Рогатин в архіві «Онег Шабат» – Архів Рінгельблюма

This page is also available in English.

Archiwum Ringelbluma (Архів Рінгельблюма); tom 11 (Том 11): Ludzie i prace “Oneg Szabat” (Люди і робота Онег Шабат); коорд. Елеонора Бергман, ред. Александра Баньковска і Тадеуш Епштейн; Żydowskiego Instytutu Historycznego im. Emanuela Ringelbluma (Єврейський історичний інститут імені Емануеля Рінгельблюма) і Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego (Видавництво Варшавського університету); Варшава, 2013.

ARG 988 Ring I 559a і 559b, листи з Рогатина, березень 1942 р.

Вони почали обшуки у всіх будинках, витягували євреїв, незалежно від віку чи статі, від немовлят до немічних старих. Вони вивозили напівроздягнених людей, або ж і цілком оголених, босих, а хто не підкорявся негайно наказам карателів, був розстріляний на місці. Трагізму до ситуації додавало те, що усі вважали, що акція скерована лише проти чоловіків, яких буцімто мали забрати до трудового табору. Тож саме чоловіки у першу чергу ховалися на горищах і у підвалах. Відтак, лави жертв поповнили переважно жінки, діти і старі. Уся акція відбувалася блискавично, тож складно було збагнути, що відбувається, а будь-які спроби утекти закінчувалися смертю. [Архів Рінгельблюма, Том 11, С.328]

Вступ

Архів Рінгельблюма – це збірка бл. 6000 документів (понад 35 000 сторінок), яку зібрала команда єврейських істориків, письменників та інших осіб у період з 1939 по 1943 р.р., намагаючись зафіксувати хроніку подій у варшавському ґетто на основі дуже різних матеріалів. Керував проектом історик Д-р Емануель Рінгельблюм, а сама група дістала умовну назву Онег Шабат (Oneg Szabat польською, або Oyneg Shabbos на івриті ашкеназі), дослівно – “Радість суботи”. Група збирала свідчення, звіти, писані тексти, плакати, малюнки та інші матеріали, з метою видати їх у книзі архівних матеріалів після війни, щоб розповісти, як точилося життя і виживання у ґетто.

From the testament of Oneg Shabbat writer Rachel Auerbach

З заповіту автора Онег Шабат Рейчел Ауербах: «Пам’ятайте всі, хто це читає: РОЗПЛАТА!»
Джерело: ŻIH Проект Онег Шабат.

Коли свідчення очевидців з нацистських таборів смерті дійшли до Варшави і архівна група зрозуміла, що варшавські євреї приречені на смерть у Треблінці, або деінде, вони написали власні заповіти і і заховали велику частину архіву у десяти металевих ящиках і трьох молочних бідонах, закопавши їх у будівельних підвалах у ґетто, попри те, що і надалі продовжували збирати дані. Більшість архівістів, у тому числі і Рінгельблюм, загинули під час повстання у ґетто, у таборах, чи деінде ще до 1944 р.

Recovery of the metal boxes in 1946

Знахідка металевих ящиків у 1946 р. Джерело: ŻIH Проект Онег Шабат

З допомогою секретаря групи, якому вдалося вижити, десять металевих ящиків (закопаних улітку 1942 р.) було викопано з-під уламків Варшави у вересні 1946 р., а два молочні бідони (закопані у лютому 1943 р.) знайшли у грудні 1950 р. Третій бідон так ніколи і не знайшли. Вміст ящиків дещо постраждав від води і землі, але загалом уцілів.

Сьогодні цей архів зберігається у Єврейському історичному інституті імені Емануеля Рінгельблюма у Варшаві, відомому польською мовою як «Żydowskiego Instytutu Historycznego im. Emanuela Ringelbluma (ŻIH)». ам його систематично консервують, оцифровують, каталогізують і описують архівісти і дослідники цього Інституту та Американського меморіального музею Голокосту (USHMM) у Вашингтоні. Розширений опис розробок і змісту архіву доступний у версії .pdf каталогу і покажчика, які розробили ці дві організації. Доступ до оцифрованих фондів можливий як в ŻIH, так і в USHMM, а оригінальні тексти і розповіді архівістів були відредаговані і видані у багатотомній монографії, а також вони доступні для пошуку у цифрових форматах у фондах Центральної єврейської бібліотеки (Centralna Biblioteka Judaistyczna), на Інтернет-порталі повного архіву ŻIH. У 2017 р. ŻIH відкрив постійну експозицію про цей архів у своєму приміщенні у Варшаві, під назвою «Те, про що ми не змогли докричатися до світу». У 1999 р. Архів Рінгельблюма було внесено у всесвітній список пам’яток ЮНЕСКО.

