений на місці масових поховань у 2017 р. Джерело: RJH.

1942 Бер 21~23Кубу та близько десятка інших порятованих молодих євреїв з Рогатина змусили збирати трупи в ґетто і в місті, розплутувати замерзлі тіла біля викопаних ям, де відбувалося більшість розстрілів, ховати мертвих і закопувати трупи на масових могилах. Цей жахливий процес займає декілька днів. [4, С.15]

1942 Кві 01 – Дистрикт Галіція реорганізовують, нові межі проходять адміністративного регіону; Управління німецької поліції безпеки Рогатина переходить з центру зі Станіславова до Тернополя. [13, С.744]

1942 Тра 01 – Формується новий Юденрат, замість вбитих його членів. Периметр ґетто ще більше стискається, зосередивши уцілілих рогатинських євреїв та новоприбулих з Княгиничів. Мізерні побутові умови стають ґрунтом для епідемії тифу у ґетто. [3, С.288]

1942 весна – В ґетто шириться голод. Деякі євреї ризикують своїм життям, переходячи туди-сюди по периметру ґетто в пошуках харчів, на які вони обмінюють цінні речі і ручні вироби. Німецька влада наказує організувати в ґетто лікарню, але не забезпечує ліжок, хоча хворих багато. Євреї уникають цієї лікарні через страх німецьких ліквідаційних акцій. Єврейські керівники організовують в ґетто польову кухню для допомоги найбільш нужденним родинам, але страх і мізерні запаси все одно не дозволяють багатьом євреям скористатися цією кухнею. [18, С.36-39]

1942 ЧерЛея Барбан, бабуся Куби Глоцера, і шанована акушерка ще з передвоєнних часів в Рогатині, злягає від тифу в ґетто. Куба, його брати і двоє кузенів переносять її тіло на єврейський цвинтар, копають могилу однією лопатою і ховають її там. [4, С.16]

The memorial for Rohatyn Jews killed at Bełżec

Меморіал на вшанування рогатинських євреїв, вбитих у таборі знищення Белжець. Джерело: Едгар Гаустер.

1942 Вер 21 – У ґетто святкують Йом Кіпур. Близько 800 євреїв (300 з Рогатина і 500 з Княгиничів) збираються біля будівлі Талмуд Тори. 25 євреїв-чоловіків розстрілюють на місці, а решту вивозять до Белжеця, до табору смерті. [3, С.288] [26, С.233] Куба Глоцер з родиною порятувалися, переховуючись на горищі свого будинку і в підвалі німецького поліцейського відділку, де раніше працював Куба. Куба на власні очі бачив вбивства друзів і знайомих. [4, С.17-18]

1942 Жов – Євреї з Бурштина, Більшівців і Букачівців перевозять в рогатинське ґетто. [3, С.289] Ґетто зменшується в розмірах, змушуючи родину Глоцерів-Альтман та інших переїжджати. [4, С.19]

1942 Лис10 – Обергруппенфюрер-СС Крюгер видає наказ цілком закрити парканом «Єврейський житловий район» в Рогатині, створивши закрите ґетто. [13, С.822]

1942 Лис – Близько 30 євреїв, які переховувалися в будинках в рогатинському ґетто, знаходять і виказують українські хлопчаки, потім їх оточили німці і погнали під дулами автоматів на водоканал. Коли євреям наказують звернути з дороги, вони розуміють, що на них чекає розстріл, і вони починають розбігатися у всіх напрямках, але німці розстрілюють і вбивають усіх. Молодий українець-продавець і його співробітник, які саме йшли з роботи додому, за збігом обставин, у тому ж напрямку, також кинулися навтьоки від пострілів, але німці побачили, що вони не з євреями, і пошкодували їх. [12, свідок YIU/2102U, 55:31]

