Доня Гольд Шварцштайн, «Згадуючи Рогатин і околиці»

This page is also available in English.

Доня Гольд Шварцштайн; Згадуючи Рогатин і околиці; Мейєр Шварцштайн, видавець; 2019 р.

Вступ

Місто постане до життя через зображення з фотографій, які ще доведеться віднайти, через оповіді, які ще доведеться переповісти, через листи і щоденники, які ще доведеться витягти з приватних шухляд, через архіви, які ще доведеться вивчити, через вірші, які ще доведеться оприлюднити і прочитати…

Цей уривок взято зі статті «Рогатин у дзеркалі пам’яті», одній із декількох праць, які написала Доня Гольд Шварцштайн для збірки, яку вона уклала і редагувала – «Згадуючи Рогатин і околиці». Вона сама пережила Шоа в Рогатині, і у своєму есеї розмірковує про те, що довелося пережити їй і багатьом іншим євреям під час багатьох десятиліть після війни, щоб відновити і зібрати докупи ті спогади про Рогатин, які залишилися у їх пам’яті, як і з великої відстані, так і вже стоячи у суттєво зміненому місті. В основі тексту – оновлений англійський переклад з Книги пам’яті Рогатина, доповнений понад двадцятьма додатковими есеями, виступами, з фотографіями із пам’ятних подій і зустрічей. Ще тут – понад 25 біографій авторів статей, глосарій термінів, одна сторінка хронології подій Другої світової війни і Голокосту в Рогатині, покажчик імен і місць, згаданих у тексті. Текст ілюструють біля 200 чорно-білих світлин.

Доня опублікувала ранішу версію книги під псевдонімом (Лея Захав) у 2015 р. Для цього видання, крім публікації матеріалів під власним ім’ям, Доня працювала зі своїм сином Мейєром Шварцштайном, щоб додати нові додаткові матеріали та розширений розділ про біографії авторів і про повоєнні зустрічі уцілілих євреїв та їх нащадків. Цю нову редакцію видав Мейєр, невдозві після смерті Доні у червні 2019 р. Книга доступна у твердій палітурці у багатьох міжнародних онлайн книгарнях, у тому числі і на Book Depository, AbeBooks US і UK, та у багатьох інших. Також її можна придбати у незалежних книгарнях у США, Європі та в інших країнах. Друга редакція має з’явитися у бібліотеках у системі WorldCat вже незабаром.

На цій сторінці розміщено огляд структури книги, стислий життєпис Доні, написаний її сином, з додатковою інформацією у її есеях, коротке пояснення, як цей текст може знадобитися у вивченні Рогатина та інших тем, а також деякі посилання на додаткові матеріали, пов’язані з текстом. Усі фото та зображення взято з книги «Згадуючи Рогатин», крім випадків, де про це зазначено окремо.

Структура тексту

Текст містить – вступну частину (з шістьма статтями), великий Розділ I (книга пам’яті Рогатина повністю, у виправленому англійському перекладі), і додатковий Розділ II, який Доня уклала спеціально для цієї книги «Згадуючи Рогатин».

У вступній частині подана карта Рогатинського району (адміністративна одиниця) у тому вигляді, як він існував у 1939 р., на початку Другої світової війни, і карта вулиць Рогатина, укладена у 1943 р. (за німецької окупації), яку Доня знайшла під час одного зі своїх приїздів до Рогатина після здобуття Україною незалежності від Радянського союзу. Після них йде Передмова, яку написав Др. Майкл Беренбаум, відомий вчений-дослідник Голокосту і колишній керівник проекту Меморіального музею Голокосту в США. У своїх коментарях Беренбаум описує історію Рогатина як частково єврейського населеного пункту і про знищення його єврейської громади. Він також зазначає відчуття виселення під час повернення до колишнього рідного дому, який тепер кардинально інший, і говорить про виникнення «присутності відсутності і відсутності присутності».

Далі у вступній частині йде Передмова від Доні, де вона пояснює свою мотивацію для укладання цього збірника, описує робочі стосунки з Товариством Рогатинець в Ізраїлі у 1990-х роках. У результаті з’явилися англомовні переклади і збірка есеїв, які і складають книгу. Після цього подано сторінку з подяками та деталями, де подано зміст розділів книги, а також дослідження і рішення, які приймалися, щоб точно перекласти не лише описові тексти, але й імена осіб і назви місць, адже це завжди непросте завдання у цій багатокультурній частині світу. Доня продовжує, віддаючи належне євреям Рогатина, які врятували її від смерті під час ліквідаційної акції 20 березня 1942 р., коли загинула більшість єврейської громади Рогатина. Після цього подано огляд декількох єврейських громадських товариств емігрантів з Рогатина, уцілілих осіб і нащадків, а також копія листа товариства, де її уповноважено на продовження перевірки англійських перекладів, щоб включити додаткові матеріали для створення того, що Доня називає «ця розширена Книга пам’яті».

