This page is also available in English.
Енциклопедія Єврейського наукового інституту про євреїв у Східній Європі містить довгу статтю про єврейську музику, яку варто очікувати за темою, що так тісно пов’язана з єврейською культурою та історією у регіоні. Але Енциклопедія зазначає, що до кінця ХІХ століття незначна кількість єврейської музики були записана і зовсім небагато було написано про неї у придатних формах, тому “ми не знаємо майже нічого про те, як звучала музика впродовж 1000 років історії ашкеназі у регіоні”. [1] До початку ХХ століття та під впливом інших сучасних західно- й східноєвропейських культур єврейська музика процвітала у всіх сферах життя: у щоденних і щотижневих піснях і співаних молитвах – як у домашньому, так і громадському релігійному служінні; в інструментальній концертній музиці – від весіль до популярних записів для класичної роботи консерваторії та у широкому розмаїтті популярної народної музики – вокальної та інструментальної.

Рогатинське концертне фото 1927 року. [2]
“також співає ‘Елі, Елі’, найпопулярніший ідиський театральний хіт, що був практично гімном сто років тому. Кантори-вуденркінди не були дивиною. Серед найвідоміших був Мозес Мірский (Moses Mirsky), котрий переїхав до Лондона і став там одним з найшанованіших вчителів вокалу у великій консерваторії. Хлопчики-альти були дійсно улюбленими, адже коли вони виростали, то ставали тенорами, і дуети між канторами і альтовими солістами були дуже поширеними”.
Отож Рогатин не перебував повністю поза мапою єврейської релігійної музики у ранньому ХХ столітті.
Однак будь-яку дискусію про музику в Рогатині насправді слід розпочинати з клезмерської музики сім’ї Фауст, які настільки наближались до рок‑зірок, наскільки це було можливо для галицьких єврейських музикантів. Будь‑хто, хто був знайомим з довоєнним Рогатином, знав про Фаустів, і гурт був популярним й у інших містечках регіону; навіть люди, які ніколи не чуло про сім’ю чи гурт, впізнають відоме фото, показане тут. У Книзі пам’яті Рогатина, розділі про життя у місті, Єгошуа Шпіґель легко згадує “єврейський оркестр”:

Клезмери сім’ї Фаустів у Книзі пам’яті Рогатина [1:с.140]
“У нашому місті не існувало людини, яка б не знала про музикантів нашого оркестру. Та й у жодних інших містах не було такої унікальної групи, яка цей батько та його чотири сини – добре відомі члени сім’ї Фаустів. Після смерті батька залишилось чотири сини. Давид Фауст, найстарший, був скрипалем, а також задавав тон на будь‑чиєму весіллі. Другий син, Іцік‑Герш, маленький і делікатний чоловік, грав на флейті, видавалось, що його губи були спеціально сформовані, щоб підходити до цього інструменту. Третій, Яків Фауст, міцний та сильний, був трубачем, а оскільки його щоки були завжди роздуті від гри на трубі, він був тихим чоловіком з чарівною усмішкою. Коли він мав час між фестивалями, то заробляв на життя продаючи цайгові костюми (схожі на наші костюми хакі). Четвертий, Мордехай-Шмуель, молодий чоловік з бородою та в окулярах й з виплеканими манерами, умів читати музику і диригував та керував оркестром на своєму інструменті – кларнеті. Його додатковий заробіток становили приватні уроки музики. Він хапався за кожну нову і сучасну мелодію та включав її у програму свого оркестру і приладжував свою мелодію до смаків кожної людини. Коротко про них можна сказати (із Псалма 119): “Твої настанови стали для мене піснею у будинку мого паломництва”. [3: p.140]