кін. 1942 – Декілька молодих єврейок окремо втікають з рогатинського ґетто, і під виглядом польок їх забирають на примусові роботи до Німеччини з іншими польськими і українськими жінками. Троє з рогатинських євреїв уціліють під час обстрілів у Штутгарті і знову знайдуться наприкінці війни. [18, С.224-229]

1942 Гру 8 – Гестапо з Тернополя під керівництвом Германа Мюллера збирає більше 1500 євреїв (серед яких 200 хворих з єврейської лікарні в ґетто) і етапують їх в Белжець. [3, С.289] [26, С.238] [4, С.19] [9] Куба Глоцер заразився в ґетто тифом і більшість акції перебуває без свідомості. Його родина перетягує його у сховок на горищі сусіднього будинку. Його лихоманка спадає і він приходить до тями на горищі. Він бачить, як цілі сім’ї витягують з підвалів того ж будинку і забирають геть, в тому числі його тітку Мальку Альтман і її доньку Клару. [4, С.19]

An exile Polish government report, including Raczyński's note

Запис Рачинського у складі звіту польського уряду у вигнанні. [19]

1942 Гру 10Едвард Рачинський, міністр закордонних справ польського уряду у вигнанні у Лондоні, підписує і подає ноту на дев’ять сторінок урядам країн-підписантів Декларації Організації Об’єднаних Націй і міністрам закордонних справ інших країн-союзниць. Ця нота, на основі документів, привезених Яном Карскі з Управління з єврейських питань Національного штабу армії, подає детальні свідчення про систематичні винищення євреїв німецьким урядом в окупованій Польщі і закликає уряди союзницьких держав припинити ці злочини. [19]
The JTA news bulletin

Інформаційний бюлетень ЄТА. Джерело: Єврейське телеграфне агентство.

1942 Гру 23 – Німецький міністр безпеки Генерал-губернаторства видає офіційний звіт, який зазначає, що сотні міст в окупованій Польщі були зроблені «judenrein», звільненими від євреїв, депортувавши євреїв до 13 ґетто у більших містах і 42 у менших містечках, переважно в Галичині. Рогатин згадується серед містечок у східній Галіції у звіті нацистів, поряд з Бережанами, Станіславовом, Стриєм і Тернополем. До того часу у жодному містечку поблизу Рогатина немає євреїв серед населення, крім Бібрки і Бучача. Нічого не згадується про Белжец чи інші табори. Резюме цього звіту подається у Єврейському телеграфному агентстві і далі повторюється у інших американських газетах. [6] Навіть в рогатинському ґетто Глоцери і інші чують, що довколишні міста тепер вільні від євреїв. [4, С.20]

1943 Січ – Периметр ґетто ще більше стискається і закривається, де залишається 1000 євреїв. Уцілілі готують місця для переховування у підвалах і на горищах. [3, С.289]

in the Rohatyn ghetto

Місце на території рогатинського ґетто, де було збудовано великий єврейський бункер.

1943 Кві-Тра – Дізнавшись про подробиці нещодавнього повстання у Варшавському ґетто, Мейр Вейсбраун (начальник єврейської поліції) організовує і керує підпільним загоном єврейських партизан, щоб збудувати величезний бункер у лісах, за 10 км від Рогатина, і декілька великих бункерів під будинками в Рогатинському ґетто. Лісовий бункер було виявлено, але оборонні сховки у ґетто залишаються. [17, С.103-105]

