Книга пам’яті Рогатина

This page is also available in English.

Yizkor Book for Rohatyn: The Community of Rohatyn and Environs (Kehilat Rohatyn v’hasviva); eds. M. Amitai, David Stockfish, and Shmuel Bari; Rohatyn Association of Israel, 1962 (in Hebrew). Online image version hosted by the New York Public Library and the Internet Archive. Online English version hosted by JewishGen, coordinated by Michael J. Bohnen and Donia Gold Shwarzstein.

[Книга пам’яті Рогатина: Громада Рогатина і околиць; за ред. М. Амітая, Давида Стокфіша і Шмуеля Барі; Рогатинське об’єднання Ізраїлю, 1962 р. (на івриті). Онлайн-версія (фотокопія) міститься на сайті Публічної бібліотеки Нью-Йорка та в інтернет-архівах. Англомовна онлайн-версія міститься на «JewishGen», координатори – Майкл Бонен і Доня Голд Шварцстайн.]

Вступ

Ми пам’ятатимемо усіх євреїв нашого міста та околиць, а також усіх мучеників Дому Ізраїлевого у Польщі і Європі, їх яскраві життя і різноманітну діяльність – освітян і ремісників, торговців і інтелектуалів – усіх, хто зберіг спадок Дому Ізраїлевого у вигнанні, із Сіоном на вершині радості. Тож нехай ця книга стане вічним пам’ятником вшанування над їх невідомими могилами, поминанням до останніх поколінь.

Цей уривок взято зі сторінок пам’ятного запису (стор.369-375) в книзі пам’яті Рогатина, перекладеній для проекту «JewishGen» та у виданні  «Пам’ять про Рогатин» (див. далі).

На цій сторінці описано і подано посилання на унікальний ресурс для збереження пам’яті про життя і загибель єврейської громади Рогатина і околиць. Створено його було після Другої світової війни, у рамках масштабного міжнародного проекту закарбувати в пам’яті кожну жертву Голокосту у Європі і те, як вони жили до війни. Це – книги пам’яті («ізкор»). Книга пам’яті про Рогатин та околиці так само була написана тими, хто емігрував з Рогатина до війни, та тими, хто пережив непрості часи в рогатинському ґетто під час війни. Це – ціла низка історій і нарисів, написаних на івриті, на ідиш і англійською, на основі особистого досвіду та досліджень оригінальних матеріалів, де автори намагалися зберегти якомога більше даних про людей, події і спосіб життя євреїв у Рогатині, як до війни, так і опісля, коли від єврейської громади нічого не залишилося.

Хоча схожі спроби збереження пам’яті ніколи не будуть вичерпні, такий проект книг пам’яті успішно зібрав чи не найвсеохопніші матеріали про 350 років життя динамічної єврейської громади Рогатина. Вагомість цього проекту беззаперечна, що можна побачити і на цій вебсторінці, адже ми зверталися до неї, як до джерела, пишучи сторінки про єврейську історію і культуру Рогатина, а також про збереження спадщини і пам’ятні заходи.

Оригінал книги пам’яті про Рогатин більше не виходить друком, але примірники можна знайти у багатьох бібліотеках і центрах вивчення Голокосту, у тому числі і у величезній збірці книг пам’яті у «Яд Вашем», у меморіальному музеї Голокосту (США) і в публічній бібліотеці Нью-Йорка. Оригінал такої друкованої книги також є в колекції рогатинського музею Опілля, завдяки щедрій пожертві одного з рогатинських єврейських нащадків з Хайфи.

Вживані примірники книги про Рогатин часом можна виловити у незалежних книгопродавців, але також можна на запит придбати паперові фотокопії (передруки) у різних книгопродавців, наприклад, у Цифровій єврейській бібліотеці ім. Стівена Спілберга.

Оцифровані сторінки оригінальної друкованої книги є також у вільному доступі на вебсайті Нью-Йоркської публічної бібліотеки, Центру Єврейської книги і в Інтернет-архівах. З інтернету можна завантажити електронну версію у різних форматах, в тому числі в .pdf, e-reader і текстовому форматі з дещо обмеженою функцією пошуку.