Основну частину книги складає весь зміст Книги пам’яті Рогатина, який ми резюмували з історичним контекстом на іншій сторінці на цьому вебсайті. Книга Ізкор була написана в основному сумішшю івриту і ідиш, і видана в Ізраїлі у 1962 р. Відповідно, Доня рецензувала повний англомовний переклад цієї Книги пам’яті, по три сторінки за раз, і уклала повну нову редакцію за редакторської допомоги Майкла Бонена. За порадою донорів, які підтримували цей переклад, у 2001 р. Доня також передала права на англомовну версію для JewishGen для безкоштовного доступу онлайн.

Для книги «Згадуючи Рогатин» Доня перевірила і відредагувала повний англомовний переклад, робила правки до власних імен, назв місцевостей, дат та інших деталей на основі власних пошуків, а також найсвіжіших досліджень членів Rohatyn District Research Group (RDRG) та інших. Як зазначено на сторінці із резюме з Книги пам’яті Рогатина, тут міститься понад 80 статей майже 60 авторів, у тому числі й авторів, які згодом написали і видали власні книги особистих спогадів про життя в Рогатині (стислі перекази деяких з них також подані на цьому вебсайті). Книга «Згадуючи Рогатин» також містить понад 150 світлин та ілюстрацій з оригінального видання Книги пам’яті, наділяючи імена обличчями, і створюючи відчуття місця для Рогатина, яким його пам’ятають уцілілі особи. Книга пам’яті Рогатина також згадує довоєнні єврейські громади у семи сусідніх містечках і селах, які не мають власних спогадів на цілу книгу. Тож видання «Згадуючи Рогатин» так само містить дописи про ці “інші околиці”. Після основного тексту йде перелік відомих єврейських мучеників Голокосту в Рогатині.

Частина II книги подає есеї і записи про події, які мали місце після оригінального видання Книги Ізкор у 1962 р. Серед цих матеріалів варто виділити частину, яка охоплює понад 100 сторінок. Це – промови і міркування про меморіальні заходи в Рогатині у 1998 р. та про пов’язані візити для зведення нових меморіальних пам’ятників на місцях єврейських поховань у місті (на кладовищах і на братських могилах). Доня сама написала вісім статей до цього розділу, але також зібрала, переклала і відредагувала ще з десяток матеріалів різних авторів, головно – тих, хто відзначилися в організації і проведенні заходів 1998 р. Багатьох цих авторів мешканці міста, які були присутні на заходах із вшанування пам’яті у 1998 р., не забули і досі.

У цьому розділі також є розширена збірка біографічних нарисів дописувачів Книги Ізкор, або у вигляді автобіографій, чи написані іншими авторами, у тому числі і Донею.

Крім декількох додаткових фото з Книги Ізкор у біографічній частині, у Додатку після Розділу ІІ подано величезну кількість фото із пам’ятних заходів 1998 р. та із зустрічей рогатинців у США. Також є глосарій на 18 сторінок. У ньому – чимало термінів на івриті, ідиш, польською, українською і німецькою мовами, які пов’язані з Рогатином і його декількома історичними культурами. Вони роз’яснені для англомовного читача. І нарешті, покажчик імен, які зустрічаються у тексті, подано у кінці.

Стислий переказ біографії редактора

Дора («Доня») Гольд народилася у 1932 р. і виросла на околицях Рогатина. Коли німецька армія вперше зайшла в Рогатин, їй було 8 років, і 11 – коли закінчилася німецька окупація міста. Поміж тим вона пережила, за словами її сина, «цілу низку трагедій і чудес». Вона втекла від облави 20 березня 1942 р. і врятувалася від розстрілів, лише завдяки тому, що вдала з себе малолітню доньку свого дядька, одного з десяти лікарів, яких помилували під час перших убивств. Вона була єдиною дитиною у сім’ї, яка осиротіла під час Голокосту, бо втратила і батьків, і усіх чотирьох бабусь і дідусів. До кінця війни з її великої родини залишився лише один дядько, який емігрував до Підмандатної Палестини.

Доня емігрувала до США у 1950 р., через Нью-Йорк до Детройту, де і оселилася. У 1955 р. вона вийшла заміж за Юліуса Шварцштайна та згодом народила сина Мейєра і доньку Рену.

У 1970-х роках Доня стала організовувати заходи і виступати від імені осіб, уцілілих під час Шоа, коли за підтримки Націонал-соціалістичної партії Америки, вони виходили на демонстрації у селищі Скокі, що у передмісті Чикаго, де кожен шостий мешканець свого часу урятувався від Голокосту. Тоді у 1980-х роках ці заходи переросли у щось більше, і вона стала засновницею Меморіального фонду Голокосту штату Іллінойс. Сьогодні – це Музей Голокосту і інформаційний центр штату Іллінойс. Там вона також керувала і провадила проекти усної історії і документування, записувала інтерв’ю з іншими уцілілими особами і американськими визволителями. У 1987 р. Доня організувала першу Конференцію врятованих дітей у штаті Пенсильванія, а в 1990-х роках координувала зустрічі-возз’єднання для колишніх єврейських утікачів, яких прихистили у Центрі Дюппеля від УНРРА (Організація ООН з допомоги і відновлення) у таборі для переміщених осіб Берлін-Шляхтензе.