1943 Чер 6~8 – Ліквідація рогатинського ґетто і спроба вбити там усіх решту євреїв. Гестапо і українці оточують ґетто, підпалюють будинки і кидають гранати. Велику частину ґетто знищує вогонь, залишивши лише будівлю Юденрату і ще декілька єврейських будинків. Декілька тисяч євреїв, яким вдалося вижити у першій облаві, женуть колонами дорогою на північ від центру Рогатина, у сльозах, з малими дітьми на руках. [12, свідок YIU/2094U, 09:46~14:37]. З боку дороги маленька українська дівчинка бачить в колоні свою єврейську подругу і вони кричать одна одній: «Прощавай!» [12, свідок YIU/2095U, 52:46] Колону підганяють багато озброєних чоловіків, вона тягнеться так довго, що самовидцям ледве видно її кінець. [12, свідок YIU/2098U, 19:01] Протягом цього дня, і ще протягом двох наступних днів озброєні наглядачі оточують євреїв, наказують їм роздягатися, а тоді розстрілюють над величезною масовою могилою, на північній околиці міста, біля нового єврейського цвинтаря і монастиря. [3, С.290] [12, свідок YIU/2100U, 41:00~55:00; див. також свідок YIU/2102U, 01:13:33] Протягом наступних декількох днів трупи у ямах засипають вапном, а потім землею, але сморід від гнилої плоті все одно тримається, його неможливо зносити подорожнім. [12, свідок YIU/2102U, 01:13:54] У будинку, де жили Глоцери, недостатньо місця для переховування, тож родина втекла до сусідньої стодоли, де ховалося багато інших. Куба зі своїм середнім братом Самуелем видираються на горище стодоли, а його мати і найменший брат Моше Емануель ховаються у самій стодолі. Гестапівці та інші шукають євреїв. Один українець на прізвище Мельник, який говорить на їдиш, кричить з дороги, щоб євреї повиходили, що акція закінчилася. Євреї з основної частини стодоли виходять і наражаються на кулі. Куба, який все бачить з віконечка на горищі, бачить, як вбивають його матір і молодшого брата. Тоба Глоцер мала 45 років. Моше Емануель мав 13. Куба і Самуель сидять у сховку ще декілька днів, без їжі, а тоді нарешті виходять – усюди лежать трупи. Уцілілі євреї розбиті горем, дехто накладає на себе руки. [4, С.20-21]

1943 Чер 10Брати Куба і Самуель Глоцери вибираються з рогатинського ґетто поночі, разом з кузенами Кларою Глоцер і Йосею Альтманом (сином Мальки Альтман) і ще кількома євреями. Цілий наступний рік вони переховуються у лісах і селах на схід від Рогатина, у пошуках харчів і притулку, у постійній небезпеці від німецької армії і від місцевих, які можуть їх виявити і видати. На їх шляху їм також допомагали місцеві люди, і поляки, і українці, – надавали прихисток, харчі, інформацію, поради. Але переважно вони були на самоті і у відчаї. Вони переміщалися між Пуковом, Чесниками, Лопушною, Ліпіцою Горною і Підвисоким, гонимі чутками і загрозами, голодом і нуждою. [4, С.21-30]

1943, кін. ЧерЩоб зменшити небезпеку, яка загрожувала польській родині, яка переховувала Глоцерів та інших порятованих з ґетто у Бабинцях, східному передмісті Рогатина, група розділяється. Кубин брат Самуель, його кузинка Клара Глоцер і ще один єврей залишаються у поляків, а Куба і двоюрідний брат Йосі Альтман прямують шукати сховку в сусідні ліси, та домовляються послати за іншими, коли будуть у безпеці. Оскільки цей регіон перебував під окупацією Німеччини, безпеки їм ніколи не знайти, і Куба ніколи більше не побачить свого брата. [4, С.21]

1943 Чер 30 – Німецький офіцер СС і поліції Фрідріх (Фріц) Кацман вітає себе і своїх підлеглих з успішним «звільненням від євреїв» Дистрикт Галіція. Пише про це у таємному звіті своєму начальнику Фрідріху-Вільгельму Крюгеру. У звіті детально описано спроби опору євреїв, які уповільнювали та наражали на ризик зусилля СС депортувати і страчувати їх, згадується і низка захисних бункерів в Рогатині, викритих і спалених під час ліквідації Рогатинського ґетто на початку поточного місяця. [14] Не всі підпільні сховки були знайдені, залишки деяких євреїв, які переховувалися, будуть знайдені аж через 70 років.

