Життя під час радянської окупації, вересень 1939 – червень 1941 років
(з мемуарів Джека Ґлоцера “Я пройшов через німецький Голокост наперекір усьому”)

[Це розділ мемуарів Джека Ґлоцера “Я пройшов через німецький Голокост наперекір усьому“. Натисніть тут, щоб повернутися до змісту.]

Я пам’ятаю, що погода впродовж літа 1939 року була найкращою за усі роки. Багато єврейських людей з ближніх великих міст проводили свої відпустки у Рогатині. Ринки були заповнені величезною кількістю фруктів та овочів. Люди були занепокоєні політичною ситуацією того часу: Гітлер вимагав Lebensraum (життєвого простору) і першою землею, яку він хотів, був “Польський коридор” (вузька смуга землі між Німеччиною та Пруссією) і вільне місто Данціґ, що було міжнародним портом на той час (сьогодні це місто Ґданськ, входить до Польщі).

Наші сподівання емігрувати до США згасали з кожним днем. Ми почувалися пригніченими, читаючи газети; Гітлер стверджував, що євреї були відповідальні за жалюгідну економічну ситуацію у Німеччині. Коли Чехословаччину і Австрію захопили німці (1938 рік), ми знали, що погрози Гітлера слід сприймати серйозно. Деякі заможні єврейські люди думали про втечу до Палестини, але до того часу дороги до Палестини були зачинені, а паспорт – неможливо одержати. Неспокій зростав з дня на день. Поляки були сповнені великої надії; вони вірили, що польська армія була сильною та здолає Гітлера. Українці очікували на прихід німців з великою радістю; вони вірили, що німці переможуть Польщу, що завершиться формування незалежного українського управління. Тим часом усе місто огорнула паніка; ми не знали, чого очікувати. У середині вересня 1939 року ситуація у місті стала критичною; панувала анархія. Польські урядовці та армія втекли. Сусідні селяни, усвідомлюючи це, масово подалися у місто.

his aunt Esther and uncle Isidore Glotzer

Джек працював у м’ясному магазині своєї тітки Естер і дядька Ізидора Ґлоцерів перед німецькою окупацією; їх було вбито у рогатинському ґетто разом з їхніми дітьми. Джерело: сімейна колекція Ґлоцерів-Барбанів.

Тоді раптом трапилось дещо неочікуване. 17 вересня 1939 року замість німецької армії місто окупувала радянська армія (Червона армія [7]). Очевидно, більшість людей не знали про німецько-радянський пакт, згідно з яким Польща була поділена; радянська влада захопила східну частину Польщі, а німцям дісталася західна частина Польщі. Тому Рогатин опинився під радянською окупацією. Євреї вірили, що вони врятовані (від німецького винищення). Поляки розглядали Червону армію як завойовників; вони б воліли, аби це були німці (бо вірили, що можуть здолати німців). Українці почувалися спустошеними: їхня надія на незалежний український уряд була розбита. Українські власники нерухомості втекли до Львова; вони боялися росіян. [8] Їхню власність конфіскували. Власність єврейських купців також конфіскували, окрім власності тих купців, які займалися їжею; вони мусили залишатися у своїх магазинах, аби постачати їжею Червону армію.

Samuel Glotzer at work

Самуель Ґлоцер (другий справа) на роботі у рогатинському ресторані. Джерело: сімейна колекція Ґлоцерів-Барбанів.

Я закінчив початкову освіту (7 класів [9]) перед тим, як Червона армія увійшла у Рогатин. Мій молодший брат Самуель працював у барі офіціантом. Мій наймолодший брат Едмунд (Моше Емануель) ходив до школи. Було дуже важко знайти роботу. Я допомагав дядькові (братові мого батька, Ізидору) у його м’ясному магазині. Він допомагав нам фінансово та забезпечував м’ясом. Це надзвичайно важко давалося мамі; вона була дуже гордо людиною, а зараз вона мусила залежати від сім’ї, аби утримати себе та дітей. Я здобув деякі навики у роботі з електрикою, але мені за це не платили. Однак, оглядаючись назад, розумію, що робота з електричним обладнанням чимало допомогла мені під час німецької окупації.

A postcard from Samuel Glotzer

Листівка батькові до Америки від Самуеля Ґолцера з окупованого радянцями Рогатина. Джерело: сімейна колекція Ґлоцерів-Барбанів.

Спочатку ми раділи, що Червона армія зайняла наше місто замість німців; але потім усі ілюзії розвіялися стосовно радянської системи. Я не пригадую голоду, оскільки, як вже зазначено, нам допомагали родичі. Ми отримували листівки від батька, але нас покинула надія емігрувати до США. Антисемітизм зменшився впродовж російської окупації Рогатина, а самих антисемітів пригноблювали росіяни. Росіяни вирішили знести деякі порожні магазини на ринку і збудувати парк із пам’ятниками Сталіну та Леніну. Вони забрали усіх молодих чоловіків, щоб копати парк. Я мусив працювати там двічі на тиждень безоплатно. Мої руки повністю вкрилися пухирями і мозолями. Коли я приходив додому після роботи, то помічав, що мама дивилася на мої руки – вона плакала.

Пригадую одну велику подію у місті під час російської окупації. Сім’я Ґрад складалася із видатних громадян нашого міста. Вони володіли дуже успішним текстильним бізнесом. Вони багато віддавали на благодійність єврейським та іншим організаціям. Росіяни, окупувавши наше місто, конфісковували увесь товар від заможних ділових людей. Хтось доповів російському керівництву, що Ґради переховували товар у себе вдома. Ґрадів заарештували і відбувся дуже довгих публічний суд. Публіка відвідувала судові засідання щодня. Цей суд став великою сенсацією у місті. Зрештою, Ґрадів було визнано винними й депортовано у Сибір. Іронія життя полягає у тому, що саме завдяки цій події вони вижили.

Протягом російської окупації єврейське населення Рогатина зросло майже удвічі. Велика кількість єврейських біженців із міст, окупованих німцями, оселилася у Рогатині. Нам було шкода їх, бо вони жили у повній бідності; ми ж, як-не-як, жили у власних домах.

Переклад Наталія Курішко.


[7] Поняття “радянська армія”, “Червона армія” та “російська армія” вживаються в однаковому значенні у цих мемуарах.

[8] Поняття “радянська влада” і “росіяни” вживаються в однаковому значенні у цих мемуарах.

[9] У Польщі класом називали однорічний курс навчання у початковій школі.


Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Щоб переглянути копію ліцензії, перейдіть за адресою http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/
або відправте лист на адресу Creative Commons, PO Box 1866, Mountain View, CA 94042, USA.


<- Повернутись до попереднього розділу

Вперед до наступного розділу ->

<<- Повернутись на початок