Від’їзд з Рогатина до Польщі та Німеччини у травні 1946 року
(з мемуарів Джека Ґлоцера “Я пройшов через німецький Голокост наперекір усьому”)

[Це розділ мемуарів Джека Ґлоцера “Я пройшов через німецький Голокост наперекір усьому“. Натисніть тут, щоб повернутися до змісту.]

The Stryjer family in Israel

Сім’я Стриєр в Ізраїлі після війни. Джерело: сімейна колекція Ґлоцерів-Барбанів.

На початку травня 1946 року ми відправилися до Польщі у вантажному потязі. По дорозі підібрали ще декількох людей. Потяг їхав до Райхенбаха. Сьогодні це місто називається Дзержонюв. Стриєри і я вийшли біля Кракова. Стриєри дізналися, що їхній син перебував у російській армії і зараз знаходився у Познані. Ми сіли у пасажирський поїзд та вирушили до Познані. У Познані ніхто не міг надати нам жодної інформації про місце розташування сина Стриєрів. Ми вирішили їхати до Райхенбаха – куди, як нам було відомо, поїхали наші люди. Прибувши туди, я зустрів своїх кузин Лусю та Розу та їхнього батька Шіє. Я був радий побачити їх. Вони виглядали набагато краще, аніж у Рогатині. Вони мали продуктовий магазин – я допомагав там. Ми чекали на від’їзд в Німеччину, Американську зону окупації. Приблизно у липні 1946 року усі ми вирушили до Щецина; зі Щецина нас таємно переправили через кордон до Німеччини, у Французьку зону, а тоді – в Американську зону, табір переміщених осіб Шляхтензеє у Берліні.

Стриєри залишилися у Польщі, все ще сподіваючись знайти свого сина. Я підтримував з ними зв’язок. Згодом вони емігрували до Ізраїлю у 1948 році. Вони возз’єдналися зі своїм сином, котрий служив у армії Владислава Сікорського. [30]

Ми ніколи не забули нашого досвіду відвідування могил у Рогатині у 1946 році. Коли я повернувся до Рогатина зі своєю дружиною Беа у червні 1998 року разом із групою з п’ятдесяти людей, у пам’яті повернулися усі спогади про відвідини міста у 1946 році, щоб промовити Кадиш. Стриєри уже не були живі, щоб поїхати з нами. Рогатинці, які мешкали у Ізраїлі, організували поїздку. На двох місцях братських могил було споруджено два пам’ятники.

Переклад Наталія Курішко.


[30] Владислав Сікорський (1881 – 1943) був військовим лідером і прем’єр-міністром польського уряду в еміграції під час Другої світової війни до часу своєї смерті у авіакатастрофі. Він заново встановив дипломатичні зв’язки з Радянським союзом у 1941 році і у 1943 році створив Другий польський корпус під командування Владислава Андерса.


Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Щоб переглянути копію ліцензії, перейдіть за адресою http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/
або відправте лист на адресу Creative Commons, PO Box 1866, Mountain View, CA 94042, USA.


<- Повернутись до попереднього розділу

Вперед до наступного розділу ->

<<- Повернутись на початок