1943 літо – 1944 весна – Тринадцять євреїв ховаються у підвалі під районним управлінням в Рогатині, де також розташовувалося і командування гестапо. З допомогою одного українця з сусіднього села Путятинці, там вдалося вижити дев’ятьом євреям, в голоді і слабкому здоров’ї. Нагору вони вийшли, лише коли радянська армія відвоювала Рогатин. [3, С.338-339] Також у місті слід згадати двох молодих єврейок, яких ховали і годували вдома в українського командира поліції. Вночі дівчата спали у спальні доньок. [16, С.109-124] Селяни, які мешкають біля Рогатина, іноді зустрічають єврейські сім’ї і окремих осіб, які ховаються у лісах і полях, іноді у стайнях біля сіл. Більшість з них ледь животіють від голоду. Селяни декому таємно передають харчі, але будь-який контакт небезпечний для усіх, поки німці окупують цю територію. Багатьох євреїв, які переховувалися, зрештою піймали, вивезли до північної масової могили і розстріляли. [12, свідок YIU/2098U, 34:23~40:52]

1943 Гру 13 – Німецькі солдати піймали 24 місцевих українських націоналісти, які походять з околиць Бережан і Тернополя. Чинна німецька влада наказує їх публічно стратити, розстрілявши біля стіни української церкви неподалік міської площі. Після страти тіла зібрали і спалили у спільній могилі. [12, свідок YIU/2092U, 0:59:25]

A 1937 Hebrew school class photo

Фото з 1937 р. класу з єврейської школи, на якому є двоюрідна сестра Ізя Горна Малька Горн, і його рідна сестра (її ім’я не вдалося віднайти). [1, С.187]

1944 зима – Помічник пекаря Ізьо Горн переховувався у лісах біля Рогатина ще з моменту ліквідації ґетто минулого літа, але його піймали і конвоювали до поліцейського відділку в Рогатині, де і стратили. Ізьо мав лише 19 років. [22, свідчення 768942, свідок – Сабіна Фукс Вінд] На момент його смерті більшість його дальніх родичів в Рогатині вже не жили. Його батько Йонас Горн був розстріляний з рештою Юденрату незадовго до ліквідації ґетто 06 Чер 1943. [2] Яка доля спіткала його матір Амалію Ліблінг, його брата Філіпа і його сестру (ім’я втрачене) – залишається невідомим. Дядько Ізя – Давид Горн – був розстріляний в ґетто у 1942 р., намагаючись захистити ще одного небожа від кривди німецьких офіцерів. [23] Тітка Ізя Броня Горнштейн Горн (дружина Давида) і її доньки Регіна, Двойра і Малька втекли з ґетто в ліси, але не змогли там виживати, тож повернулися, щоб надалі ховатися у підвалі свого довоєнного дому. Коли їх знайшли, то вивели і розстріляли. [16, С.124] [23]

1944 поч. Бер – Поки Куба Глоцер був за 2 км з іншою родиною, лаштуючи мішок від картоплі для перенесення харчів, його двоюрідний брат Йосі Альтман був вбитий чоловіком у формі українського бандерівця у сховку Куби, разом із ще 15-ма євреями, в Лопушнянських лісах. Йосі мав 18 років, і після його смерті у Куби не залишається більше родичів у його групі втікачів. [4, С.29]

1944 кін. Кві – Радянська армія відсунула німців до Тернополя. [4, С.29] Озброєні українці нападають на село Лопушна і вбивають поляків, які годували і ховали євреїв, у тому числі і Кубу Глоцера. [4, С.30]

An excerpt from a Luftwaffe aerial photo of Rohatyn

Фрагмент аерофотознімку Рогатина від Люфтваффе.

1944 Чер 27Аерофотозйомка Рогатина німецькими Люфтваффе фіксує дороги, мости, залізничні колії та інші стратегічні об’єкти, під час відступу їхньої армії зі східної Галіції. Ці зображення, які дійшли до наших днів, показують руйнування колишнього єврейського ґетто у місті, а також інші спалені райони.

