(Це розділ мемуарів Джека Глоцера «Я пережив Голокост наперекір усьому». Натисніть тут, щоб повернутися до змісту.)
Сім’я Стриєрів в Ізраїлі після війни, 1950ті.
На початку травня 1946 року вантажним потягом ми відправилися до Польщі. По дорозі підібрали ще декількох людей. Потяг їхав до Райхенбаха. Сьогодні це місто має назву Дзержонюв. Ми зі Стриєрами зійшли біля Кракова. Стриєри почули від когось, що їхній син служить у російській армії і зараз перебуває у Познані. Ми сіли у пасажирський поїзд і вирушили до Познані. У Познані ніхто не міг надати нам жодної інформації про місце знаходження сина Стриєрів. Ми вирішили їхати до Райхенбаха, куди, як нам було відомо, повезли наших інших знайомих. Уже там я зустрів своїх двоюрідних сестер Лусію і Рузю та їхнього батька Шию. Я був радий побачити їх. Вони виглядали набагато краще, аніж у Рогатині. Вони тримали продуктовий магазин, я допомагав їм. Ми чекали на від’їзд до Німеччини, в Американську зону окупації. Приблизно у липні 1946 року всі ми вирушили до Щецина. Зі Щецина нас таємно переправили через кордон до Німеччини, у Французьку зону, а тоді — в Американську зону, табір для переміщених осіб Шляхтензее у Берліні.
Стриєри залишилися у Польщі, все ще сподіваючись знайти свого сина. Я підтримував із ними зв’язок. Згодом, у 1948 році, вони емігрували до Ізраїлю. Вони возз’єдналися зі своїм сином, який служив у армії Владислава Сікорського[77].
Ми ніколи не забудемо відвідання могил у Рогатині у 1946 році. Коли я повернувся до Рогатина зі своєю дружиною Беа у червні 1998 року, разом із групою з п’ятдесяти людей, у пам’яті зринули усі спогади про відвідини могил і Кадиш у 1946 році. Стриєри уже пішли з життя, не могли поїхати з нами. Поїздку організували рогатинці, які мешкали в Ізраїлі. На двох місцях масових поховань спорудили два пам’ятники.
[77] Владислав Сікорський (1881–1943) був військовим лідером і прем’єр-міністром польського уряду в еміграції під час Другої світової війни до своєї смерті в авіакатастрофі. Він заново встановив дипломатичні зв’язки з Радянським Союзом у 1941 році й у 1943 році створив Другий польський корпус під командуванням Владислава Андерса.
© 2022 Український центр вивчення історії Голокост, Київ. Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License. Щоб переглянути копію ліцензії, перейдіть за адресою http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/ або відправте лист на адресу Creative Commons, PO Box 1866, Mountain View, CA 94042, USA.
<- Повернутись до попереднього розділу