Місця масових убивств Голокосту і братські могили в Рогатині

This page is also available in English.

Вступ

Знущання, тортури і убивства євреїв в Рогатині почалися майже відразу після того, як німці зайняли місто у 1941 р., і сягли катастрофічних масштабів у 1942 і 1943 р.р., а потім продовжили переслідування тих небагатьох уцілілих, які переховувалися аж до відступу німців на захід у 1944 р. Місця страт у місті включають місця двох масових страт і поховань, плюс не настільки точно відомі локації убивств меншої кількості євреїв у ґетто, на міській площі, та на дорогах навколо міста. Понад тисячу євреїв з Рогатина і околиць також потрапили в облаву у ґетто і перевезені потягом до збудованого нацистами табору смерті у Белжеці. Залізничний вокзал Рогатина був відправною точкою для цих жертв. Усі ці місця можна відвідати в Рогатині і сьогодні. На цьому вебсайті окремі сторінки описують ці місця та історію єврейського ґетто часів війни, площу ринок і залізничний вокзал. Тут ми розповідаємо про місця масових розстрілів і поховань 1942 і 1943 р.р.:

  • південна братська могила і меморіал: 49.4035N, 24.6276E (49°24’12.7″N 24°37’39.4″E)
  • північна братська могила і меморіал: 49.4180N, 24.6080E (49°25’04.8″N 24°36’28.6″E)

Через те, що ці місця були місцем смерті для євреїв під час війни (тож зовсім небагатьом євреям вдалося врятуватися і засвідчити ці події чи навіть точне розташування цих місць), і практично усі євреї з околиць Рогатина, які уціліли під час війни, виїхали звідси невдовзі після відступу німців у 1944 р., якісь залишки спогадів про точні місця розстрілів і поховань затерлися протягом багатьох десятиліть після війни. Крім дослідження цих місць у академічній історіографії, у Книзі пам’яті Рогатина та в інших спогадах, а також у зафіксованих на відео свідченнях уцілілих євреїв і очевидців-українців, «Єврейська спадщина Рогатина» також замовила професійну неінвазивну археологічну зйомку цих ділянок, щоб точніше визначити межі поховань, дослідити логічні докази злочинів, і краще захистити і зберегти ці об’єкти. Частина з поданої тут інформації, у цьому стислому описі спадщини, напрацьована саме за результатами цих досліджень.

Читати про проект Меморіалів братських могил
Читати про хронологію подій Голокосту в Рогатині
Читати резюме єврейських та інших спогадів з Рогатина часів війни

Важлива примітка: Незважаючи на те, що обставини загибелі і поховань тисяч рогатинських євреїв та їх сусідів з довколишніх сіл є підставою для безмежної скорботи, і попри те, що ці поховання не були ані сплановані, ані керовані єврейською громадою, ці ділянки все одно є єврейськими кладовищами та заслуговують на таку ж повагу та догляд, які отримують і інші комунальні цвинтарі. На івриті кладовище називають бет кеварот (bet kevarot) (дім або місце для могил – Neh. 2:3), але поширенішою є назва бет хаїм (дім або сад життя) або бет олам (дім вічності – Eccl. 12:5). За юдейською традицією, кладовище – це святе місце, священніше навіть за синагогу. У юдейській практиці оховання і скорбота підпорядковуються суворим законам. Для євреїв догляд за кладовищами – це обов’язковий релігійний і суспільний обов’язок. Слова з Талмуду про те, що «Єврейські надгробки світліші за королівські палаци» (Sanh. 96b; cf. Matt. 23:29) ілюструє, на який догляд заслуговують єврейські поховання і кладовища. За нормальних умов обов’язки захисту і благоустрою кладовищ добровільно поділяє між собою уся єврейська громада. [USCPAHA Звіт по Україні 2005]

Ця стаття – це частина серії публікацій про єврейську спадщину Рогатина на цьому вебсайті. Щоб розглядати кладовища у ширшому контексті єврейської спадщини міста і регіону, перегляньте цю сучасну інтерактивну карту об’єктів спадщини.