Матеріали з Архіву Рінгельблюма про Рогатин

Архівісти Онег Шабат вивчали і фіксували не лише матеріали, пов’язані з Варшавським ґетто, а також організовували роботу на місцях і готували звіти з різних куточків воєнної Польщі про долю інших єврейських громад.

Рогатин з’являється у численних записах і описах, зібраних архівістами на основі знахідок у “Кільці I” (першій викопаній колекції, у цинкових ящиках), або у списках про регіональні акції, або у інших свідченнях Голокосту у Польщі. Ці документи транскрибовано та відредаговано у Томі 11 монографії про Архів Рінгельблюма; Станом на сьогодні цей том існує лише польською мовою, але ŻIH працює над перекладом цілої монографії (за прогнозами, на всі 37 томів піде 10 років).

Том 11 цієї монографії включає матеріали про робочий процес і склад групи Онег Шабат, у тому числі їх інформаційні бюлетені, які збирали дані про долю численних єврейських громад у Польщі, щоб задокументувати хід Голокосту. У багатьох матеріалах містяться шокуючі описи про центр винищення у Хелмно над Нерем біля Лодзя, звіт про «Геєнну польських євреїв» (символічна алюзія на біблійну прокляту долину покарань або знищення), а також звіт про акцію 1942 р. у Варшавському ґетто. Дан про Рогатин знаходимо на декількох сторінках розділу про Геєнну.

Крім того, два листи, написані євреями з Рогатина у 1942 р., збереглися у розділі архіву під назвою «Матеріали про історію єврейських громад за межами Варшави», новий архівний номер в каталозі ARG 988 Ring I 559:

  • Написаний від руки лист на ідиш дуже пошкоджений і текст практично неможливо розібрати.
  • Віддрукована копія листа польською мовою, злегка пошкоджена, але більшість можна відчитати.

Оцифровані копії цих листів можна переглянути і в ŻIH і в USHMM. Уривки подані тут. На основі заміток і новин, які Онег Шабат видавав під час війни, імовірно, що ці листи були непошкоджені і цілком читабельні до того, як їх сховали у ящиках, щоб пережити руйнування Варшави. Імовірно, існували і інші матеріали, які мають стосунок до Рогатина, але на сьогодні вони втрачені.

Звіти і короткі довідки архівістів про Рогатин, плюс два листи, наведені і перекладені далі. Переклади з польської люб’язно і безкоштовно надали носії польської мови, які є членами RSRG і друзями «Єврейської спадщини Рогатина. Див. примітки у кожному розділі та внизу цієї сторінки.


Статті і аналізи

Як згадано вище, розділи Онег Шабат, де згадується Рогатин і ситуація в окупованій Польщі за межами Варшавського ґетто, з’являються у Томі 11 монографії. У поданих далі примітках, двічі подано номери сторінок, спершу як сторінки друкованого тому (як С.), а потім як зображення в оцифрованій версії оналйн (як img С.). Вставлені гіперпосилання відносять до першого зображення з онлайн-серії. Переклади з польської на англійську та редагування у цьому розділі здійснили Роберт Грушиньскі і Джей Осборн.

Перша згадка про Рогатин зустрічається у Вступі:

У квітні 1942 р., коли ще тривало виселення євреїв з Любліна, Онег Шабат створив статтю «Другий етап» (документ 66). У цій статті чітко висловлюється занепокоєння, що німці почали повне і безпосереднє винищення євреїв на окупованих територіях. У статті детально описувалися антиєврейські закони, які приймалися від початку війни, масові вбивства на сході (міста Вільнюс, Слонім, Ганцевичі, Рівне) у 1941 р.; вивезення з сіл у Вартегау (Країна Варти) у невідомому напрямку; а також повне виселення з Любліна. Додавалася попередня стаття «Злочин у Хелмно».

Примітки, включені у статті, свідчать про те, що вона була написана 12 Сер 1942 р., імовірно автор – Еліаш Гутковскі. Копія збереглася у фондах, які контрабандою переправили на арійський бік Варшави та доставили польському підпільному уряду у Лондоні, дата невідома.