Вільний доступ до повного англомовного перекладу книги про Рогатин можливий на вебсайті Проекту книг пам’яті від «JewishGen».

Деякі варіанти доступу до електронних версій можна спробувати тут:

Онлайн-версія оригіналу (у форматі зображення) на сайті публічної бібліотеки Нью-Йорку
Онлайн-версія оригіналу (у форматі зображення) в інтернет-архівах
Перекладена (англійською) онлайн-версія на JewishGen

На цій сторінці також подано базову інформацію про різні пам’ятні книги, створені для міст у цьому регіоні довоєнної Польщі. Книга пам’яті Рогатина – це лише один із сотень прикладів. Також тут подано огляд змісту книги пам’яті Рогатина, інформацію про її авторів і деякі вибрані теми її розділів.

Про пам’ятні книги

Книги пам’яті («ізкор») з’явилися відразу після Другої світової війни, а пік їх створення припадає на 1960-ті роки. Писалися та видавалися вони у відповідь на Голокост, щоб зафіксувати довгі і короткі історії єврейських громад, від яких не залишилося сліду. Зазвичай вони писалися, складалися і публікувалися у країнах нових поселень, за сприяння так званих товариств чи братств взаємної допомоги (landsmanshaftn), члени яких походили з того самого міста чи регіону. Деякі книги пам’яті містять також статті, написані вченими-істориками, але переважну більшість текстів писали звичайні євреї-містяни дуже різного соціального походження, релігійності і роду занять.

Зазвичай ці книги друкували невеликими накладами по кількасот примірників, передовсім для родин уцілілих мешканців відповідного міста, припускаючи, що інших ці книги будуть мало цікавити. Переважно і автори, і читачі були знайомі один з одним. Значна більшість книг пам’яті писалася в основному на івриті, з невеликою частиною на ідиш. Трохи менша кількість була написана відразу на ідиш, англійською чи іншими мовами. Три чверті книг були видані в Ізраїлі, а решта (за зменшенням кількості) – в США, Аргентині та інших країнах. Укладання і публікація цих книг суттєво скоротилося у 1970-х роках, хоча і згодом виходило ще декілька книг, а інтерес до них тільки зростає.

За різними оцінками, загальна їх кількість дуже різна, але можна точно стверджувати про щонайменше 600 книг пам’яті, які на загал складають понад 150 000 сторінок, написаних понад 10 000 авторами і більше, ніж 1000 редакторами. Більшість виданих книг вшановують пам’ять про громади на полях бою Другої світової війни у центрально-східній Європі, але також місткі книги були написані про території у Франції, Греції, Прибалтиці і Північній Африці. Розмір довоєнного населеного пункту ніяк не зумовлює імовірність написання такої книги пам’яті для вшанування цього місця, адже ізкор писали однаково і для маленьких містечок, і для великих міст. «JewishGen» створила базу даних книг пам’яті (Yizkor Book Database), щоб допомогти дослідникам шукати конкретні книги в оригіналі і в перекладах, у тому числі і в різних бібліотеках по всьому світу.

Відомі на ідиш як «yizker-bukh» , або «sefer zikharon»  на івриті, в перекладі українською – це буквально меморіальні тексти у вигляді книги, іноді навіть так і фігурують – пам’ятка. Для багатьох авторів і читачів книги ізкор – це мацеви, тобто могильні плити, які поминають людей, вбитих під час Голокосту. Ще одне призначення цих книг – вшанувати пам’ять про втрачені громади і місця, де вони колись процвітали. Книги пам’яті створювалися паралельно з іншими формами вшанування пам’яті, у тому числі і з символічними кам’яними плитами, які встановлювали на цвинтарях в Ізраїлі та інших країнах на мішках з землею чи попелом з братських могил з рідних міст чи з концтаборів, біля нових місць поселень уцілілих садилися пам’ятні гаї, тощо. Ці книги наслідують декілька традицій єврейського письма, від описів життя мучеників до літописів громади і свідчень. Виходячи з «потреби створити докази», деякі автори сприймали свої книги як священні тексти, а сам процес їх написання – як священнодійство. Для деяких авторів їх розповіді очевидців були певним захистом проти заперечення і проти майбутніх катастроф.

