Картографуючи Рогатин: Кадастрова карта 1846 року

This page is also available in English.

Кадастрові карти створюються, щоб зафіксувати власність на землю і графічно відобразити інформацію про розмір, форму і особливості земельних ділянок та будівель. На початку свого управління Галичиною Австрійська імперія розробила величезну програму для обстеження всього імперського ландшафту в деталях, і це вдалося так добре, що карти, вироблені раніше, корисні ще й сьогодні, через сто років після розпаду імперії. Розроблені з використанням мензульної зйомки і тріангуляції, поліпшеної французькою сім’єю Кассіні, точність і акуратність австрійських вимірювань і карт разюча. І вони також часто є красивими творами мистецтва.

Карти були розроблені в ході багатоступеневого процесу, коли з грубого початкового польового ескізу і пов’язаних з ним геодезичних вимірювань, через проміжні карти з подальшим удосконаленням і переробленням, переходили до кінцевого стану літографованої карти. Кадастрові карти, як правило, на останньому етапі виготовлялися в масштабі 1:2880, досить високому, щоб визначити розмір і форму окремих будівель у місті, хоча початкові і проміжні карти могли бути у більшому чи меншому масштабі, або взагалі не масштабовані (польові ескізи, як правило, були дуже грубими і спотвореними, просто на них зображувалося те, що можна було побачити неозброєним оком під час ходьби або з вигідної для огляду позиції).

Показана тут кадастрова карта 1846 року розпочинається як набір аркушів паперу, що містяться в Центральному державному історичному архіві України у м. Львові (ЦДІАЛ); в загальному підсумку це 21 аркуш карт, а також обкладинка. Це єдина з відомих збережених австрійських кадастрових карт Рогатина і, на жаль, це всього лише польовий ескіз, що створюється на першому етапі, який не має надійної шкали. Але карта дуже докладна і продовження існування постійних характерних ознак в місті (дороги, ринкова площа, кілька церков тощо) дозволяє приблизно об’єднати окремі листи карти з сучасною географією міста, таким чином, створивши складену історичну карту Рогатина 170-річної давнини.

У 2009 році співпраця між двома генеалогічними організаціями Гешер Галичиною (GG) та Rohatyn District Research Group (RDRG), уможливила створення цифрових кольорових зображень на основі оригіналів паперових аркушів карти з архівів у Львові. Аркуші карти центральної частини міста були зібрані в рамках створення Гешер Галичиною кадастрової карти і проекту з встановлення землевласників; інші аркуші, що стосуються периферії міста і довколишнього села Перенівка, були оцифровані через кілька місяців Марлою і Джеєм Осборнами. Після декількох спроб сортування і накладання аркушів карти на поверхню Землі, доктор Алекс Феллер і Джей Осборн врешті-решт зупинилися на схемі різання і повторного монтажу невеликих частин кожного зображення, щоб дозволити точно регулювати масштаб і орієнтування, необхідні для перетворення грубого ескізу в досить точну карту.

Кожен з окремих аркушів карти було потім зібрано в складену карту, яка охоплює все місто (мінус частина північної периферії і Перенівка). Ця робота зайняла більше 100 годин, в першу чергу через викривлення в геометрії оригінального ескізу; отримана інтерактивна складена карта була розміщена в якості першого запису в онлайн-кабінеті карт Гешер Галичини, який нині складається з більш ніж 100 галицьких кадастрових карт, доступних для безкоштовного користування (більшість із яких було набагато простіше зібрати на основі більш точних оригінальних паперових карт).

Навіть в якості початкового ескізу карта використовує символи, стандартизовані геодезистами для кадастрових карт по всій імперії. Будівлі червоного кольору зроблені з каменю або цегли, а більш значимі будівлі показані в темнішому червоному кольорі; жовті будівлі зроблені з «дешевших матеріалів», як правило, деревини. Церкви позначені хрестами, а синагоги позначені зірочками, що не є частиною офіційного стандарту легенди. Великий католицький цвинтар позначено полем хрестів, а велике старе єврейське кладовище в Рогатині, відповідно до стандарту легенди, позначено трикутниками. Водні шляхи показані синім кольором зі стрілками, що вказують напрямок потоку, а великий млиновий комплекс на північно-західному краю селища схематично показано ескізами водяних коліс млинів. Колір також використовується для позначення інших видів землекористування, в тому числі оброблюваних сільськогосподарських полів, приватних і громадських пасовищних ділянок, а також доріг загального користування.

Цифри на карті відповідають реєстраційним записам, що засвідчують право власності; нам пощастило, що деякі з цих реєстрів збереглися з 1846 і інших років існування Імперії. Разом із картою великого масштабу, реєстри дозволяють нам визначити, хто де жив у місті і хто володів цими земельними ділянками в та навколо міського центру. У 2022 році спільний проєкт даних між “Ґешер Галіція”, “Дослідницькою групою Рогатинського району” та “Єврейською спадщиною Рогатина” створив інтерактивну карту даних на основі кадастрової карти Рогатина 1846 року, яка прив’язує багато типів історичних записів (власність, народження, шлюб, смерть, виборці, податки і т.д.) до номерів будинків, нанесених на карті. Ця онлайн карта дозволяє здійснювати пошук за іменами, номерами будинків та іншими термінами, щоб дослідити Рогатин 19-го століття у просторі та часі. На сторінці огляду Гешер Галіція для карт з даними можна дізнатися більше про те, як дані були поєднані з картою.

Складена карта є зображенням, що подається тут в накладанні на дані з супутника сучасного міста, взяті із Bing Maps. Клацніть на зображення знизу, щоб відкрити карту в окремому вікні браузера. Карта інтерактивна: панорамування і масштабування доступні за допомогою звичайних кнопок миші або жестів, у залежності від девайсу, а масштабування також доступне за допомогою кнопок +/- у верхньому лівому куті дисплея. Карту можна зробити прозорою за 10 кроків, пересунувши повзунок у верхньому правому кутку зображення.

Ця кадастрова карта 1846 року – одна з багатьох із серії історичних карт, використаних як накладені шари, з проекту Рогатин на картах: географія як історичне джерело.

Переклад Вікторія Сергієнко.