Єврейські квартали Рогатина прибл. 1846 р.

This page is also available in English.

Вступ

Натисніть на зображення вище, щоб відкрити інтерактивну карту в новому вікні. Пояснення умовних кольорів та інша інформація знаходиться нижче на цій сторінці.

У цій статті представлено сучасний аналіз історичних записів, щоб нанести на карту місця проживання єврейської громади Рогатина у середині 19-го століття. Багато дослідників генеалогії поєднали записи актів цивільного стану про народження, шлюби і смерті з кадастровими (податковими) картами, щоб визначити, де жили окремі сім’ї у минулому; наприклад, дуже детальна карта родинної історії Рогатина була складена і опублікована кілька років тому. Дані, аналіз і картографування, описані на цій сторінці, графічно представляють історію громади, візуально зображуючи райони Рогатина, де євреї і неєвреї жили переважно серед своїх релігійних груп, а також інші райони, де проживання було більш змішаним. (Термін «неєврей» (gentile) використовується тут як нейтральний термін для позначення всіх неєвреїв за етнічною та релігійною приналежністю.)

Однією з мотивацій для проведення цього дослідження є давня ідея про те, що євреї в Рогатині жили в «єврейському районі» або «єврейському кварталі», особливо до 20-го століття. Це концепція, успадкована з інших місць, зокрема з інших поселень колишнього Королівства Галичини, де євреї могли жити в інших економічних, правових і релігійних обставинах, ніж громада Рогатина, яка процвітала понад три століття. Ми вивчаємо євреїв Рогатина та їхню матеріальну спадщину вже більше десяти років, і навіть ми були дещо здивовані результатами аналізу; гадаємо, що й інші будуть здивовані.

Ця карта є спрощеним знімком в історичному часі характеристики еволюції громади, що ґрунтується на одному з найповніших наборів даних, доступних для Рогатина, як описано нижче. Подібні знімки можна було б зробити для інших конкретних часів або періодів, і, можливо, навіть для зображення еволюції районів з плином часу, однак, за нашими оцінками, дані, доступні для інших історичних періодів, є набагато менш повними, і отриманий в результаті аналіз може продовжуватися лише зі значно меншою впевненістю в точності. Тим не менш, ми можемо сподіватися, що з часом стане доступно більше даних.

Ця стаття є частиною серії про нерухому єврейську спадщину Рогатина на цьому вебсайті, а також частиною проекту «Картографування Рогатина: географія як історичне джерело».

Методологія

Два види накладання карти: георектифікований кадастровий план 1846 року (вгорі), та супутниковий знімок (внизу). На обох зображеннях видно частину міської площі та храм Святої Марії. Зображення © Ґешер Ґаліція та Bing.

Представлений тут аналіз використовує за основу кадастровий земельний план Рогатина 1846 року, підготовлений представниками Габсбурзької монархії в рамках першого етапу дуже детальних замірів землі та оцінки вартості майна, який зрештою мав створити надзвичайно точну великомасштабну літографовану карту маленького міста; ця точна карта не збереглася в архівах, залишивши лише грубий початковий план для сучасного використання. Оскільки основна географічна структура Рогатина суттєво не змінилася з 19 століття, стало можливим часткове георектифікування спотвореного земельного плану, яке єврейська генеалогічна організація «Ґешер Ґаліція» (GG) здійснила для свого кабінету цифрових карт у 2011 році, використовуючи фотографії, надані єврейською організацією сімейної історії «Дослідницька група Рогатинського району» (RDRG), оригінальних аркушів ескізу, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України у Львові (ЦДІАЛ). «Єврейська спадщина Рогатина» (ЄСР) опублікувала інтерактивне накладання шару історичної карти на сучасні супутникові знімки у 2016 році. Зверніть увагу, що ця карта не включає сусіднє село Бабинці, яке мало власну юридичну кадастрову територію і карту у 1846 р. (цю карту ще не знайдено в архівах); Бабинці були включені до складу Рогатина кількома десятиліттями пізніше.