Розділи «Другий етап», і «Злочин в Хелмно» також є частиною іншої статті, під назвою «Геєнна польських євреїв під німецькою окупацією» (документ 67). Це вичерпний синтез загальної німецької антиєврейської політики, проілюстрований багатьма прикладами з матеріалів, зібраних Онег Шабат: факти, витягнуті з розповідей біженців і переміщених осіб; статистика смертності (і не тільки) у Варшавському ґетто; і німецькі накази. У частині про період безпосереднього винищення, стаття наводить кількість жертв розстрілів і вивезення по окремих містах у червні 1942 р. Згадується інформація про табір смерті Белжець, але немає згадок про Собібор.

Відразу після розділу «Другий етап» йде опис подій у містах Вільнюс, Слонім, Кросневице, Жихлін, Ганцевичі, Рівне і Люблін, які є частиною цілого розділу «Злочин у Хелмно», а також додано інформацію про знищення євреїв з м. Кутно, Рогатин і Львів. Кількість єврейських жертв у концтаборі Хелмно оцінюється в 48 800 осіб, а загалом – бл. 1 млн.

Друга згадка про Рогатин з’являється у Вступі, у розділі, який описує редагування невідповідностей у версіях статей Онег Шабат, які створювалися в різні періоди, а також іноді різними редакторами:

Обираючи, яку копію чи копії статей використати як основу для публікації, редактори Рута Саковска та інші не завжди могли визначити, які версії були «оригіналом», і які виправлення були точними:

На С. 34 оригіналу є речення, яке описує різанину в Рогатині:

«СС-сівці, а з ними поляки і українці зайшли в ґетто одночасно з усіх боків, і проходили кожне помешкання, витягуючи звідти євреїв, яких знаходили.»

У пізнішій редакції опис було змінено, можливо, з міркувань цензури:

«СС-сівці з гранатами і українці зайшли в ґетто одночасно з усіх боків, і проходили кожне помешкання, витягуючи звідти євреїв, яких знаходили.»

Рогатин з’являється у таблиці в Бюлетенях Онег Шабат і в розділі новин, під заголовком «Список єврейських ґетто» у т.зв. Генерал-Губернаторстві у Дистрикті Галіція, на основі німецької статистики станом на жовтень і листопад 1942 р.:

Деталі статей з Рогатина з’являються у статті «Геєнна», яка починається на стор. 311 Тому 11:

У статті описується різке зростання рівня насильства на «другому етапі» «Гітлерівської окупації»:

Усі антиєврейські накази з перших 22 місяців поточної війни – це ніщо, порівняно з цим другим етапом – періодом знищення («Ausrottung»). Винищення цілих єврейських громад, не унаслідок воєнних дій, без підстав, і без явного пошуку, лише через національну приналежність – цим характеризується другий етап, кінець якого, через 12 місяців (червень 1942 р.) ще не настав, і який вже поглинув щонайменше один мільйон життів (без масових вбивств в істинно російських регіонах).

У тексті зазначається, що кількість жертв включає більше цифри про збільшену смертність унаслідок голоду і епідемій, але не враховує жертв з усіх причин у містах Сокаль, Броди і Золочів, а також «сотні інших», щодо яких на той момент не було звітності.

A page from the tabulated estimates of victims

Сторінка з таблиць з оцінками жертв, в тому числі і по Рогатину, на виставці Онег Шабат в ŻIH у Варшаві. Фото © 2018 Джей Озборн.

Рогатин з’являється у таблиці на наступній сторінці:

Далі у звіті детально розписано події 20 березня 1942 р. – першу акцію в Рогатині, з листів і інформаційних бюлетенів, зібраних у Варшавському ґетто. Схожі моменти у змісті і послідовності опису дають можливість припустити, що ця стаття в основному взята з листа на ідиш ARG 988 Ring I 559a (див. далі), коли додано одне або декілька додаткових джерел:

У поданій далі таблиці ми хочемо подати точну картину деяких акцій на другому етапі. Це буде невелика частина коричневої книги нацистських злочинів, які навіть не снилися диким звірам у джунглях.