Зазвичай книги рясно описують місто і його мешканців до війни, спеціально, щоб було з чим порівняти і зрозуміти, що було втрачено. У багатьох книгах містяться каталоги професій євреїв з цього міста, хронології і генеалогії рабинів, описи політичних і соціальних груп, повідомлення про міжвоєнні сіоністські організації, оповідки про яскравих місцевих “персонажів” (іноді написані в стилі єврейських народних казок, де анекдоти передають всю суть цих характерів), а також величезна кількість особистих історій і роздумів. У більшості книг є також розповіді з перших і других вуст про страждання євреїв цього міста під час війни, як свідчення катастрофи. Більшість книг пам’яті також містять некрологи, називають відомих жертв Голокосту у цьому місті, чи родом з нього. Часто такі книги містять опис повоєнної діяльності уцілілих за кордоном, на доказ того, що Голокост не зміг стерти їх громаду з лиця землі. Багато книг проілюстровані фотографіями, картами та іншими зображеннями з родинних архівів уцілілих та інших осіб, пов’язуючи обличчя і приналежність до тієї чи іншої групи з іменами загиблих. Ці імена, зображення і історії є важливими матеріалами для досліджень генеалогії та історії родин, яких роз’єднала війна.

Автори і редактори книг пам’яті часто сприймали свої тексти як елементи єдиного безперервного процесу єврейських сюжетних ліній. У книзі пам’яті польського міста Сувалки Аарон Зегільман пише в англомовній передмові наступне:

Це книга, написана на дуже знайому тему і про повторювану історію. Ця історія стара, як сама Біблія. Як євреї селилися у чужих землях, як їх громади процвітали і розросталися протягом багатьох років, та все ж завжди залишались чужими у чужій землі, незалежно від того, як довго там прожили, чи який суттєвий внесок зробили у місцеву громаду. А далі – буремні лихоліття і нарешті розпад суспільства, із відповідним приниженням, занепадом і повним знищенням. Ця історія різниться лише масштабом. Так було в Єгипті, так було в Персії, так було в Іспанії, так було в Німеччині і так було в Сувалках. На щастя, ця ненова тема і повторювана історія на цьому не закінчуються. Адже, якими б страшними не були переслідування, які б жахіття не впали на голови євреїв, завжди було і завжди буде виживання і відродження. Хай так і буде.

Книги пам’яті завжди поєднують особисту і загальну позиції. Хронологія відповідає лінії спогадів більше, ніж реальним часовим рамкам. Зі статті в «Judaica Librarianship» 2008 р. (стор. 47; див. далі):

Книги пам’яті відображають сприйняття нащадків і уцілілих після Голокосту з цього міста. Ці книги також показують внутрішню політику організацій, які об’єднували уцілілих. Сентиментальні погляди у цих творах мають на меті показати красу життя, яке було знищене. Написані нащадками і уцілілими, книги пам’яті вже за самою своєю природою носять характер мемуарів, а самі ізкори виконують декілька функцій, як для земляків, так і для сучасних дослідників. Ці книги – про життя і смерть рідних міст євреїв у східній Європі, тож вважаються друкованими пам’ятками, призначеними виконувати функцію вшанування пам’яті. Ці книги виконують роль сховища спогадів і показують, що саме люди вирішили пам’ятати. Карти, зображення, сторінки присвят, передмови та інші твори у цих книгах знайомлять з культурою уцілілих.

Основний опис структури і функції книг пам’яті подано у праці  «Із знищеного саду» (стор. 12; див. далі):

Важливим основоположним принципом книг пам’яті є потреба відтворити фізичні аспекти самого міста. Це настільки виявляється у цих книгах, через фотографії, карти, і що найтиповіше – через самі оповіді, що вони творять справжню архітектуру пам’яті. Зрештою, посил такої уявної архітектури – це мнемоніка. Творці книги пам’яті Курова рішуче налаштувалися перерахувати імена абсолютно усіх 3 500 єврейських мешканців міста. Але як двісті уцілілих з цього міста могли пам’ятати усі ці імена? Вони сіли за стіл і почали згадувати місто і його мешканців, будинок за будинком. Тоді вони надіслали цей список уцілілим землякам по всьому світу. Так, остаточний список склав біля 2 800 осіб.

