This page is also available in English.
Ми присвячуємо цю сторінку пам’яті Говарда Стайнмеца ז״ל, який так багато допомагав своїм далеким родичам і друзям з Рогатина знаходити один одного, та дізнаватися про містечко, яке вони колись втратили.
Голокост під час Другої світової війни знищив практично усе єврейське населення Рогатина і довколишніх міст і сіл. Післявоєнна радянська політика обміну населення призвела до еміграції або депортації тих небагатьох уцілілих мешканців єврейського гетто в Рогатині часів війни, а також більшість етнічних поляків, які там залишилися. До 1947 р. в районі Рогатина залишилося лише двоє місцевих євреїв, яким вдалося вижити, але жоден з них не жив у самому Рогатині, до того ж під фальшивими неєврейськими документами. Хоча сьогодні у місті не залишилося єврейського життя, єврейська громада Рогатина продовжує процвітати і розростатися за кордоном, завдяки нащадкам родин, які колись називали Рогатин домівкою. Деякі з них сьогодні приїжджають до Рогатина, щоб навідатися до місць спадщини та пройтися вулицями, якими колись ступали їх предки.
Поодинокі випадки еміграції окремих євреїв з Рогатина і регіону мали місце ще десь з XIX століття, і продовжувалися аж до 1930-х р.р. Деякі місцеві євреї емігрували у пошуках кращої роботи і навчання, інші прагнули втекти від спустошливих воєн. Ще інші шукали гостинніших умов, де б їм було безпечно сповідувати свою релігію, а дехто, мабуть, і просто мандрував у пошуках пригод. Звісно, крім вимушених російських депортацій під час Першої світової війни, більшість рогатинських євреїв і далі жили у місті зі своїми родинами, з планами спокійно там жити і процвітати, і горя не знати.
Навіть вже напередодні Другої світової війни рогатинські євреї, які вирішили виїжджати, розпорошилися далеко і не дуже, куди тільки можна було доїхати потягами, чи доплисти кораблями. Через активний ранній рух єврейського національного відродження та Сіоністські групи вишколу для молоді в Рогатині у міжвоєнний період багато місцевих євреїв стали дивитися у бік Палестини, яка перебувала тоді під Британським мандатом. Вони розглядали цей напрямок як свою майбутню домівку з соціальних і релігійних міркувань, саме перед створенням держави Ізраїль після війни. Економічні можливості Сполучених Штатів також вабили багатьох. А коли американські квоти на еміграцію обмежили доступ для євреїв та інших осіб за національною ознакою, інтерес став падати і на інші напрямки, зокрема на Аргентину, яка віддавна мала заохочувальну міграційну політику.
Точна кількість уцілілих осіб під час Шоа в Рогатині невідома, та навряд чи це більше 5% від довоєнної чисельності єврейської громади у місті. А якщо враховувати ще і довколишні містечка і села, то ця частка стає ще меншою, адже звідти абсолютно усіх євреїв перевезли в 1941-1942 р.р. в гетто до Рогатина. А ще були єврейські біженці, які приїхали до Рогатина до 1941 р., втікаючи від нацистської окупації у західній Польщі. Коли радянські війська витіснили німців з Рогатина, тих небагатьох євреїв, яким вдалося врятуватися, переховуючись у лісах навколо Рогатина, призвали до лав Червоної армії, воювати у завершальних боях війни, а потім працювати на цивільних роботах відбудови до 1946 р., на який припадає пік переселення через новий кордон з Польщею.
Декілька переселених єврейських порятованих осіб з Рогатина залишилися у Польському тимчасовому уряді національної єдності, а згодом – у Польській народній республіці. Втім багато хто вирішує перейти на бік поділеної і окупованої Німеччини, легально чи нелегально, щоб знайти підтримку у статусі біженців у тамтешніх таборах для переміщених осіб, з потенційною можливістю емігрувати звідти. Більшість з тих, хто шукали фінансової підтримки і дозволу переїхати в інші країни, врешті їх і отримали, хоча дехто чекав ще кілька років, доки не закінчиться війна, і їхали вже тоді.
І до, і після війни євреї емігрували з Рогатина по всій Європі, і практично на всі континенти, крім Антарктики. Єврейське генеалогічне товариство Нью-Йорка має документальні свідчення про мінімум три організації чи товариства взаємодопомоги (landsmanshaft), створені наприкінці ХІХ століття з метою надавати взаємну допомогу єврейським емігрантам з Рогатина, серед яких були і похоронні товариства, які викупляли і доглядали за ділянками на місцевих цвинтарях, а також допомагали євреям у їх рідних містах, творили на чужині соціальні спільноти євреїв, які емігрували з одного регіону.