Південна братська могила

The Jewish memorial monument at the site

Єврейський меморіал на цьому місці. Фото © 2011 RJH.

Про перші масові страти євреїв у Рогатині офіційних задокументованих даних не збереглося. Втім, ці події були настільки травматичними для порятованих євреїв та неєврейського місцевого населення, що точна дата і приблизне розташування усім відомі, а інформація з різних спогадів лише підтверджується. 20 березня 1942 р. понад три тисячі євреїв (чоловіків, жінок і дітей) були оточені в облаві під дулами пістолетів. Потім їх усіх зігнали на міську площу. Далі – прогнали і повантажили на машини. Вивозили рогатинськими дорогами у тихе місце, за два кілометри на південний схід від центру міста, відразу за пагорбом після вокзалу, де систематично відстрілювали, на краю однієї із двох спеціально викопаних для цього ям. Декого застрелили ще в ґетто, на міській площі, і по дорозі, але більшість загинуло у цих ямах. Певній, точно невідомо якій, кількості єврейських родин (мабуть, сотні або більше) вдалося сховатися під час облави у самому ґетто, і так врятуватися від розстрілів. Але під час самих розстрілів практично нікому врятуватися не вдалося.

Протягом кількох тижнів і місяців перед розстрілами, євреї з робочих бригад з ґетто, яких зганяли сюди на примусові роботи, копали ці ями, які потім мали стати їх могилами. Про їх призначення говорили різне – наприклад, те, що це мали бути протитанкові укріплення, або що це ями під фундамент чи підвали нової цегельні. Згідно з описами зі спогадів Джека Глотцера про воєнні роки в Рогатині, декого з молодих євреїв, які врятувалися у сховках у ґетто, протягом декількох днів після розстрілів змусили розплутувати замерзлі трупи та зносити їх з різних куточків міста і викидати у ті ями.

Єврейський пам’ятник з текстом англійською, українською і на івриті. Фото © 2011 RJH.

Братська могила на цьому місці візуально виділялася багато років після того, там навіть трава росла по-іншому, за словами місцевого історика-краєзнавця Михайла Воробця, якого в дитинстві привів на ці місця страт його батько, щоб показати урок про силу зла. Місцеві селяни уникали цієї ділянки, ніколи не обробляючи землю над похованнями, та й досі уникають, адже вважають цю територію кладовищем. Але відсутність фізичних ландшафтних об’єктів і величезна кількість часу, який сплинув відтоді, означають, що точне місце розташування затерлося, і потім і взагалі забулося. До 1990-х років очевидці, у тому числі Джек Глотцер і Михайло Воробець, не могли впевнено стверджувати точні межі поховань.

У пізньорадянський період, коли офіційна політика замовчування про Голокост почала пом’якшуватися, біля цього місця було зведено пам’ятник, який просто вшановував безіменних «жертв фашизму». За словами пана Воробця, це було приблизно у 1985 р. Після здобуття Україною незалежності неподалік від братської могили було зведено другий пам’ятник. Збудували його уцілілі євреї з Рогатина, які на той час вже мешкали за кордоном, спільно з містом Рогатин. Той пам’ятник було відкрито у 1998 р. під час церемонії, на якій були присутні багато тих врятованих осіб та їх родин, а також громадських і релігійних діячів з міста та регіону, і багато мешканців міста.

The non-invasive survey in progress at the south site

Відбувається радарна зйомка на південній могилі. Фото © 2017 RJH.

У 2017 р. малоглибинне радарне і поверхневе дослідження визначило межі неоднакового підземного шару, який майже напевно містить єврейські братські могили та їх жертви. Могила, згідно з межами, визначеними цим дослідженням, має прямокутну форму, прибл. 30х40м, практично від поверхні ґрунту і на глибину понад 3 метри, відразу поряд з дорогою з Рогатина на Путятинці. Меморіал 1998 р. стоїть з одного краю цієї ділянки. GPS координати вгорі цієї сторінки позначають приблизний центр цієї визначеної могили.

An image from the 2017 memorial

Пам’ятна подія на вшанування 75-ї річниці убивств. Фото © 2017 RJH.