Рогатин

10 березня 1942 р., за десять днів до кривавої розправи, бригадир (ляндкомісар) наказав Єврейській Раді Рогатина делегувати 120 чоловіків, які мали відправитися двома групами по 60 осіб копати окопи за містом (за кілометр позаду залізничного вокзалу, на пагорбі), буцімто для протиповітряної оборони. Окопи мали такі розміри: 12 м завдовжки, 9 м завширшки і 3 м в глибину. І знову, 20 березня – а це був особливо морозний день – група з 50 осіб пішла копати за містом. О сьомій тридцять зранку того дня вісім німецьких вантажівок приїхало на площу ринок. З машин вийшли СС-сівці, плюс українські і польські члени допоміжної поліції, у повному озброєнні. Новий підрозділ оточив усе ґетто. Акція розпочалася пунктуально – рівно о восьмій ранку. СС-сівці, а з ними поляки і українці зайшли в ґетто одночасно з усіх боків. Вони почали обшукувати усі будинки і витягувати євреїв на вулиці, незалежно від віку чи статі, від немовлят до немічних старих. Вони вивозили людей, напівроздягнених, а то і цілком оголених і босих, а хто відмовлявся негайно виконувати їх накази, був розстріляний на місці. Трагізму до ситуації додавало те, що усі вважали, що акція скерована лише проти чоловіків, яких буцімто мали забрати до трудового табору. Тож саме чоловіки у першу чергу ховалися на горищах і у підвалах. Відтак, лави жертв поповнили переважно жінки, діти і старі. Уся акція відбувалася блискавично, тож складно було збагнути, що відбувається, а будь-які спроби утекти закінчувалися смертю. Людей зігнали на площу ринок, де їм наказали лягти на землю, долілиць, просто на сніг. Десятки людей забили прикладами автоматів до смерті. Якщо хтось мав відро чи дзбан, їх надягали їм на голову і били прикладами, аж доки ті не вмирали у страшних муках. Якщо у вузьке горло дзбана для молока голова не проходила, то робили так: прикладами розтрощували череп, а коли шматки мозку відпадали, то дзбан силою втискали на «зменшену» голову. Такі і інші схожі зловісні сцени відбувалися на ринку в Рогатині.

До місця розстрілу повезли всіх вантажівками. Людей групами повезли у напрямку, де раніше копали окопи. Спершу вантажили дітей, а тоді дорослих. Дітей жбурляли як дрова: хапали їх за волосся, руки, ноги (у жодного мучителя не виступило ані сльозинки, жодних мук совісті). Плачі і виття змішалися з зойками і прокльонами убивць, а все ґетто заповнили звуки пострілів. Вантажівки зупинилися за півкілометра від траншей. Автоматами всіх поштовхали до пагорба смерті. Хто не встигав, чи намагався утекти, був розстріляний на місці. На пагорбі СС-сівці відібрали декілька кремезних євреїв, яким наказали збирати прикраси, гроші і кращу одежу з усіх решти євреїв. Багато чоловіків і жінок були повністю голими. Їм наказали ставати на краю траншей, і розстрілювали кулеметними чергами. Практично нікому не вдалося вижити, навіть пораненим, бо в них стріляли експансивними кулями. Дітей переважно кидали в могили живими. Багато людей кидалися в могили до пострілів. Більшість була просто похована під трупами інших. Декілька вибралися з могили після того, як закінчилася бійня, не тямлячи себе від жаху, всі у замерзлій крові і обширних обмороженнях. Євреї, які в той день працювали, мали поскладати трупи щільно, рівно, уздовж і впоперек. О шостій вечора останні постріли пролунали у робітників. Понад 2000 невинних євреїв загинули мученицькою смертю. В Рогатині залишилося трохи більше 1000 єврейських жителів. У суботу, 21 березня, уцілілі євреї почали збирати трупи убитих, які валялися усюди на площі, на вулицях, і на дорозі до пагорба. Вони поховали їх у спільній могилі на пагорбі. Ось так відбувалося знищення євреїв в Рогатині – «Ausrottung des Judentums».


ARG 988 Ring I 559a: лист на ідиш, написаний від руки

Анотація статті, польська: 03.1942[?], b.m. / NN., List do NN. (Mania) / Opis masowej egzekucji ok. 2000 Żydów przy udziale SS i Ukraińców w Rohatyniu. / Opis: oryg. lub odpis, rkps, atrament, j.żyd., 132×195, 147×118 mm, poważne uszkodzenia i ubytki texstu, k. 6 (dwie sklejone razem), s. 11.