Як видно на детальному історичному земельному плані, кожна будівля в Рогатині була представлена контуром сліду будівлі на землі і, як правило, пофарбована в колір, щоб позначити матеріали будівництва (один із способів оцінки будівель для цілей оподаткування): рожевий колір для мурованої, тобто з каменю або цегли, і жовтий – для менш довговічних матеріалів, як правило, дерева. Ідентифікувати «домашні адреси» на історичній карті відносно легко для таких земельних ескізів, як цей: номер будинку (стара форма адреси) кожного будинку написаний безпосередньо на контурі будинку, або, якщо не на ньому, то поруч, у місці, яке гарантує асоціацію з конкретним будинком. У 1846 році більшість будівель у Рогатині були будинками (тобто житловими), хоча також показані релігійні споруди, наприклад, церкви і синагоги, а також нежитлові парафіяльні будівлі і школи (без номерів будинків), можна побачити місцеві цивільні та імперські військові склади, а також велику кількість господарських будівель, наприклад, стайні та інші сховища (знову ж таки, без номерів будинків).

Це важливо, оскільки майже кожен історичний запис про окрему особу в Галичині 19-го століття прив’язаний до її адреси – номера будинку. Під час земельного обстеження 1846 року, пов’язаного з цією картою, були також зібрані реєстри власності (багатосторінкові текстові записи у формі таблиць), які ідентифікували власника кожної будівлі та кожної земельної ділянки; реєстри пов’язували імена власників з їхніми пронумерованими ділянками (не показаними на цій мапі) та номером будинку, тобто де вони жили. Були включені приватні будинки, а також імперські та громадські нежитлові будівлі, як згадувалося вище. На щастя для Рогатина, зберігся повний набір майнових реєстрів з 1846 року, який дає майже вичерпний перелік окремих власників та будівель, якими вони володіли. На відміну від більших міст, у Рогатині (за оцінками, загальна кількість населення у 1846 році становила близько 4000 осіб) реєстри власності показують майже 1:1 співвідношення між власниками та номерами будинків, що чітко вказує на те, що більшість родин мешкали у будинках, які їм належали; це спонукає до використання реєстрів власності як «адресних книг».

Сторінка з реєстру власності Рогатина 1846 року, де вказані власники будинків Саломон Прейс і Гринько Піруг (Пиріг) з номерами їхніх будинків і номерами майна. Клерк іноді не міг впоратися з українськими літерами та іменами, тому правопис у реєстрі варіюється.
Зображення з ЦДІАЛ надане Ґешер Ґаліцією.

RDRG та GG дослідили, придбали та проіндексували копії широкого спектру інших історичних записів про осіб, які можуть доповнити реєстри власності 1846 року. Окрім реєстру майна 1820 року (так званого францисканського обстеження, яке є неповним і лише частково збігається з земельним планом 1846 року), більшість інших даних були зібрані з польських державних архівів і були записані єврейською громадою Рогатина 19-го століття, тому не включають неєврейських осіб і сімей. Деякі з цих даних все ще можуть бути цінними для заповнення рідкісних прогалин у даних про власність 1846 року, наприклад, якщо інші записи показують те саме прізвище, пов’язане з певним номером будинку в роки до і після 1846 року, але даних про власність за 1846 рік не існує. У розділі «Джерела» нижче наведено перелік конкретних записів та їхніх джерел, використаних у представленому тут аналізі.

Використовуючи ті самі записи і ту саму карту, у 2018 році спільними зусиллями GG, RDRG та ЄСР було створено інтерактивну карту даних для Рогатина (в рамках пілотного проекту для кількох галицьких міст), яка показує всі наявні записи (не лише за 1846 рік), пов’язані з окремими будинками. Хоча пов’язані дані є неповними, карта даних може бути корисним джерелом для вивчення того, як окремі будинки змінювали мешканців протягом періоду до шести десятиліть.