Доня переїхала до Нью-Йорку у 1984 р. і вступила до Товариства Рогатина, з якими вона співпрацювала над створенням англомовної версії Книги пам’яті Рогатина, і над організацією зведення нових меморіальних пам’ятників на єврейських братських могилах в Рогатині у 1998 р. Вона також провадила нові історичні і біографічні дослідження та уклала кореспонденцію та іншу документацію для розширеної версії Книги Ізкор, яка стала працею «Згадуючи Рогатин». У ній Доня віддала належне своїм єврейським рятівникам під час війни.

Елементи тексту, які мають значення для вивчення Рогатина

«Згадуючи Рогатин» – це чи не єдина найважливіша комплексна праця про дослідження єврейського Рогатина. Критичні відгуки з рецензій до публікації чотирьох авторів, тісно пов’язаних з єврейським Рогатином і дослідженнями Голокосту, подано на звороті палітурки. Це отець Патрік Дебуа, засновник і голова фонду Яхад-ін-Унум; Майкл Беренбаум директор Інституту Сігі Зірінга і професор юдаїки в Американському єврейському університеті; Марла Раучер Осборн, співзасновниця і керівния ГО «Єврейська спадщина Рогатина», яка займається історією і спадщиною єврейського Рогатина; і Алекс Феллер, засновник і керівник Rohatyn District Research Group (RDRG), яка займається дослідженнями генеалогії євреїв Рогатина і його діаспори.

Крім виправлень першого англомовного перекладу і в датах подій, на основі пізніших досліджень, «Згадуючи Рогатин» також містить значний історичний і меморіальний матеріал, який доповнює Книгу Ізкор, копії післявоєнних матеріалів і пояснень, що саме робила єврейська громада Рогатина в діаспорі, щоб пам’ятати свої сім’ї і сусідів після війни. Ця праця створила суттєве підґрунтя для роботи Rohatyn District Research Group (у напрямках родинної історії, краєзнавства і досліджень Голокосту) та для роботи ГО «Єврейська спадщина Рогатина» (у їх проектах з відновлення єврейської матеріальної спадщини і возз’єднання багатокультурних громад Рогатина). «Згадуючи Рогатин» стала важливим джерелом і для інших дослідників, у тому числі і для фахових археологів-трасологів зі Стаффордширського університету перед проведенням свого малоглибинного дослідження братських могил в Рогатині, а також для туристичних агенцій з регіону, які влаштовують генеалогічні тури з акцентом на єврейській Галіції.

Ті декілька наявних виданих особистих спогадів про єврейське життя в Рогатині (і зокрема про ґетто часів війни) подають набагато більше подробиць про конкретні родини і події, відтак доповнюють набагато ширшу книгу «Згадуючи Рогатин». Вивчення окремих аспектів єврейської історії Рогатина триває. Вочевидь, воно надасть більше спеціальних матеріалів, наприклад, для точнішої хронології подій Шоа, які подані на цьому вебсайті та зібрані з даних, запозичених з Книги пам’яті Рогатина, праці «Згадуючи Рогатин», окремих особистих спогадів та багатьох інших джерел. Сукупність усіх цих матеріалів може допомогти і іншим дослідникам, наприклад, зіставивши імена з покажчика у книзі «Згадуючи Рогатин» з більшим іменним покажчиком у англомовному перекладі Книги пам’яті Рогатина, виставленому онлайн JewishGen.

Додаткові джерела

Більшість з поданої тут інформації – це стислий переказ безпосередньо з книги «Згадуючи Рогатин». Як зазначено вище, на цьому вебсайті можна знайти і стислий опис Книги пам’яті Рогатина, і резюме статей про Рогатин із енциклопедії єврейських громад Польщі. Стислі перекази індивідуальних особистих спогадів про єврейське життя в Рогатині також можна знайти тут. До того ж, ми подаємо серію історичної хронології єврейського Рогатина, яка охоплює понад три століття життя цієї громади.

Багато років роботи Доні, яка об’єднувала і вшановувала пам’ять осіб уцілілих під час Голокосту, також залишили свої сліди у багатьох виданнях товариства, у тому числі і у колонці пошуку у розсилці новин Американського зібрання євреїв, які врятувалися під час Голокосту, та їх нащадків (2008, С. 22).

Біографічні дані Доні люб’язно надав нам її син і видавець Мейєр Шварцштайн у 2019 р. Дивіться його спогади про свою матір і про євреїв з Рогатина, депортованих і вбитих під час Йом-Кіпур у 1942 р., у блозі The Times of Israel від 4 жовтня 2019 р.

Переклад – Світлана Брегман.

---

Ця сторінка є частиною серії про спогади про життя євреїв у Рогатині, частини нашої історії єврейської громади Рогатина.