Анотація статті, українська: Бер. 1942[?], невідоме місце / невідомий автор, лист до невідомого адресата (Маня) / Опис масової страти бл. 2000 євреїв за участі солдат СС і українців в Рогатині. / Опис: оригінал чи копія, від руки, чорнило, мова ідиш, 132×195 і 147×118 мм, серйозне пошкодження і втрата тексту, 6 аркушів (два приклеїлося), 11 сторінок.

An excerpt from the Yiddish letter

Уривок з листа на ідиш. Джерела: ŻIH, USHMM.

Цей лист ледве уцілів під час ховання і знахідки, майже 30% кожного аркуша втрачено, у великих або малих дірках, але сам текст частково читабельний, завдяки заходам із збереження повоєнних архівістів. Написаний від руки чітким почерком на ідиш на використаному раніше папері (одна сторінка раніше вже була використана для геометричних фігур і математичних прикладів), чорнило також вицвіло, і в деяких місцях неможливо нічого відчитати. Але навіть з такими пробілами у тексті розповідь ця моторошна.

Лист написано в Рогатині, анотовано архівістами з імовірною датою березень 1942 р., але на нашу думку лист може бути датований 3 або 5 квітня 1942 р. Автор описує події, які відбувалися в Рогатині, починаючи з дня  2 місяця Нісан року 5702 за гебрейським календарем (20 березня 1942 р.). Це була перша масштабна акція нацистів в Рогатині, яка закінчилася загибеллю і масовим похованням більшості рогатинських євреїв. Лист без підпису, тож нам невідомо, як ця особа (він чи вона) бачила чи чула про ці події, та як склалася доля цієї людини. Так само нічого невідомо і про «Маню», якій адресовано листа.

Нам невідомо про транскрипцію оригінального тексту на ідиш. Вперше лист переклала на польську мову Магдалена Сєк. Поданий тут англійський текст було перекладено за допомогою автоматизованого перекладача та відредаговано Джеєм Осборном. Було б добре мати новий прямий переклад з ідиш на англійську та українську. Бажаючі запрошуються.

Рогатин, другий день хол га-моед Песах […]

Дорога Маню!!

Ти напевно отримала нашого листа […]. Вже минуло […] ще не затихло. Це було […]взимку, 2 нісан […] 9 […] ляндкомісар […] в юденраті […] sent […] копати ями. Навіщо йому були потрібні ті ями […] він не пояснив. Здогадки були різні. Одні казали, що будуть будувати цегельню, інші – що […], але інтуїція […] багато могил призначені для євреїв […] Ляндкомісар […] видавали всім зупу і хліб […] пластами по 60 осіб ховали. […] завдовжки 9 метрів, широкі і глибиною на 2 метри. Коли […] було майже готово, наказали […]. Так їх ховали протягом 9 днів […]

[…] […] 60 людей […] серед […] 8 […] машин і 2 людини. Машини […] […] стояли збоку […] […] вантажівки […] […] […] 8 […] [.. .] у християнському кварталі […] […] розстріляли […] у єврейському кварталі з […] […] […] незалежно від віку і статі, привезли […] на ринок. Тих, кого знайшли, […] були без одягу, їх забрали голими, ті, кого […] […] застрелили в ліжку […] […] думали, що стосувалося тільки чоловіків […]

Переважно вони ховалися в […] а жінки з дітьми і старими людьми в […] час […] а з них в основному […] Все було так раптово, що […] часу, щоб з’ясувати […] ще спали у своїх ліжках. Як […] і почалася акція […] єврейському кварталі. Коли ми почули […] ми пішли, що буквально за 5 метрів перед моїми вікнами десь 12-15 людей, переважно жінки з дітьми […] і молоді особи. Люди вже […] а коли там було 2 людей […] вони заходили в будинки, дехто […] вирвався. Одному вдалося. Другий […] впав. Ми бачили все на власні [очі]. За кілька митей дістався до […] Ми видерлися на горище, горище було […]не досить надійне і ми злізли […]

[…] вони не могли вийти з дому […] … […] вони зустрілися […] […] з горшками […] […] він мав маленький на голові […] […] горшок зрештою … дехто був босий і […] їх так довго били […] аж доки декілька […] зібрали … .] машини приїхали і […] покидали на машини. На початку дітей […] за волосся, або за шию і жбурляли, як […] на машини, а потім […]

У вбиральнях вдалося 20% […] забрали з кварталу. Декого потім пограбували […] селяни, а декого […] українці просто в руки СС-сівцям […] з рядів аж до пункту збору. […] з машини вниз, а ті, хто […] поранені […] кулі зі всіх […] в млині і […] приватні установи […] поки євреї […] того дня […] лікарів, дантистів забрали з ринку, а ще декількох […] […] або більшість родин […] які. Бракує […] з сім’ї Бан, які жили біля […] всі […] з родини Мауер, які також […] […] жило 89 євреїв […] не знали, хто свій, коли […] відповісти мені […] без їжі з 8 ранку […] коли ми вийшли на вулицю […] сотні євреїв лежало на вулицях […] роботи збирати трупи.