Науковий інтерес до книг пам’яті був різним у різні періоди, починаючи з 1950-х років. Та з часом сприйняття цих книг як надійного джерела змінилося. Перші рецензенти висловлювали розчарування щодо історичних неточностей і упередженого опису у певних розділах, що призвело до знецінення багатства цього матеріалу. У наступні десятиліття дослідники почали поступово визнавати неймовірні деталі в книгах пам’яті як цінний матеріал для досліджень в багатьох академічних і наукових дисциплінах.

Окремі ізкори набули цінності не лише для вчених, адже через невеликий наклад оригіналів їх рідкісність і бажання мати генеалогію та родинну історію підняли їх ціну на вторинних ринках, а деякі зараз навіть крадуться з бібліотечних збірок для особистого користування чи перепродажу. На щастя, зусиллями істориків, активістів і філантропів вдалося оцифрувати та випустити у вільний електронний доступ чимало книг, що дозволило зберегти їх зміст для загального користування.

На сьогоднішній день книги ізкор знаходять свого читача не лише серед вузького кола родин уцілілих, як задумувалося авторами і видавцями. Розширюючи доступ і використання книг на нові аудиторії, проекти з їх перекладу зробили книги доступними для читачів, які не знають івриту чи ідиш, натомість пропонуючи ці тексти англійською та іншими європейськими мовами. Перекладацький проект від «JewishGen» опублікував чимало таких перекладів онлайн, завдяки зусиллям волонтерів по всьому світу. Це стало джерелом для істориків і соціологів, а також для другого, третього і четвертого поколінь нащадків уцілілих осіб та емігрантів, які прагнуть дослідити свою генеалогію.

Огляд Книги пам’яті Рогатина

Оскільки електронні версії оригінальної книги ізкор про Рогатин та її англомовний переклад є у вільному доступі в інтернеті, то немає потреби подавати тут детальний її опис. Цей огляд є лише стислим переказом книги, який залишає можливість детальнішого знайомства читачам.

Об’єднання емігрантів з Рогатина та околиць в Ізраїлі» (Рогатинське об’єднання) було створене у 1949 р. в Ізраїлі, з громади, яка на той час складала там близько 200 уцілілих осіб з Рогатина та його околиць. Через десять років об’єднання почало планувати створення книги пам’яті Рогатина і збирати як наповнення для неї, так і кошти. Єгошуа Шпігель, член оргкомітету цього об’єднання і керівник проекту створення такої книги, пише у своїй передмові:

Ми звернулися до колишніх мешканців з Рогатина у нас в країні і за кордоном… Ми кинули поклик писати тексти, на що відгукнулися і зацікавилися інші. Хтось долучився написанням матеріалів, а хтось – коштами. Кожен додатковий внесок активніше спонукав нас продовжувати цю роботу.

Шпігель висловлює подяку декільком основним дописувачам цього проекту. Це – Др. Н. М. Гелбер (історик) та редактори Мордехай Амітай (іврит), Давид Стокфіш (ідиш) і Шмуель Барі (англійська). Хоча більшість текстів писалися і редагувалися в Ізраїлі, Шпігель особливо відзначає внесок чотирьох колишніх мешканців Рогатина, які не тільки писали тексти для книги, а й зібрали додаткових дописувачів, таких як Др. Голда Фішер, Др. Іцхак Левентер, Др. Іаков Фауст та п. Сем Генна.

Рогатинський ізкор вийшов в Ізраїлі під керівництвом Мордехая Амітая у 1962 р.

