(Це розділ мемуарів Джека Глоцера «Я пережив Голокост наперекір усьому». Натисніть тут, щоб повернутися до змісту.)
Бабусю Джека Лею Барбан поховали на Новому єврейському цвинтарі Рогатина у непозначеній могилі. Точне місце її спочинку невідоме. Ці кілька надгробків – майже все, що лишилося від довоєнних часів. Фото 2018 року.
Недатоване фото Джекової бабусі Леї Барбан, відомої акушерки.
Одного дня у липні 1942 року моя мама залишила мене наглядати за бабусею, Леєю Барбан (вона жила з нами у гетто). Бабуся хворіла на тиф. Вона тримала мене за руку. Я дивився на неї. Вона розплющила очі, подивилася на мене і перестала дихати. Бабуся згасла. Ми не знали, як її поховати. Прийшли люди, щоб помолитися й обмити її. Але ніхто не хотів допомогти нам поховати її. Отож я, мої рідні та двоє двоюрідних братів віднесли бабусю на кладовище[44]. Цвинтар був далеко від гетто. Було спекотно. Нам було важко. Потім ми мали викопати могилу в твердому ґрунті. Ми копали по черзі, оскільки мали лише одну лопату.
Як я вже згадував, я дуже сильно любив свою бабусю. Її дуже поважали, навіть неєвреї. Вона була повитухою і допомогла народитися близько 90 % дітей у містечку.
Ми сумували за нею, але, з іншого боку, дякували Богу, що вона померла природною смертю (хоча й від хвороби).
[44] Лею Барбан, імовірно, поховали на «новому» єврейському цвинтарі Рогатина, десь за кілометр на північ від центральної площі. Вхід на це кладовище сьогодні на вул. Осипа Турянського. — Ред.
© 2022 Український центр вивчення історії Голокост, Київ. Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License. Щоб переглянути копію ліцензії, перейдіть за адресою http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/ або відправте лист на адресу Creative Commons, PO Box 1866, Mountain View, CA 94042, USA.
<- Повернутись до попереднього розділу