Сьогодні ця ділянка позначена на паперових картах міста, сюди час від часу приїжджають нащадки рогатинських євреїв, інші єврейські туристи, а також українці та іноземні відвідувачі, які цікавляться історією цього краю. Чимало туристів залишають на пам’ятнику каміння пам’яті. Крім того, «Єврейська спадщина Рогатина» тепер організовує скромний захід на вшанування пам’яті і читання молитви El Malei Rachamim («Господь, сповнений милосердя») щороку на річницю убивств. Теперішній акцент проекту «Єврейської спадщини Рогатина» на цьому місці – це періодичні роботи з благоустрою, лише навколо пам’ятників меморіалу, у тому числі щороку насаджуємо квіти перед пам’ятником 1998 р. Проектування більшого меморіалу з ландшафтним дизайном, який мав би візуально позначити усю територію поховань, збільшити кількість наявної історичної інформації для відвідувачів на самому об’єкті, та зменшити вартість щорічного догляду за ділянкою – це ті напрямки, шляхи можливої реалізації яких вивчаємо у 2019 р.

Північна братська могила

Згадок, у будь-якій формі, чи то про убивства, чи про поховання, які мали місце з північного боку від центру Рогатина під час ліквідації єврейського ґетто у 1943 р., збереглося набагато менше, порівняно з південною братською могилою. Причина тут проста: не вижило жодного єврея з тих, які потрапили на це місце страти на північній околиці, а та купка людей, які утекли з ґетто до або під час ліквідаційної акції, ніколи не були на північній ділянці, аж до відступу німців з Рогатина трохи більше, ніж через рік. До того часу докази злочинів вже затерлися, а протягом наступних декількох десятиліть зникли і спогади про точні обриси поховань.

Пам’ятник з радянських часів, а також пізніший єврейський меморіал на місці. Фото © 2014 RJH.

Донедавна навіть та незначна інформація, яка була відома, походила зі спогадів тих нечисленних врятованих євреїв, які пережили ліквідацію ґетто, кому вдалося уникнути полону і смерті, бо сховалися під час облави. Щось розповіли і тих декілька стареньких українців, які стали очевидцями тих подій, переважно ще дітьми. Після першої масштабної акції у березні 1942 р. і великих облав і депортацій до Белжеця у вересні і грудні того ж року, ліквідація ґетто мала покласти кінець усім євреям з Рогатина, і тим, кого звезли до рогатинського ґетто з навколишніх містечок і сіл протягом попереднього року. Незважаючи на те, що свідчення уцілілих і очевидців, які згадувалися багато років після війни, містять певні суперечності чи очевидні неточності, щодо першої дати облави у ґетто думки більш-менш одностайні – 6 червня 1943 р. Порятовані пригадують, що застосовувалися гвинтівки, гранати, вогонь і вода – усе, аби повиганяти всіх з будинків і знайти сховки, які були облаштовані євреями у підвалах, на горищах та в інших закутках у ґетто.

Єврейський пам’ятник з текстом англійською, українською і на івриті. Фото © 2014 RJH.

У цей день, і ще протягом двох-трьох днів загалом, євреїв, чоловіків, жінок і дітей, шикували і гнали колонами під суворим конвоєм до промзони, приблизно за кілометр на північ від міської площі і ґетто. Там викопали невідомо скільки траншей, на місці, де до і під час війни були кар’єр і цегельня. Там, понад три тисячі євреїв (а то і більше) методично змушували скидати одяг і розстрілювали, а тіла падали просто у викопані рови. Зверху трупи присипали вапном і землею, але вже незабаром, як згадують очевидці подій, вже стояв нестерпний сморід. З деяких свідчень дізнаємося, що на тому ж місці закопували і тих євреїв, яких розстрілювали, знайшовши у сховках, ще протягом наступних тринадцяти місяців німецької окупації, але точних цифр про закопаних там осіб немає. Джек Глотцер, один із порятованих з ґетто, пригадує, як побував на тому місці у 1946 р., після закінчення служби у радянській армії. Коли місцеві українці вказали йому на розташування могили, вона була така величезна, що він не йняв віри.