Основна частина книги на івриті і ідиш поділена на декілька частин:

• Історія міста (від початків до Першої світової війни, охоплюючи понад 50 сторінок)
• Життя міста (нариси про життя громади у міжвоєнний період)
• У місті (професії і ярмарок)
• Повсякденне життя (ще про професії і культурні заходи)
• Місто в персоналіях (особливо про рабинів)
• За прикладом Сіона (молодіжні клуби)
• Як було знищено місто (Голокост в Рогатині, понад 100 сторінок)
• Довколишні міста (єврейські громади в довколишніх населених пунктах)

Закінчується книга коротким описом Рогатинського Об’єднання та некрологією (списком загиблих) з понад 1000 перелічених осіб і близько 200 членів родин тільки за прізвищами, без імен. Англомовний розділ на 60 сторінок має шість загальних і особистих нарисів про історію Рогатина, у тому числі і про знищення єврейської громади, і поданий для читання з кінця книги. В історичній частині книги міститься також і розділ з роману «Весільний балдахін», написаного Нобелівським лауреатом Шмуелем Агноном. Це розважальний роман про весілля в Рогатині. Ш.Агнон народився і виріс у сусідньому Бучачі, тож вочевидь знав Рогатин з особистого досвіду і розповідей приїжджих.

Всього книга має 440 сторінок, включаючи понад 80 статей, написаних майже 60 авторами. Деякі автори згодом написали і видали власні окремі книги спогадів про життя в Рогатині. Серед них Розет Фауст Галперн і Сильвія Ледерман. У книзі понад 150 фотографій та ілюстрацій, які надають іменам реальні обличчя та створюють відчуття місця для Рогатина, таким, яким його пам’ятають уцілілі рогатинці. Хоча для довколишніх містечок і сіл не робилося окремих книг пам’яті (а це Букачівці, Бурштин, Чесники, Верхня Липиця (Ліпіца Ґурна), Княгиничі, Підкамінь і Журів), про кожне з них є щонайменше по одній статті у цій книзі пам’яті про Рогатин і околиці, щоб зафіксувати пам’ять і про їхні громади.

За словами керівника проекту зі створення книги, Єгошуа Шпігеля:

Ми не заперечуємо, що у змісті книги є певні прогалини, та припускаємо, що не все достеменно тут висвітлено, але упорядники книги зробили все, що могли з доступним матеріалом. […] Просимо пробачити неточності чи певні дублювання у статтях, оскільки автори не є професійними письменниками. Зрештою, з часів Голокосту минуло двадцять років, а деякі автори виїхали з Рогатина взагалі 30-40 років тому. Втім, попри усі ці недоліки, ми все ж вважаємо, що читач відчує тісну спорідненість і поділятиме подані тут думки, почуття і спогади, адже автори на сторінках цієї книги констатують факти чесно і просто.

Наприкінці 1990-х років група колишніх рогатинських мешканців та їх нащадків вирішили зробити англійський переклад більшості розділів з івриту та ідиш з цієї книги пам’яті, щоб цей переклад розмістити у вільному доступі в мережі Інтернет. Під керівництвом та за упорядкування Доні Голд Шварцстайн та Майкла Бонена, цей новий проект залучив провідних перекладачів Рабина Мордехая Гольдцвайга та Бенжаміна Вайнера, і ще низку американських і ізраїльських емігрантів з нащадків Рогатина, серед яких – Джейкоб Горнштейн, Герман Школьнік, Фей Бусганг і Др. Джуліан Бусганг, Вільям Галперн і Фреда Перл. Станом на 2001 р. частковий переклад вже був доступний на сторінці перекладацького проекту книг пам’яті від «JewishGen», а невдовзі і взагалі завершили переклад всього тексту. Такий щедрий дар свого часу та інформації – це важливий внесок для всіх, хто вивчає єврейську історію Рогатина.