[…] привели їх до могил […] з донькою, позаду знайшли […] […] чи вона лежить? Лицем до доньки […] з вулиць, з власних ліжок і будинків […] до могили, ми знали, що наші очі […] […] що євреї […] […] […] жаль […] він сказав […] з полів […] кидали в могили […] живі люди […] збирали зранку […] приїхали офіцери […] […] […] жертви […] […] таке як […] […] спочатку вони стали […]

[…] дорослі їхали на машинах […] могили на пагорбі […] поїзд більш-менш на пагорбі, машини […] десь за півкілометра до могил […] з машини і там стояв […] євреї, які намагалися втекти […] залишили в резерві […] […] […] забрали з […] молодих чоловіків, серед них Шльомо Цукер […] був з людей […] цінні речі в одну […] він мав краще пальто чи костюм, чи […] черевики, потім їх змусили […] а потім на краю могили їх розстрілювали, так щоб […] вони падали просто в могилу. […] переважно […] там були ті, хто […] перш, ніж їх дожене куля.

Багато було живих з мертвими […] так рятувалися […] ноги, тому що перед розстрілом […] їх змушували роздягатися, так тривало до 6 […] які працювали того дня […] ] вниз […] що відбувається у місті […] перша група […] було біля 21 особи, які […] впали на один бік […] вниз, бо вони сформували [ …] одночасно цілий день, і не […] діти чи батьки до закритої точки, в 6 годині […] останнє втішання і застрелили. Робочий […] 10 […] відправилися до Кідуг ХаШем, близько 2000 євреїв […] зі 1600 євреїв з усіх будинків […] які […] були спустошені з двох будинків, чий вхід […] збоку. Решта залишилися […]

[…] не вказує […] жорстокість Всевишнього, який нас покарав […] лише це […] […] бо ти з дитиною з твоїм […] братом і сестрою, і […] євреї.

[…] пиши мені […] адресу […]


ARG 988 Ring I 559b: Віддрукований лист польською мовою

Анотація статті, польська: Po 30.03.1942, Warszawa-getto. / NN. (Rohatyn), List z 20.03.1942 r. do NN. [Edward?] (Warszawa-getto). / Zawiadomiene o śmierci najbliższej rodziny podczas akcji likwidacyjnej (ok. 2000 ofiar). / Opis: odpis (2 egz.), mps, j.pol, 190×245 mm, drobne uszkodzenia i ubytki texstu, k. 2, s. 2 / Druk: Listy o Zagładzie, s. 77-80.

Анотація статті, українська: Після 30 Бер 1942, Варшавське ґетто. / Невідомий автор (в Рогатині), лист від 20 Бер 1942 невідомому адресату [Едвард?] (у варшавському ґетто) / Повідомлення про смерть близьких родичів під час ліквідаційної акції (бл. 2000 жертв). / Опис: копія (2 примірники), віддруковано, польська мова, 190×245 мм, незначні пошкодження і втрата тексту, 2 аркуші, 2 сторінки / Віддруковано: Листи про Голокост, С. 77-80.

An excerpt from the Polish letter

Уривок з листа польською мовою. Джерела: ŻIH, USHMM.

Запис містить дві копії під копірку віддрукованого листа (імовірно із написаного від руки оригіналу), датованого 20 Бер 1942, дата першої великої акції в Рогатинському ґетто. За останніми оцінками, кількість євреїв, які загинули підчас цієї акції, складає понад 3000 осіб. Лист, написаний невідомим автором, адресату на ім’я Едзьо (імовірно Едвард або Едмунд), який, мабуть, був ув’язнений у Варшавському ґетто. Лист описує біль автора щодо втрати своїх батьків, а також сестри, або зовиці, і племінника, і залишився лише один близький родич, імовірно брат або шурин. Автор коротко описує події акції, можливо, вже зі слів інших, але також, можливо, принаймні частково, з побаченого на власні очі. Описує також свої сильні страждання і нездатність захистити свою сім’ю. Детальнішої інформації про автора листа та про його долю нічого не відомо.