1944 Лип 06 – Під час швидкого наступу з Тернополя Радянська армія звільняє село Лопушна. [4, С.31] Втім, ходять чутки, що Рогатин і надалі окупований німцями і що порятовані євреї не можуть повернутися до своєї довоєнної домівки. Радянські солдати майже такі ж голодні і виснажені, як і євреї, тож не багато чим можуть допомогти. Куба та декілька інших переїжджають до Бережан, які нещодавно звільнили, і перебувають там декілька тижнів. [4, С.31]

1944 поч. ЛипБрат Куби Глоцера, Самуель, і його двоюрідна сестра Клара були видані у криївці біля Рогатина, куди вони перебралися від польської родини з Бабинців. Німці розстрілюють їх за два тижні до звільнення. Більше у Куби не залишилося близьких родичів у Європі. Його хворий батько і далі в Америці. [4, С.32]

1944 Лип 24 – Радянська армія звільняє Рогатин. З цього регіону вижити вдалося менше сотні євреїв, порівняно з майже трьох тисяч, які жили перед тим в самому Рогатині, і ще декількох тисяч з довколишніх містечок і сіл. [2]

A page from the Soviet Extraordinary State Commission report for Rohatyn

Матеріали про Рогатин зі звіту радянської Державної надзвичайної комісії. [20]

1944 кін. ЛипКубу Глоцера призивають до Радянської армії. Його відсилають на захід Польщі на навчання, аж до січня 1945 р., а потім він наступає з армією до тодішнього німецького кордону. В інтенсивних боях у Сілезії осколок від снаряду ранить Кубу у руку. Спершу він проходить лікування на місці, потім його відсилають до Катовіце, Львова і нарешті до Рогатина, на додаткове лікування. [4, С.34]

1944 Гру 20Радянська Надзвичайна державна комісія готує звіт розслідування, який містить дані про матеріальні втрати в Рогатині, унаслідок дій нацистської окупації. У зведених таблицях наведено втрати будівель, садів і худоби, при цьому звіт приписує ці втрати сім’ям з Рогатина, вказує розмір родин і фіксує долю цих родин під час війни. У звіті подано українські, польські і єврейські прізвища, але переважають євреї. Практично кожна єврейська родина з Рогатина з цього списку позначена як «розстріляні» або «усі загинули». З 15 зареєстрованих членів сім’ї Глоцерів врятувалося лише 3 осіб, з 12 Барбанів – лише один, з 30 Горнів не уцілів жоден. [20]

1945 Кві 14 – Пишучи з Єрусалиму, де вона жила з моменту еміграції до Палестини у 1936 р., Броня Горн надсилає стурбованого листа до Америки із проханням до друга, який допоміг виїхати їй, чи не має він новин про її сім’ю з Рогатина – а саме, про її братів Давида і Йонаса Горнів: «Усі ми засмучені, нещасні і виснажені з приводу наших родин у Польщі, ми досі сподіваємося на диво». [23]

1945 Тра 8-9 – Війна у Європі закінчується безумовним Актом про капітуляцію Німеччини.

Кубу Глоцера знову викликають до його дивізії радянської армії після закінчення війни. Там він прослужив з іншими порятованими євреями як сільськогосподарський робітник, вартовий військовополонених і рядовий солдат на західній Україні аж до звільнення у березні 1946 р. Він повернувся до Рогатина на два місяці, а тоді переїхав через Польщу до Німеччини, і наступні три роки прожив у таборах для переміщених осіб у Німеччині, після чого емігрував до Америки. Він повернувся до Рогатина через 50 років, з дружиною, для урочистої церемонії відкриття меморіалів братських могил і цвинтаря у 1998 р. [4, С.34-40]


Схожі статті на цьому вебсайті:

Пошук в історії

Єврейське населення Рогатина

Картографія Рогатина

Звіт Кацмана і Рогатин

Рогатин в архіві «Онег Шабат» – Архів Рінгельблюма

Енциклопедія Американського меморіального музею Голокосту:
ґетто в Рогатині і в довколишньому регіоні

Праведники світу з Рогатина воєнного періоду

Інтерв’ю Яхад – ін-Унум з очевидцями Голокосту в Рогатині


Джерела:

[1] Книга пам’яті Рогатина: Громада Рогатина і околиць (Kehilat Rohatyn v’hasviva); за ред. М. Амітая, Давида Стокфіша і Шмуеля Барі; Рогатинське об’єднання Ізраїлю, 1962 р. (на івриті). Онлайн-версія (фотокопія) міститься на сайті Публічної бібліотеки Нью-Йорка та в інтернет-архівахАнгломовна онлайн-версія міститься на «JewishGen», координатори – Майкл Бонен і Доня Голд Шварцстайн. Включає частковий перелік імен убитих євреїв з Рогатина та околиць.

[2] Енциклопедія єврейських громад Польщі (Pinkas ha-kehillot Polin), Том II (Східна Галичина); під ред. Данути Домбровської, Абрагама Вайна, Аарона Вайсса; автори Цві Авітал, Данута Домбровска, Абрагам Вайн, Аарон Вайсс, Аарон Якубовіч; Яд Вашем, Єрусалим, 1980 (на івриті). Англійська версія онлайн – міститься на JewishGen. Стор. 506-510 про Рогатин, координатор Алекс Феллер, переклад англійською – Рут Йосеффа Ерез.

[3] «Згадуючи Рогатин і околиці»; Доня Гольд Шварцштайн, ред.; Мейєр Шварцштайн, видавець; 2019 р.

[4] «Я пережив Голокост наперекір усьому»; Джек Глоцер; двомовне видання укр./англ.; Український центр вивчення історії Голокосту, 2022.

[5] Третій указ про обмеження проживання у Генерал-губернаторстві; Verordnungsblatt für das Generalgouvernement; Варшава, 15 Жов 1941; у Polacy-Żydzi 1939 – 1945, Вибрані документи; Анджей Кшиштоф Кунерт, ред.; Музей історії Польщі; Варшава, 2006.

[6] Сотні міст у Польщі зробили “Judenrein,” Урядові нацистські звіти; Бюлетень ЄТА Дейлі Ньюз; том IX, № 296; Єврейське телеграфне агентство; Нью-Йорк, 24.12.1942.

[7] Рогатинське слово; періодичне видання (переважно тижневик) українською мовою, яке виходило в Рогатині під час німецької окупації; 23.07.1941 – 03.12.1941; взято з Онлайн Архіву українських періодичних видань Лібраріа.

[8] Історія України: земля та її народи; Пол Роберт Магоші; Видавництво Університету Торонто; вид. 2-ге, Торонто, 2010.

[9] Справа № 634, Інші злочини масового знищення; Justiz und NS-Verbrechen: нацистські злочини на суді.

[10] Справа № 675, Інші злочини масового знищення; Justiz und NS-Verbrechen: нацистські злочини на суді.

[11] Митрополит Андрей Шептицький і Голокост; Джон-Пол Хімка; у «Євреї і українці»; Дослідження Полін,у «Польське єврейство», том 26; під ред. Йоханан Петровський-Штерн і Антоній Полонський; Бібліотека Літмана єврейської цивілізації; Портленд, 2014.

[12] Яхад – Ін Унум – Інтерв’ю з очевидцями Голокосту в Рогатині, 2016.

[13] Енциклопедія таборів і ґетто, 1933–1945 р.р.; Т. II: Ґетто у східній Європі під німецькою окупацією; під ред. – Мартін Дін і Мел Хекер; Американський Меморіальний музей Голокосту та видавництво Індіанського університету; Блумінгтон, 2012. Рогатин з’являється на C.8211822.