Після створення ключа, який пов’язує номери будинків з іменами історичних мешканців, наступним кроком у цьому аналізі було пов’язати окремі імена з однією з історичних громад Рогатина. Зазвичай може бути складно використовувати імена для ідентифікації релігії та/або етнічної приналежності, однак указ 1787 року («Das Patent über die Judennamen») імператора Габсбурга Йосифа ІІ, який вимагав від усіх євреїв імперії, включно з Королівством Галичина (де був Рогатин), брати німецькі прізвища, призвів до розвитку різкого розмежування між єврейськими та слов’янськими прізвищами у 19-му столітті. Дослідження RDRG та ЄСР показують, що чіткі моделі іменування та родинні лінії в Рогатині значною мірою збереглися з 19 століття до сьогодення, або, у випадку єврейської громади, до Голокосту, а потім до нинішньої групи єврейських нащадків і сімей, тих що вціліли, які досліджують своїх предків. Без сумніву, кілька імен, пов’язаних з сотнями будинків на історичній карті, були присвоєні помилково, але занурення у ранні єврейські записи Рогатина, списки жертв Голокосту і сучасну неєврейську громаду Рогатина робить співставлення громад з прізвищами 1846 року дуже сильним, а патерни імен часто підсилюють або уточнюють початкові присвоєння.

Наприклад, серед прізвищ, знайдених у записах про власність 1846 року (зазвичай у німецькому чи польському написанні), які також зустрічаються в інших єврейських записах і списках жертв Голокосту, є такі відомі Рогатинські прізвища, як: Альтман, Ауфріхтіг, Бадер, Барбан, Братспіс, Циглер, Дуб, Ейнстос, Фауст, Гартен, Гланцберг, Голд, Голдшлаг, Габер, Гадер, Горн, Кац, Кіршен, Лангер, Лейхтлінг, Лев, Нагельберг, Прейс, Шер, Шнекраут, Стратинер, Тайхман, Вальд, Вайлер, Вайсман, Вілліг та інші.

Неєврейські прізвища, що з’являються у записах 1846 року (часто у ненаголошеному польському написанні) і відомі сьогодні в Рогатині або в емігрантських громадах завдяки контактам ЄСР, соціальним мережам та сучасним місцевим газетам, включають в себе наступні: Бачинський, Білінський, Бойкевич, Чарнецький, Демчишин, Дзера, Гураль, Янкевіч, Капрал, Красінський, Кухаж, Куп’як, Лалка, Левіцкі, Лобода, Малецкі, Носик, Окрепкі, Пиріг, Сікорський, Сливка, Слюсаж, Смеркло, Шмігель, Теребушка, Тимків, Верещинський, Воробець, Замощак, Зенчук та інші.

Приклад розфарбування пронумерованих будинків на кадастровій карті 1846 року на основі імен у реєстрах. Зображення © Ґешер Ґаліція та ЄСР.

У цьому аналізі не вдалося впевнено пов’язати неєврейські імена з 1846 року з конкретними історичними чи сучасними християнськими релігійними громадами в Рогатині або з будь-якою з неєврейських етнічних груп, які, як відомо, були присутні у Східній Галичині за часів Габсбургів (українцями, поляками, австрійцями, німцями тощо). Деякі причини включають передачу українських імен у польській формі землемірами, передачу як українських, так і польських імен у німецькій формі австрійською владою, минуле і теперішнє змішування родин з українським і польським походженням та різною християнською релігійною ідентичністю тощо. Так само тут не було зроблено жодної спроби пов’язати єврейські імена з будь-яким з різних єврейських релігійних рухів, які, як відомо, були активними в Рогатині, включно з хасидами, ортодоксами та більш ліберальними групами в іудаїзмі. Спогади і свідчення як євреїв, так і українців, які жили в Рогатині в першій половині 20-го століття, стверджують, що змішані шлюби євреїв і неєвреїв були надзвичайно рідкісними, і ми вважаємо розумним продовжити цю рідкість у часі до 1846 року.

З урахуванням цих визнаних обмежень, можна визначити певну або дуже ймовірну приналежність до громади (єврейської або неєврейської) для більш ніж 98% названих власників житлових будинків у Рогатині у 1846 році. На карті пронумеровані житлові будинки були окреслені і зафарбовані чистими кольорами, щоб виділятися на відміну від існуючих кольорів карти, які вказують на будівельні матеріали або особливості ландшафту; нежитлові релігійні будівлі були зафарбовані темнішими відтінками тих же кольорів. Кольори були обрані довільно:

синій: приватні єврейські будинки

червоний: приватні неєврейські будинки

темно-синій: нежитлові будівлі єврейської громади

темно-червоний: нежитлові будівлі неєврейської громади

сірий: приватні будинки без чіткої прив’язки до громади

білий: пронумерований будинок без даних про власника/мешканця у 1846 р. або близько того

Деякі будівлі на карті, які не пронумеровані, і які позначені цільовим призначенням, яке не можна впевнено пов’язати з жодною з релігійних громад, не позначені кольором. До них належать дві лазні, великий млин, а також австрійський імперський шпиталь і кілька будівель військових казарм (kaserne). Як зазначалося вище, склади купців і господарські будівлі селян також не позначені кольором на карті. Кілька прикладів показано на скріншотах тут.