Клезмери сім’ї Фаустів у верхньому лівому кутку сторінки 20 випуску від 7 жовтня 1923 року видання The Jewish Daily Forward, їдишської/англійської газети, опублікованої у США.
У іншому місці в тій самій Книзі пам’яті доктор Ісаак Левентер згадує:
“Кожен єврей з Рогатина точно пам’ятав ‘сімейний гурт музикантів’, сім’ю Фаустів. Вони були в усього міста на язиці – Моше, Давид, Іцік‑Герш, Мордехай-Шмуель та Яків. Моше, батько, був дириґентом, Давид – скрипалем, Іцік‑Герш – флейтистом, Мордехай-Шмуель – мультиінструменталістом і кларнетистом, а маленький бешкетник Єкел, – трубачем і барабанщиком. Весілля у Рогатині розносилися по усій навколишній сільській місцевості. Біля великої синагоги встановлювали тент, а наречену й нареченого проводили посеред грандіозного параду. Гурт вказував шлях. Музика дзвеніла крізь вулиці та здіймала великий натовп. Діти бігли попереду і чудово веселились, ганяючи за гуртом. У штетлі було жваво і весело”. [3: p.91]
А доктор Ґольда Фішер згадує:
“Ви тільки можете уявити солодку радість і піднесення, коли вранці після матури (свідоцтво про закінчення середньої школи) наш єврейський оркестр (брати Фауст) будили Вас радісними тонами єврейських мелодій? Не думаю, що будь‑яка серенада могла б звучати солодше. […] Так, Фаусти грали під час матур і на весіллях. Вони грали відразу після Йом Кіпура і за кожної нагоди, коли могли заробити злотий. Один з них, котрий був нашим вчителем скрипки, часто розповідав мені про пригоди свого минулого. Він бував на великій землі Америки і мав шанс одружитися там з багатою дівчиною, однак він вважав за краще повернутися додому та одружитися з дівчиною, яку він любив. Він часто дивувся, наскільки розумним він був. […] У день Йом Кіпура, коли всі ми бігли додому із синагоги після посту, щоб торжествувати з нашими сім’ями над делікатесами, приготованими до цієї події, Фаусти бігли додому, щоб дістати свої скрипки і ходити від хати до хати, граючи веселі мелодії, щоб побажати тим, хто міг дозволити собі таку ‘розкіш’, щасливого Нового року”. [3:p.23E]
Поза межами міста також згадували про рогатинську клезмерську групу. Єль Стром, відроджувач клезмерської музики, етнограф і практичний історик цього музичного жанру занотував [4] два інші спогади про сімейний гурт Фаустів у місті Підгайці, що близько за 50 км на схід:
“Я також пригадую радісні єврейські весілля, що відбувалися у залі готелів Ґроса чи Шехтера. Грали місцеві музиканти – Давбер, Кіммел і Ляйцерль. Часом ще додавались брати Ґутенфлан з міста Бжезіни чи гурт Фаустів з Рогатина”. [4:c.301, цитуючи Книгу пам’яті Підгайців, c.170]
і у Бурштині, що за 20 км на південь від Рогатина:
“Рогатинськими клезмерами були: Моше Фауст, його сини Давид, Іцік‑Герш, Мордехай-Шмуель, Яків та інші. Впродовж двох поколінь вони провадили наречених до весільної церемонії (khupe)”. [4:c.271, цитуючи Книгу пам’яті Бурштина, c.269]
Слава Фаустівської сім’ї клезмерів ще довго продовжувала жити після того, як вони і єврейська спільнота, яку вони розважали, зникли з Рогатина. У 1981 році американська світова музична видавнича компанія “Фолквей Рекордз” (Folkways Records) (засновником і керівником якої є Мозес Аш – польський єврей, уродженець Варшави) випустила альбом записів із архіву Енциклопедії Єврейського наукового інституту, який називається “Клезмерська музика 1910-1942 рр.” [FSS 34021] зображаючи на обкладинці… фото гурту Фаустів. Вони також з’явилися всередині у вкладці – з додатковою інформацією про композицію гурту і з висвітленням контрасту між традиційними та модерністськими інструментами й вбранням серед виконавців. [8] На жаль, запис не відтворює жодних мелодій, зіграних сім’єю Фаустів, і не відомо про існування будь‑яких інших записів музичних рогатинців.