Через якихось 50 років опублікували оригінал книги ізкор Рогатина, а ще через 10 з чимось років після здійснення англомовного перекладу колишня ув’язнена рогатинського ґетто Лея Захав перевидала новий англійський переклад книги у паперовій версії, із виправленнями написання і фактів (дати, імена та ін.), під назвою «Пам’ять про Рогатин і околиці». Ця книга є предметом окремого огляду на нашому вебсайті та включає оригінальну книгу ізкор із доданими ста сторінками з новим додатковим матеріалом, серед якого тексти про меморіальний захід у 1998 р., який провели уцілілі та їх нащадки в Рогатині, коли відбулося відкриття нового пам’ятника на єврейській братській могилі. До того ж, до цього видання ще увійшли додаткові есеї спогадів, біографії дописувачів до першої книги пам’яті, карти і цінний покажчик до оригінальних і нових текстів.

Додаткові джерела

Більшість поданої тут інформації – це резюме безпосередньо з англомовного перекладу ізкору Рогатина, поклик на який подано вище, з додатковими уточненнями, які надали Доня Шварцстайн та Майкл Бонен. Усі світлини на цій сторінці взято безпосередньо з примірників паперової версії книги.

Подана тут довідкова інформація про єврейські книги пам’яті як відгомін Голокосту базується на декількох основних джерелах. Це – стаття із журналу, яка оцінює мотивацію, стильові впливи і зміст цих книг, а також обговорює, як книги пам’яті потрапляли в бібліотеки у всьому світі:

Yizkor Books in the Twenty-First Century: A History and Guide to the Genre; Michlean J. Amir and Rosemary Horowitz; in: Judaica Librarianship, Volume 14, p.39~56; Association of Jewish Libraries; 2008.
[Книги ізкор у двадцять першому столітті: історія і путівник до жанру; Майклін Амір і Розмарі Горовіц; в: Judaica Librarianship, Т. 14, стор.39-56; Асоціація єврейських бібліотек; 2008 р.]

Одна з авторів наведеної вище статті, Розмарі Горовіц, також редагувала пізнішу збірку есеїв про книги пам’яті, яка містить її власну працю про коротку історію цього жанру. Інші тексти у цьому виданні включають ранні огляди книг пам’яті протягом періоду, в якому вони створювалися (1950-ті р.р.), плюс аналітичні дослідження про книги пам’яті і їх застосування. В останній категорії є статті, які розглядають «інших» у світлі, як вони представлені в книгах пам’яті, а також використання родинних фотографій та інших ілюстрацій для формування пам’яті, пропонують цінний погляд на цей жанр і його вплив на сучасне сприйняття єврейської історії:

Memorial Books of Eastern European Jewry: Essays on the History and Meanings of Yizker Volumes; edited by Rosemary Horowitz; McFarland and Company; Jefferson, North Carolina, 2011.
[Пам’ятні книги східноєвропейського єврейства: нариси з історії і значення книг ізкор; за ред. Розмарі Горовіц; МакФарленд і Кампені; Джефферсон, Північна Кароліна, 2011 р.]

Додаткову тематичну інформацію про жанр книг пам’яті взято з розширеного огляду і аналізу низки книг пам’яті з міст довоєнної Польщі, де також перекладено і укладено вибрані уривки з понад 60 ізкорів:

From a Ruined Garden: The Memorial Books of Polish Jewry; second edition; edited and translated by Jack Kugelmass and Jonathan Boyarin; geographical index and bibliography by Zachary M. Baker; Indiana University Press; Bloomington, 1998; published in association with the United States Holocaust Memorial Museum.
[Із знищеного саду: пам’ятні книги польського єврейства; видання друге; за ред. і в перекладі Джека Кугельмаса і Джонатана Боярина; географічний покажчик і бібліографія – Захарі Бейкер; Індіана Юніверсіті Прес; Блумінгтон, 1998 р.; видано спільно з Меморіальним музеєм Голокосту (США).]

Вибрана додаткова інформація взята зі сторінок проекту книг пам’яті «JewishGen Yizkor Book Project» та колекції книг ізкор Центру єврейської книги.

Див. також  «Пам’ять про Рогатин і околиці», у перекладі і за редакцією Леї Захав, де міститься оновлена і доповнена версія книги пам’яті Рогатина.

 

Переклад – Світлана Брегман.

---

Ця сторінка є частиною серії про спогади про життя євреїв у Рогатині, частини нашої історії єврейської громади Рогатина.