Переклад змісту листа з польської на англійську – Юліан Буссганг, Анджей Бриляк, Джей Осборн:

Любий друже!

На жаль, не залишилося нікого, щоб купити подарунок на день народження, або для кого. За два дні до дня народження нашого Сонечка ми втратили наших дорогих батьків, нашу кохану Пепку, і нашого найсолодшого Імечка. Зі мною залишився тільки Дудек. Ми самотні у нашому болю і відчаї. Нема нам розради. Ми «животіємо далі» – невідомо, навіщо і для кого. Ми втратили чотирьох наших найдорожчих людей. Яка жахлива була їхня смерть. Разом з 2000 нашими братами і сестрами. У спільній могилі. Ніколи ніде не було такої шхіти. Не пошкодували навіть вагітних, дітей і старих. Кров текла рікою. Геня [Геєнна?] прийшла раптово, вранці, оточила квартал міста і разом з місцевими буяла аж до вечора. Якби ж вони хоч Імечка відпустили, то було б диво – ми би мали мету в житті, хоч за щось триматися.

І так, з кожним днем, з кожною хвилиною наш біль і відчай тільки примножуються. Я ніяк не можу змиритися з думкою, що їх більше з нами немає. Я заплющую очі і бачу їх перед собою. Гучний сміх Імечка стоїть у мене в вухах. Едзьо, ти навіть не уявляєш, яка то була золота дитина, як він гарно і правильно розвивався. Ти ж був з нами у ті важкі часи, ти і сам знаєш і можеш зрозуміти, кого ми втратили. Для своєї дитини мама, яка б вона не була, завжди є найкращою, але хіба була більш любляча, ревна і самовіддана мати, ніж моя Мама? Навіть коли її хтось кривдив, вона ніколи не підвищувала голос. Завжди тиха, вона збирала в собі смуток всіх решта, завжди з усмішкою на устах, завжди жила тільки для своїх дітей. А Батько: він все життя важко працював, ніколи не скаржився, щасливий у щасті і радості своїх дітей. Він ніколи цього не казав словами, але його очі виказували його безмежну відданість і вірність. Чи Пепка, з неймовірною відданістю і підтримкою, щаслива, що може комусь допомогти. Хоча вона ніколи не мала легкої долі. Для неї її дитина була усім, і їй довелося на власні очі побачити смерть свого синочка. Вони так і полетіли разом в могилу – він міцно тримався ручками за її шию. То страшна трагедія, величезний злочин… Я більше ні у що не вірю, тим паче в Провидіння. Якщо воно могло дозволити, щоб такі чисті і невинні створіння зарізали, як вівці. А далі що? Ми наче тримаємося на плаву. Що мене мучить найбільше – так це усвідомлення власного безсилля. Людина – то просто тварина, треба митися, одягатися і їсти.

Ні, не буде мені більше розради. Людина не має серця, тільки камінь, бо інакше воно б давно розірвалося. Часом я переконую себе, що треба поступити по-чоловічому, щоб відплатити, коли настане слушна мить, але це все затерті фрази. Нічого не має змісту, ніщо не поверне мені моїх близьких.

Прощавай, друже, і не тримай на мене зла, що я виливаю на тебе свій біль. […] такий близький мені, що я мушу написати про них тобі. Усі загинули […] наші імена. Їх останні думки, слова, подих […]. Бажаю тобі здоров’я, і пам’ятай, що найважливіше […] для тебе і твоєї мами – готуватися – […] у сховку у помешканні.

Тисну тобі руку…


Єврейська спадщина Рогатина висловлює подяку нашим друзям з Єврейського історичного інституту ім. Емануеля Рінгельблюма (ŻIH) та Американському меморіальному музею Голокосту (USHMM) за дослідження і доступ до цифрових копій оригінальних документів, а також членам Групи вивчення містечка Рогатин (RSRG) та нашим друзям. Це – Роберт Грушиньський, Юліан Буссганг і Анджей Бриляк – за їх допомогу з польсько-англійськими перекладами та тлумаченням документів часів війни з Архіву Рінгельблюма.

Переклад – Світлана Брегман.