Альбом “Фолквей Рекордз” FSS 34021, що зображає фото клезмерів сім’ї Фаустів і розширена вкладка. [5]

Клезмерські музиканти на весіллі, виконуючи акомпанемент до прибуття нареченого, Україна, близько 1925 року. Фотографія Менакхема Кіпніса. [6]
Після Першої світової війни клезмери значно інтегрувалися у різноманітні форми європейського музичного життя, навіть коли вони зберігали свою роль у єврейській общинній музиці. Всередині єврейського суспільства головним місцем для клезмерських гуртів і основною можливістю для виступу було весілля. Окрім весіль, клезмери виступали на святах – як Ханука, Пурім, а іноді на святах Суккот, Песах і наприкінці Шабату.
Енциклопедія Єврейського наукового інституту [6] і Стром [4] описують інструменти, коріння, структури і впливи клезмерського жанру, тож набагато більше інформації можна отримати у цих довідках. Для розуміння різноманіття ширини клезмерського репертуару тут ми подаємо уривок із Енциклопедії Єврейського наукового інституту про обмежену кількість збереженої клезмерської музичної доукментації (аудіопосилання можна прослухати на сайті Енциклопедії):
“У супутній документації записані деякі дані про широку південну місцевість від Галичини до України і Молдови. З цього південного регіону жанрова система і форма мелодій (разом із специфічними тонами) відомі з останньої третини чи іноді з середини XIX століття. Загалом репертуар формує континуум, починаючи з імпровізацій у текучому ритмі (“таксим”, “дойне” [послухати записи]), напівсталих мелодій з використанням рубато (“штейґер”, “зоґехц” [послухати запис]) та імпровізацій з ритмічною основою (“ґеданкен”); через показ композицій, що базувалися на двотактних танцювальних ритмах (“скотшне” [послухати запис]), “нетанцювальна мораліше ніґунім” у розмірі ¾ (“добридень” (dobriden) [послухати запис]) і близькосхідні ритмічні мелодії (“туркишер добридень”) та продовжуючи до детально розроблених танцювальних мелодій із трьох частин для віртуозних сольних танців чи для слухання, а танцювальні тони ґрунтувались на конкретних групових танцях”. [6]
Термін dobriden (добридень) мав би звучати звично для будь‑кого, хто провів час у Львові чи Рогатині; українською він означає “доброго ранку” чи “доброго дня” і також слугував назвою для елегантної та неквапливої мелодії, яку клезмерський гурт виконував при зустрічі гостей зранку (чи після) єврейського весілля. З очевидних причин ця мелодія також називається “мацель тов” (хай щастить). [7] На додачу до звукозапису вище, тут подаємо відеокліп одного різновиду мелодії “добридень”, виконаної на скрипці у квартеті:
І наостанок – ось ноти й табулатура для іншої версії цієї мелодії, обробленої через традиційні музичні стилі Англії; вона звучить так. Можливо, хтось міг би підібрати музику, щоб повернути цю чудову мелодію до Рогатина?

Баркаґанський “добридень” зі Сполученого Королівства. [8]
Переклад Наталія Курішко.
Джерела
[1]: Енциклопедія Єврейського наукового інституту про євреїв у Східній Європі: Єврейська музика – Огляд.
[2] Архіви Енциклопедії Єврейського наукового інституту: Рогатин, служба Маарив разом із івритськими та їдишськими релігійними піснями. YIVO RG 28/P/786.
[3] Книга пам’яті Рогатина: Громада Рогатина і околиць (Kehilat Rohatyn v’hasviva); ред. М. Аміхай, Девід Стокфіш і Шмуель Барі; Рогатинське об’єднання Ізраїлю, 1962 (івритом). Онлайн версія зображення надана Нью-Йоркською публічною бібліотекою. Онлайн англомовна версія надана JewishGen, погоджена Майклом Дж. Боненом і Донею Ґолд Шварцштайн.
[4] Книга клезмера: Історія, музика, фольклор; Єль Стром; Chicago Review Press; Чикаго, Іллінойс, 2011.
[5] Клезмерська музика 1910-1942 рр.: Записи із архівів Енциклопедії Єврейського наукового інституту; альбом “Фолквей Рекордз” (Folkways Records) FSS 34021; зібрані та анотовані Генрі Сапожніком; Smithsonian Folkways; 1981.
[6] Енциклопедія Єврейського наукового інституту про євреїв у Східній Європі: Традиційна та інструментальна музика.
[7] Ілана Кравіц; ресурси; види клезмерських тонів.
[8] Традиційна музична бібліотека; ноти і табуляція для мандоліни для Баркаґанського “добридень”.