Нежитлові цивільні та військові будівлі без номерів, але позначені на карті: великий водяний млин, лазня, австрійський імперський шпиталь (поруч з церквою), та казарма (kaserne). Зображення © Ґешер Ґаліція та ЄСР.

Група ненумерованих (і не пофарбованих на карті) будівель, які, ймовірно, належали родині Красінських у Рогатині. Зображення © Ґешер Ґаліція та ЄСР.

Кілька важливих пропусків на карті кварталів – це будинки, пронумеровані від 1 до 6 у документах про власність, але не позначені нумерацією на кадастровій карті. Можна припустити, що житловий будинок Рогатинського землевласника, шляхетного графа Петра Красінського (і його сім’ї) під номером 1 у документах про власність, ймовірно, є частиною комплексу великих будівель на південний захід від ринкової площі; жодна з цих будівель не була пронумерована на карті, але Рогатинський історико-краєзнавчий музей та інші історичні дослідження пов’язують ці будівлі з місцевою шляхетською родиною (сім’я Красінських також займала три інші житлові будинки, які також пронумеровані на карті). Будинки під номерами 2, 3 і 5 у текстових записах належали Рогатинській християнській парафії і, можливо, в них мешкали священики, яких офіційно підтримувала парафія, але на карті вони не пронумеровані. Будинок № 4, який належав Рогатинській школі (незрозуміло, чи це була громадська організація, чи пов’язана з однією з релігійних громад) і, можливо в ньому проживав вчитель, також не пронумерований на карті. Ці пропуски не репрезентують «звичайних» мешканців Рогатина, але могли б надати певної додаткової текстури інтерпретації районів міста.

Аналіз та спостереження

Кількісний аналіз даних про номер будинку/назву/громаду та візуальний огляд модифікованої історичної карти дозволяє зробити низку спостережень про географічні розміри Рогатина в середині 19-го століття, демографічний склад його кварталів та приміських/сільських районів, а також про близькість місць проживання релігійних громад до їхніх молитовних будинків. Уривки з карти, показані в цьому розділі, ілюструють деякі з висновків, але уважний огляд повної інтерактивної карти зробить ці спостереження більш зрозумілими:

Натисніть тут, щоб відкрити карту кварталів в окремому вікні.

Інтерактивну карту можна збільшувати і зменшувати, натискаючи кнопки + і – у верхньому лівому куті вікна карти, або на багатьох пристроях – двічі клацнувши на самій карті з натиснутою клавішею Shift і без неї. Карту можна панорамувати в будь-якому напрямку, натиснувши і утримуючи кнопку миші або іншого вказівника і перетягнувши вказівник у нове місце. Важливим елементом карти є повзунок непрозорості у верхньому правому куті вікна карти, який можна перетягнути, щоб відкрити сучасний супутниковий знімок Рогатина, на який накладено історичну карту.

Кількісні спостереження:

Пронумеровані будинки є унікальними місцями проживання: Рогатинські реєстри власності 1846 року ідентифікують 462 власників будинків, які проживали у Рогатині (тобто мали номери будинків в Рогатині), а також значно меншу кількість людей, які володіли власністю у Рогатині, але офіційно проживали у сусідніх селах (Бабинці, Перенівка, Підгороддя, Залужжя та Вербилівці). На кадастровій карті 1846 року є лише 7 розбірливих номерів будинків, які не мають відповідних даних у реєстрах власності Рогатина (1,5%); це, ймовірно, або орендарі, або помилки в реєстрі. Без відповідної кадастрової карти останнього етапу, яка б показувала номери будівельних ділянок, неможливо позитивно підтвердити високий рівень власності на житлові будинки в Рогатині у цей період, але жоден інший сценарій не видається ймовірним.