Останні євреї виїхали з Рогатина невдовзі, до Польщі або Німеччини і далі, а за радянської влади спогади місцевих про місця розстрілів і братські могили потрохи затиралися. Інші ділянки цього об’єкту продовжували використовуватися для промислових цілей, зокрема там продовжували видобувати глину і виготовляти цеглу. На об’єкті також розмістився міський водоканал і склад будматеріалів. Щодо південної братської могили, то за словами історика-краєзнавця Михайла Воробця, близько 1985 р. з одного краю промислової зони було зведено пам’ятник безіменним «жертвам фашизму». Вочевидь, місце розташування було визначено лише приблизно, і для того, щоб звести до мінімуму спроби потурбувати цю пам’ятку. Уцілілі євреї з Рогатина та нащадки місцевих євреїв об’єднали зусилля із міською владою та звели у 1998 р. другий пам’ятник у тому ж місці. На ньому зазначено дату убивств і позначено, що жертви були євреями. Втім, точне місце розташування і розміри поховань залишаються невідомими.

Приблизно у 1982-1983 р.р. під час копання траншей під фундамент для великої теплиці з одного краю об’єкту були виявлені людські рештки. Їх відкопали, а самі теплиці перенесли на декілька метрів. Близько 2010 р. один з робітників, який працював на екскаваторі, видобуваючи глину на прилеглій ділянці також натрапив на людські рештки на глибині не більше метра. Знову-таки, тіла викопали, а самого місця надалі трималися осторонь. Не один з тутешніх мешканців чи робітників пам’ятають ці жахливі знахідки.

The radar survey at the north site

Радарна зйомка на північній ділянці. Фото © 2017 RJH.

IУ 2017 р. малоглибинне радарне дослідження і аналіз ґрунту виявили межі траншеї з похованнями з тильного боку водоканалу. Розміри траншеї складають близько 4~4,5 м завширшки і 40 м у довжину. Глибина сягає від одного метра від поточної поверхні ґрунту і до 3 м. Підземний об’єкт має характеристики, які дають підстави ідентифікувати його як масові поховання, у тому числі з урахуванням розміру і розташування ділянки, згідно із знахідками 2010 р. Археологи також визначили другу ділянку з похованнями невизначених розмірів, під пам’ятниками меморіалу на об’єкті. Натомість, впевнено ідентифікувати цей другий об’єкт як масове поховання не вийшло. Ми також вважаємо за потрібне не турбувати це місце. На основі показів, які нам розповів на початку 2018 р. колишній начальник водоканалу, археологи повернулися на цей об’єкт навесні 2019 р. провести зйомку цієї третьої ділянки, на яку вказав начальник, розповівши, що там були знайдені людські рештки.

Marla speaking to the group

Пам’ятна подія на вшанування 75-ї річниці убивств. Фото © 2018 RJH.

Сьогодні ділянка позначена на друкованих картах міста, і сюди регулярно приїздять нащадки місцевих євреїв та єврейські туристи, а також туристи з України та інших країн, яких цікавить історія цього краю. Деякі відвідувачі залишають тут на пам’ятнику на знак пошани каміння пам’яті. Крім того, «Єврейська спадщина Рогатина» тепер організовує скромні заходи на вшанування пам’яті та читання молитви «El Malei Rachamim» («Господь, сповнений милосердя»), щороку у річницю убивств. На сьогодні, основний напрямок проекту ЄСР на цьому об’єкті полягає у періодичних роботах з благоустрою ділянки навколо пам’ятників меморіалу, як-от насадити щороку квіти перед пам’ятником 1998 р. і доглядати за барвінком, який наростає довкола радянського пам’ятника. Проектування і ландшафтний дизайн більшого меморіалу, щоб візуально означити усю територію поховань, збільшити кількість наявної історичної інформації для туристів на самому об’єкті, та зменшити затрати на щорічний благоустрій ділянки – це ті плани, які будуть розглядатися спільно з міською владою Рогатина, до чиєї комунальної власності належить ділянка, щоб за можливості їх реалізовувати.

Переклад – Світлана Брегман.