Серед організацій, які діяли в Нью-Йорку, було і «Чоловіче молодіжне товариство рогатинців» (RYMS), «Незалежне благодійне чоловіче молодіжне об’єднання рогатинців» (IRYMBA), «Рогатинське благодійне об’єднання Чебра Тіферас Ізраель Аншей», «Перше об’єднане товариство рогатинців і соколовців». Поховальні відділи товариств взаємодопомоги, які займалися похованнями родичів своїх членів, були створені і функціонували при Вашингтонському кладовищі (Бруклін), Кладовищі Бет Ізраель (Лонг-Айленд), а також на Старому Кладовищі Монтефйоре, Кладовищі гори Геброн, Кладовищі гори Сіон (усі у Квінсі). На деяких цвинтарях були ділянки, якими опікувалися декілька товариств рогатинців. Товариство «RYMS» було досить великим, тож вони мали власного окремого рабина і невеликий місцевий штібель. Допоміжна жіноча підсекція була створена об’єднанням «IRYMBA» у 1934 р., щоб засвідчити участь жінок у благодійній діяльності організації.
У цих групах був представлений не лише Рогатин. Товариства взаємодопомоги створювалися також і для емігрантів з інших містечок з регіону із значним єврейським населенням. Євреї з с. Кнігиніче (сьогодні Княгиничі), що за 10 км на захід від Рогатина, створили щонайменше два товариства взаємодопомоги ще до 1900 р., які протягом наступних десятиліть відозмінювали назви і мови. Одне з них, «Jehuda-Arje Knihinitzer Unterstützungs Verein» («Товариство допомоги вихідців з Княгиничів ім. Єгуди Ар’є»), а потім «First Consolidated Kinheniczer Reverend Jehuda Arje Sick and Benevolent Association» (Перше об’єднане товариство вихідців з Княгиничів ім. Преподобного Єгуди Ар’є для благодійної допомоги потребуючим і хворим») також мало свої місця для поховання на Кладовищі гори Сіон. Вони проводили регулярні збори у Нью-Йорку, на які активно і охоче збиралися. Товариства також формувалися для підтримки єврейських експатріантів з таких населених пунктів: Бжежани/Бережани, Бубрка/Бібрка, Большовце/Більшівці, Букачовце/Букачівці, Ходорув/Ходорів і Журавно. Так, наче старий світ штетлів майже точно відтворили у новому світі.
Попри те, що більшість цих товариств з того часу зменшилися і припинили зустрічатися, у тому числі і конкретно рогатинські групи, відділи взаємодопомоги у Нью-Йорку і при навколишніх цвинтарях і досі функціонують, під егідою інших об’єднань чи працівників кладовищ. «Чоловіче молодіжне товариство рогатинців» продовжувало зустрічатися щонайменше ще у 2008 р.
Крім нью-йоркських товариств взаємодопомоги, організації уцілілих євреїв також формувалися у новоствореній державі Ізраїль після Другої світової війни. У 1949 р. було створено «Товариство рогатинців в Ізраїлі» («Irgun Yotzei Rohatyn V’Hasviva B’Yisrael» або «Ізраїльське товариство Рогатина»). Його мета – вшановувати жертв Глоокосту в Рогатині і довколишній території та надавати допомогу потребуючим порятованим особам з цього регіону. У 1960 р. Товариство здійснило поховання мішків з землею з Рогатина на символічній могилі і меморіалі Цвинтаря Кіріят Шауль у Тель-Авіві. У 1962 р. вони зібрали і видали Книгу пам’яті Рогатина як писемну пам’ятку на вшанування знищеної єврейської громади. Товариство продовжувало свою благодійну і меморіальну діяльність багато десятиліть. У період 1997-1999 р.р. керівники Товариства приїжджали до Рогатина декілька разів, щоб встановити меморіальні пам’ятники і ознакування на двох братських могилах часів війни і на двох цвинтарях, а також організувати ремонт підпор і огорожі на старому цвинтарі. У 1998 р. на церемонію вшанування пам’яті приїхали врятовані євреї і їх нащадки з Ізраїлю, Америки і Європи. Тепер, коли майже усі порятовані особи з рогатинського гетто в Ізраїлі відійшли, Ізраїльське товариство припинило збиратися.