Неєвреї в традиційному та сучасному одязі в Рогатині та навколишніх селах у першій половині 20-го століття. Джерело: Фотоархів музею Опілля.

У 1846 році євреї проживали у 203 будинках Рогатина, а неєвреї – у 244 будинках: Таким чином, єврейська громада мешкала приблизно у 44% будинків Рогатина, а решту складали будинки неєвреїв. Ще у 7 будинках (1,5%) проживали мешканці невизначеної національності, виходячи з імен, і, як зазначалося вище, така ж кількість будинків на карті не мала записаних даних про імена, на основі яких можна було б згрупувати мешканців у громади.

У 19 столітті Рогатин демонстрував помірний будівельний потенціал: У межах кадастрової території Рогатина є майже 700 будівель, перелічених у реєстрах власності, що означає, що понад 200 будівель вважалися власністю, але не житловими будинками; це будівлі релігійних громад та службові будівлі, описані вище. Серед індивідуальних мешканців та громадських організацій, які володіли більш ніж однією будівлею, були родина Красінських (20 будівель), греко-католицька парафія (13), римо-католицька парафія (9), єврейська громада Рогатина (6); громадянська громада Рогатина (тобто місто) володіла однією нежитловою будівлею. Таким чином, власники приватної власності володіли більшістю нежитлових будівель; деякі євреї володіли господарськими будівлями, можливо, для підтримки своєї торгівлі, але набагато більша кількість господарських будівель належала членам неєврейської громади.

Візуальні спостереження:

Для ілюстрації цих спостережень тут наведено фрагмент карти; текст продовжується нижче:

Уривок з модифікованої карти, що показує центральну частину Рогатина і частину навколишніх сільськогосподарських угідь у 1846 році, з позначеними кольором контурами будинків. Зображення © Ґешер Ґаліція та ЄСР.

Rabbi Meyer Shmuel Henne poses in Rohatyn

Євреї Рогатина завжди демонстрували як традиції, так і сучасність. Тут відомий рабин Мейєр Шмуель Хенне позує в Рогатині зі своїми онуками, які приїхали до нього в 1932 році. Джерело: Сімейна колекція Хенне.

Станом на 1846 рік у Рогатині не існувало жодних очевидних обмежень щодо того, де євреї могли проживати чи володіти власністю: Присутність євреїв у Рогатині зафіксована у 15-16 століттях, а у 1633 році євреї отримали муніципальні права на заснування кладовища, будівництво синагоги та торгівлю в місті; дозвіл на володіння будинками на ринковій площі з’явився кількома десятиліттями пізніше. Хоча у 18-му столітті (і значно пізніше, у міжвоєнний період), застосовувався ряд спеціальних податків і обмежень економічної та релігійної незалежності євреїв, більшість обмежень були короткочасними. Важливо, що з кінця 17 століття (до Голокосту) ми не знаємо про жодні історичні обмеження щодо місця проживання євреїв у Рогатині, і карта кварталів досить чітко демонструє це для середини 19 століття. Таким чином, у Рогатині того періоду не існувало офіційного чи неофіційного «єврейського кварталу», де євреї були б сегреговані, і немає географічних доказів інших проблем у відносинах між євреями та неєвреями. Це контрастує з деякими іншими місцями в Європі і навіть у Галичині, особливо у великих містах, де громадська влада мала привілей виключати євреїв або обмежувати їхню торгівлю чи проживання. Наприклад, у Бохні (у Західній Галичині між Краковом і Тарновом) юридичні заборони на участь у торгівлі сіллю утримували євреїв поза містом до другої половини 19 століття; у Горлицях, трохи далі на схід, щоб уникнути муніципальних законів, євреї жили за межами центру міста до другої половини 19 століття, коли вони почали селитися біля ринкової площі.

Фейґе та Зеєв Штейнмець з Рогатина зі своїми дітьми, прибл. 1918 р. Джерело: Родинна колекція Штейнмеців.

