This page is also available in English.
Енциклопедія таборів і ґетто, 1933–1945 р.р.; Т. II: Ґетто у східній Європі під німецькою окупацією; під ред. – Мартін Дін і Мел Хекер.; Американський Меморіальний музей Голокосту та видавництво Індіанського університету; Блумінгтон, 2012.
Усі, хто читатиме значну частину цієї книги, буде мати моторошні відчуття. Тут усі розповіді мають спільну історію жахіття: чи то розповідаючи про прихід німців, чи про зростання переслідувань, крадіжок, виселення, знущання і вбивства; чи то про створення ґетто і погіршення умов життя у ньому; чи про відчайдушні зусилля жити і протистояти гнобителям. У всіх випадках йдеться про остаточне знищення цілої громади, крім невеличкої кількості травмованих порятованих. Ці історії вкрай важливі для розуміння Голокосту. [Енциклопедія таборів і ґетто, Том II, С.xxv]
Вступ
Американський меморіальний музей Голокосту (USHMM) доклав неймовірних дослідницьких зусиль, спільно з видавництвом Індіанського університету, щоб укласти і видати Енциклопедію таборів і ґетто, 1933–1945 р.р. Розпочавшись у 1999 р., станом на сьогодні проект видав вже три томи, у роботі ще чотири. Видані твори містять важливі матеріали, які стосуються Рогатина та регіону під час німецької окупації 1941-1944 р.р. Такі матеріали будуть ще принаймні в одному з майбутніх видань. Енциклопедія є частиною серії наукових публікацій Меморіального музею Голокосту, які містять зібрання творів, оригінальні дослідження і матеріали конференцій.
Карта з ґетто Дистрикту Ґаліція, прибл. поч.
1942 р., з Енциклопедії. Зображення © USHMM.
Масштаб досліджень вражає: «Енциклопедія таборів і ґетто» документує бл. 42 500 нацистських трудових таборів, ґетто, концентраційних таборів, таборів для військовополонених, борделів для сексуального рабства, пересильних таборів і крематоріїв по всій Європі, створивши таким чином перше всеохопне джерело, яке прагне перелічити всі такі місця. Зважаючи на масштаб завдання та величезне розмаїття місць, редактори не очікували охопити буквально усе, але ті місця, щодо яких існує інформація, мають вичерпні і практичні описи, зокрема, детальний вступ до цього об’єкту, із використанням і джерел зовнішніх дослідників та внутрішніх працівників, які працювали з первинними і вторинними джерелами, як зловмисників, так і жертв. До Енциклопедії додається покажчик для читача, щоб допомогти працювати з тисячами сторінок.
Кожен з семи томів стосується конкретного типу об’єктів, на основі його первинної функції чи ролі у ієрархії мережі. Для Рогатина та сусідніх населених пунктів основний том поки що – це Том II: «Ґетто в окупованій німцями східній Європі», який містить понад 1500 сторінок тексту, плюс загальний огляд і підрозділи зі статтями і детальним покажчиком. Після укладення і публікації Том VI: «Винищувальні, трудові і пересильні табори для євреїв» також буде актуальним для Рогатина та околиць, адже там буде йтися про табір смерті Белжець, куди вивозили тисячі місцевих євреїв для страти. Том II доступний у форматі .pdf онлайн, на вебсайті Меморіального музею Голокосту, у двох частинах, плюс покажчик населених пунктів.
Рогатин та довколишній регіон з’являються у документації ґетто у Томі II, під розділом III про німецьке Генерал-губернаторство, у підрозділі про регіон східної Галичини, названий Дистрикт Галіція (Distrikt Galizien) за німецької окупаційної адміністрації. Німецькі чиновники нарахували понад 500 000 євреїв, які мешкали в цьому дистрикті на початку окупації. З приблизно 1150 ґетто у східній Європі часів війни, які з’являються в усьому томі, бл. 60 зафіксовані у дистрикті Галіція, у тому числі такі великі ґетто, як у містах Львів, Станіславів, і Тернопіль. 13 з менших ґетто знаходилися у радіусі 50 км від Рогатина: Бібрка, Букачівці, Бережани, Бурштин, Ходорів, Козьова, Миколаїв, Нараїв, Підгайці, Перемишляни, Зборів, Золочів і Журавно.