Нові знання і дослідження єврейського минулого Рогатина за останні роки суттєво зросли, особливо через збільшення інтересу до генеалогії. Не можна недооцінювати і значний прорив цієї галузі, завдяки можливостям інтернету і соцмереж. Онлайн інформаційні оголошення, форуми та імейли дають у руки істориків-генеалогів нові покращені інструменти для контакту один з одним, для обміну текстовими і графічними даними, та для зв’язку з іншими, хто має спільне родинне коріння. Єврейські генеалогічні організації стали особливо чисельними і потужними. Глобальна організація «JewishGen» працює вже понад 30 років, а регіональна організація «Гешер Галіція» – вже понад 25 років. Ці та інші організації збирають бази даних з функціями пошуку, забезпечують інструменти і підказки, і скеровують кошти на спеціалізовані дослідницькі проекти. На додачу до членських організацій, які підтримують дані, вебсайти та реєстраційні форуми, загальна організація, яка називається «Міжнародна асоціація єврейських генеалогічних товариств» (IAJGS), проводить щорічні міжнародні конференції ще з 1980-х років, забезпечуючи історикам-генеалогам нагоду спілкуватися і вчитися разом.
У 2008 р. Др. Алекс Феллер, з корінням з Рогатина, заснував «Rohatyn District Research Group (RDRG)» – спеціалізовану групу генеалогічного спрямування. Його підтримали декілька інших нащадків та зацікавлених істориків, з якими він познайомився того року на конференції Міжнародної асоціації єврейських генеалогічних товариств (IAJGS) у Чикаго. На основі форуму і вебсайту, які Алекс створив на початку наступного року, так звана «RDRG» налічує сьогодні понад 350 учасників, багато з них дуже активні, долучаються більше через родинні зв’язки. Коло тем для досліджень тепер охоплює і декілька інших міст в Рогатинському районі. «RDRG» дала початок відродженню соціальної мережі на зразок товариств взаємодопомоги, які зацікавлені обмінюватися документами, фото та розповідями з єврейської громади Рогатина. Приватна база даних цієї групи, а також дослідницькі і комп’ютерні уміння багатьох її учасників зробили з неї дуже важливий ресурс для усіх, хто цікавиться єврейським Рогатином.
Відновлений інтерес до родинної історії Рогатина також спонукав більше людей приїжджати до містечка. Дехто – приїхав неодноразово, і навіть на декілька днів. Окремі нащадки євреїв та менші групи приїжджали до Рогатина ще з часів незалежності України, з 1991 р. Ці візити почастішали, відколи запрацювала Група. Більшість гостей їдуть до Рогатина, щоб побувати на об’єктах єврейської спадщини, та у місцях, де мешкали колись їх родичі, щоб поспілкуватися з сьогоднішніми мешканцями і істориками у місті, а в деяких випадках, щоб зустрітися з очевидцями останніх років існування єврейської громади. Поточний проект з вивчення історії та збереження спадщини “«Єврейська спадщина Рогатина»” , описаний на цьому вебсайті, народився і виріс з низки таких візитів і зустрічей, які беруть свій початок в 2011 р.
Еміграція розкидала рогатинських євреїв по всьому світу, але попри великі відстані між ними, сучасні засоби зв’язку і транспортного сполучення можуть їх сьогодні зблизити краще, ніж будь-коли. Крім віртуальних зустрічей, нащадки єврейських, українських і польських родин з Рогатина зустрічаються і особисто, часами в Рогатині, на генеалогічних конференціях в Америці, Європі і Ізраїлі, і зокрема під час випадкових поїздок практично будь-де, як давні родичі і друзі. Далі подано карту, на якій позначені деякі точки, де сьогодні проживають нащадки рогатинських євреїв. Відтак, одразу бачимо, як далеко вони заїхали протягом минулого століття, та навіть раніше. Розуміємо, що ця карта неповна, тож, якщо маєте якогось сусіда-рогатинця, повідомте нам!
Тут подано декілька додаткових зображень єврейських та інших мешканців Рогатина, які зустрічалися у різних куточках світу. Це фото, зроблені учасниками «Rohatyn District Research Group (RDRG)», «Єврейської спадщини Рогатина» та різними знайомими за останні десять років:
Об’ємні джерела інформації на цій сторінці включають дослідження, авторства Д-ра Алекса Феллера, засновника «Rohatyn District Research Group (RDRG)», Філліс Крамер, віце-президентки з освітніх питань з «JewishGen» та адміністраторки вебсторінки «Rohatyn Kehilalinks». «Єврейська спадщина Рогатина» дякує Алексу і Філліс за постійні єврейські генеалогічні дослідження Рогатина і за їх люб’язний дозвіл використовувати результати їх роботи тут.
Переклад – Світлана Брегман.