[14] Нацистська змова і агресія, Том VII; Управління США Головного юрисконсульта з кримінального провадження злочинів Країн осі; Держдепартамент США, Воєнне міністерство США і Міжнародні військові трибунали – Нюрнберг; Типографія Уряду США, 1946. Джерело: Бібліотека Конгресу США. Офіційний англомовний переклад звіту з процесів Міжнародного військового трибуналу. Див. також Звіт Кацмана і Рогатин на цьому вебсайті.

[15] Ворота Європи: історія України; Сергій Плохій; Пенгвін Букс; 2015.

[16] Подорож горем – автобіографія уцілілої в Голокості; Розет Фауст Галперн; lulu.com; 2013.

[17] Поміж людьми і тварюками; Пол Трепман; переклад з ідиш – Шошанна Перла і Гертруда Гіршлер; А. С. Барнес і Ко., Інк.; Кренбері, Нью Джерсі, 1978.

[18] Обіцянка Шеви – Хроніки втечі з нацистського ґетто; Сильвія Ледерман; Сіракуз Юніверсіті Прес; Нью-Йорк, 2013.

[19] Масове знищення євреїв у Польщі під німецькою окупацією; Міністерство закордонних справ Польщі; Хатчінсон і Ко. Лтд.; Лондон, 1942.

[20] Державний архів Російської Федерації (ГАРФ); Надзвичайна Державна комісія зі встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників, скоєних на території СРСР, 1941-1945 р.р.; запис 7021‐73-13. Взято з Єфім Коган. Також: USHMM RG‐22.002M; Архів Меморіального музею Голокосту (США); Вашингтон; мікроплівка 11, фонд-опис 7021‐73 (Україна, Станіславська обл.), дело 13 (Рогатинський район).

[21] Державний архів Івано-Франківської області (ДАІФО); фонд 57, нацистські трудові картки. Знайшов Алекс Денисенко.

[22] Центральна база даних прізвищ жертв Шоа (пошук за «Рогатин» як місце смерті); Яд Вашем; у роботі; частина Проекту пошуку імен від Яд Вашем.

[23] Марла Раучер Озборн; особисті інтерв’ю і листування з колишнім мешканцем Рогатина Якобом Горнштейном і його донькою Гаррієт Єруша Корім.

[24] Deutsche Herrschaft, ukrainischer Nationalismus, antijüdische Gewalt: Der Sommer 1941 in der Westukraine (німецьке правління, український націоналізм, насильство проти євреїв: літо 1941 р. у Західній Україні); Кай Струве; Вальтер де Грюйтер ГмбХ; Брелін, 2015 р.

[25] Українське державотворення: Акт 30 червня 1941: Збірник документів і матеріалів; Орест Дзюбан; Літературна агенція «Піраміда»; Львів, 2001 р.

[26] Табір смерті у Белжеці; Роберт Кувалек, переклад Українсько-єврейської зустрічі; Państwowe Muzeum na Majdanku; Люблін, 2016. Безкоштовне завантаження у форматі PDF доступне на веб-сайті Українського центру вивчення історії Голокосту.

Загальні джерела:

Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіном; Тімоті Снайдер; Вінтаж; Лондон, 2010.

Чорна земля: Голокост як історія і попередження; Тімоті Снайдер; Вінтаж; Лондон, 2015.

Життя у ґетто під час Голокосту; ред. Ерік Дж. Стерлінг; Вид-во Університету Сіракуз; Сіракузи, 2005.

Серед білого дня: таємні процедури за Голокостом від куль; Отець Патрік Дебуа; Аркейд Паблішинг; Нью-Йорк, 2018.

Голокост в Україні: Нові джерела і перспективи; Меморіальний музей Голокосту (США), Центр передових досліджень Голокосту; матеріали конференції, квітень 2013.

Див. також загальні джерела на сторінці з оглядом історії.

Переклад – Світлана Брегман.