Євреї Рогатина переважно жили на ринковій площі та навколо неї з трьох боків: за лише приблизно десятьма винятками, усі єврейські родини Рогатина у 1846 році проживали навколо історичного центру міста та ринкової площі, ймовірно, тому, що їхнє економічне життя загалом було пов’язане з бізнесом, комерцією, а особливо торгівлею. Енциклопедія євреїв Східної Європи YIVO зазначає, що «у Східній Галичині та Підкарпатській Русі в Чехословаччині значна частина євреїв заробляла собі на життя, обробляючи землю та рубаючи ліс», а свідчення як євреїв, так і українців про життя в селах Рогатинського району повідомляють, що деякі євреї, які жили за межами міста, частково або повністю забезпечували себе за рахунок сільського господарства. Але в самому Рогатині, де проживало 25~30% євреїв району, як показує карта, дуже мало євреїв мешкало за межами основної забудови міста. Насправді, близько 94% єврейських будинків у 1846 році були побудовані в межах кола діаметром 500 м з центром на ринковій площі 19-го століття. У порівнянні з неєврейським населенням, яке проживало на міських та продуктивних землях, що займали близько 150 га (близько 375 акрів) кадастрової площі Рогатина, єврейське населення проживало лише на 10% від цієї площі (близько 15 га).

У Рогатині не було жодного району, який був би повністю єврейським: Хоча існували великі географічні райони Рогатина, які були заселені виключно неєвреями, у 1846 році навіть у тих районах міста, де євреї становили більшість населення, деякі неєвреї жили поруч з євреями – за винятком, можливо, північно-центральної частини. Так само релігійні споруди (синагоги і церкви) обох громад мали принаймні кількох сусідів інших віросповідань.

Інші зауваження та обмеження аналізу:

Як зазначалося у вступі вище, це дослідження є моментальним знімком часу близько 1846 року, коли доступний найкращий набір даних про місцезнаходження мешканців, і подібний аналіз був би складнішим як на більш ранніх, так і на більш пізніх етапах історії. Хоча візуальні результати дослідження є цікавими і розкривають дещо важливе про тогочасну єврейську громаду, огляд інших записів 19-го століття показує, що проживання у кварталах і в окремих будинках було динамічним, навіть якщо тенденції у громаді змінювалися повільно. Деякі будинки вказують на проживання євреїв протягом шести десятиліть, але інші записи показують, деякі будинки змінювалися з єврейських на українські чи польські та назад лише протягом двох поколінь. Звідси підсумкове зауваження, що представлена тут карта є «моментальним знімком», навіть у порівнянні з іншими десятиліттями 19-го століття

A bird's-eye view of the destruction of Rohatyn

Вид з висоти пташиного польоту на руйнування Рогатина у Першій світовій війні; вид з вежі римо-католицької церкви на східній стороні ринку, погляд на північ. Джерело: Колекція Томаша Вишневського.

Важливо також нагадати, що більша частина центральної частини Рогатина була навмисно спалена відступаючими російськими військами під час Першої світової війни, а коли місто було відбудоване у міжвоєнний період, здебільшого збереглися лише вулиці та кілька головних будівель (наприклад, церкви та синагоги). На основі порівняння карти 19-го століття і сучасних супутникових знімків видно, що сліди окремих будинків і забудова кварталу в цілому не збереглися з довоєнного часу. Наразі невідомо, як євреї та неєвреї розселялися в Рогатині під час відбудови на початку міжвоєнного періоду.

Іншим важливим зауваженням є те, що станом на 1846 рік євреї ще не будували будинків у районі «Нового міста» (Нове м’ясто) на захід від ринкової площі та вздовж річки Гнила Липа; це станеться пізніше, якщо не до Першої світової війни, то, безумовно, після неї, судячи з невеликої кількості зафіксованих міжвоєнних адрес єврейських сімей. Існує кілька карт вулиць міжвоєнного Рогатина, але на них показані лише основні окремі громадські та релігійні будівлі (без житлових будинків) і немає відповідних демографічних даних.

Ресурси

Частину даних, включених сюди, спочатку було отримано від «Ґешер Ґаліція» (GG); окремі дані були проіндексовані та опубліковані «Дослідницькою групою Рогатинського району» (RDRG), а також у базі даних GG «Вся Галичина» (AGD). Інші частини даних, включених сюди, спочатку були проіндексовані та опубліковані «Індексацією єврейських записів – Польщі» (JRI-Poland).

 

Переклад Василь Юзишин.