Задокументовані деталі про ґетто в Рогатині
Хоча більшість деталей про рогатинське ґетто зафіксовані в Енциклопедії таборів і ґетто, а також з’являлися в попередніх публікаціях (чимало з яких також наведені на цьому вебсайті, див. далі), Енциклопедія надає важливий контекст у вступних статтях Тому II, у основній статті підрозділу про Дистрикт Галіція та у багатьох текстах про окремі ґетто, паралельно з текстом про Рогатин. До того ж, дві сторінки тексту, джерела і примітки подають стислий, але детальний опис основних дат, подій і умов єврейського життя і смерті у рогатинському ґетто. На цих сторінках можна знайти і жахітливу схожість історії ґетто, і конкретні подробиці, які зачіпали окремих людей і родини в Рогатині.
Місце в рогатинському ґетто, де було знайдено великий єврейський бункер. Зображення зі звіту Кацмана.
Дослідження для статті про Рогатин значно покладається на книгу пам’яті Рогатина, на розділ про Рогатин у енциклопедії Pinkas Hakehillot Polin, на спогади Александра Кімеля, і на Звіт Кацмана, доповнені записами з Державного архіву Російської Федерації та інших архівів в Україні, Польщі, США та Ізраїлі. Ці додаткові джерела подають чимало основних ключових деталей, яких немає з такою точністю у єврейських меморіальних книгах, у тому числі про хронологію створення ґетто у Дистрикті Галіція (Рогатин, у серпні 1941 р., був один з перших), дата адміністративного підпорядкування у дистрикті (01 Кві 1942, коли Рогатин з підпорядкування Німецької поліції безпеки перейшов зі Станіславова до Тернополя), дата наказу закриття рогатинського ґетто огорожею (10 Лис 1942), а також хронологія указів вищого керівництва, які визначали загальні напрямки формування ґетто, акції і ліквідації.
Вивчення історії рогатинського ґетто було для нас та для інших досить непростим завданням, адже бракує чітких і точних фактів про ключові деталі щодо зміни меж, управління, загальний фонд будівель, тощо (незважаючи на існуючі понад півдесятка єврейських спогадів та декілька українських свідчень очевидців, які включають спогади про ґетто і про життя по обидва боки його паркана). Енциклопедія таборів і ґетто подає важливу базу для наступних досліджень, намагаючись сповільнити або відвернути пошкодження записів та інформації про останню домівку для багатьох євреїв з Рогатина:
Тим більше, що для таких об’єктів як концтабори і більшість інших видів таборів, фізичне місце розташування більшості ґетто не позначено, тож їх стає дедалі складніше знайти. Оскільки ґетто існували у міському ландшафті, що природно міняло їх вигляд з плином часу, то мало що залишилося, якщо взагалі залишилося, від фізичних будівель, з яких складалися ґетто. [Енциклопедія таборів і ґетто, Том II, С.xlvi]
Додаткові джерела
Після видання другого тому Нью-Йорк Таймз опублікував аналітичну статтю у своєму «Сандей Ревю» про цей проект з укладання енциклопедії, де було висвітлено і великий масштаб цього завдання, і розмаїття та деталізацію пережитого постраждалими у таборах і ґетто, далеко від табору Аушвіц-Біркенау та Варшавського ґетто, які є певними символами Голокосту:
Голокост тепер ще більше шокує; Ерік Ліхтблау; Нью-Йорк Таймз; Нью-Йорк, 01 Бер 2013.
Схожа стаття з’являється у рамках онлайн Енциклопедії Голокосту від USHMM, де є частина про Рогатин:
Рух опору у дрібніших ґетто східної Європи (проект Центру Майлза Лермана з вивчення єврейського опору)
Чимало деталей про рогатинське ґетто з’являється у єврейських спогадах про життя в Рогатині часів війни, а також у тогочасних свідченнях українців-очевидців. Ці особисті спогади детальніше викладають базові факти про ґетто з погляду очевидців та подають яскраві описи побаченого.
Переклад – Світлана Брегман.