Вчора ми з Джеєм та нашими друзями їздили до Рогатина, аби вшанувати 75-ту річницю остаточної нацистської акції, яка ліквідувала єврейське ґетто часів війни. Коли ми зібралися на північній братській могилі (на «водоканалі») біля меморіального знаку, спорудженого у 1998 р. євреями, які залишилися живі, та їх нащадками, родом з Рогатина, наш давній друг і помічник Рабин Колесник з Івано-Франківська прочитав молитву і закінчив церемонію «Ель Малей Рахамім» (אֵל מָלֵא רַחֲמִים, «Господи милосердний») за душі загиблих і закатованих. З десяток присутніх урочисто слухали і мовчки вшановували пам’ять, приїхавши зі Львова та інших місць.
This article is also available in English.
До нас приєдналися нащадки рогатинських євреїв з Ізраїлю і Канади Морей Альтман Хохберг і його тітка Хелен Альтман Хохберг у супроводі львівського професійного екскурсовода Алекса Денисенка, який вже багато років допомагає Єврейській спадщині Рогатина. Батько Хелен (дідусь Морея) народився в Рогатині, а її мати (бабуся Морея) народилася неподалік Бурштина.
Після молитви я виголосив промову від імені багатьох рогатинських родин і єврейських нащадків. Ті ж слова зачитував синхронно в українському перекладі Віто Надашкевич. Ось текст промови:
Минулого року, 20 березня 2017 р., ми приїхали до Рогатина, щоб засвідчити та вшанувати пам’ять понад 3 000 єврейських чоловіків, жінок і дітей, яких стратили 75 років тому та поховали разом на відкритій місцевості, на всіх вітрах, у південному напрямку від центру міста. Ця жахлива операція стала першою з низки офіційних «акцій», скоєних в Рогатині під час нацистської окупації, маючи на меті знищити 350-тирічну єврейську громаду Рогатина.
З березня 1942 р. по червень 1943 р. на єврейське ґетто в Рогатині здійснювалися постійні напади: дві депортації до табору смерті в Белжеці, одна на Йом Кіппур у вересні 1942 р., і ще одне виселення через два місяці у грудні. До того ж, ще є невідома кількість стихійних неофіційних розстрілів окремих осіб і груп в самому ґетто, а також у місцях переховування євреїв по всьому місту та у сусідніх селах.
Сьогодні ми знову в Рогатині, на іншому місці, на півночі від центру міста, в народі – біля водоканалу. Ми зібралися тут сьогодні, щоб згадати, що 75 років тому почалася остаточна ліквідація єврейського ґетто в Рогатині: ціла низка організованих розстрілів і поховань на цьому місці, які почалися 6 червня 1943 р. і тривали 2-3 дні, забравши життя декількох тисяч євреїв у цьому регіоні. Спогади євреїв і українців свідчать, що менш масштабні розстріли тривали тут і надалі, аж до кінця війни, націлені проти пійманих уцілілих осіб з попередніх акцій.
Коли 75 років тому було ліквідовано ґетто, більшість осіб єврейського походження та їх родини родом з Рогатина, тобто наші родини, на той час були вже вбиті. Ті, хто ще залишався живий на скорочені площі ґетто, переважно були євреями, насильно привезеними до Рогатина з навколишніх міст і сіл. Вони налічували понад 3 000 осіб. Деякі з них розуміли, яка доля на них чекає, тож стали переховуватися у бункерах, таємно викопаних всередині ґетто і поза його межами. Більшості не вдалося втекти, їх ловили і на місці розстрілювали. Невелика невідома група чинила опір ліквідації, за допомогою укріплень і зброї, яку вони таємно перетягнули до ґетто, але їх було замало, що протистояти тій бійні. Зі свідчень євреїв і українців, ми знаємо, що мешканців ґетто колонами повели до водоканалу – до місця, на якому ми сьогодні з вами стоїмо – і розстріляли на дошках, покладених поверх ровів, викопаних напередодні. Свідків було одиниці.
Сьогодні, через 75 років після цих подій, дуже боляче уявляти їх. Нескладно зрозуміти, що для багатьох рогатинських єврейських нащадків ще досі боляче приїхати до Рогатина. Ми надзвичайно вдячні, що двадцять років тому євреї з Рогатина, які вижили тоді, та їх нащадки приїхали сюди та звели цей пам’ятник загиблим, за підтримки міської влади, місцевих істориків та простих містян, релігійних лідерів усіх віросповідань, у тому числі Рабина Колесника, присутнього серед нас сьогодні.
Прийшовши сюди сьогодні помолитися, подумати і вшанувати пам’ять єврейських жертв, ви будуєте містки і вгамовуєте біль цілих поколінь. Те, що ми зібралися саме тут і саме сьогодні, нашою солідарністю ми хочемо заявити про терпимість і прощення, про вшанування пам’яті і про співчуття.
Від імені моїх рогатинських родичів тат тих нащадків євреїв з Рогатина, які живуть в інших країнах, дозвольте подякувати за те, що ви прийшли і підтримали мене у вшануванні нашої спільної історії.
Нехай пам’ять про ці жертви нас об’єднає.
Барух Даян Ха-Емет.
Нам було дуже шкода, що наш любий друг та місцевий помічник п. Михайло Воробець не зміг відвідати цю вчорашню поминальну церемонію. Нам повідомили спільні друзі, що п. Воробець мусив поїхати до лікарні подбати про одну зі своїх дітей, яка туди нещодавно потрапила. Нам його дуже бракувало і ми щиро бажаємо його доньці якнайшвидшого одужання.
Хочемо висловити подяку Рабину Колеснику, нашому другові, який нас невтомно підтримує справами і порадами Єврейській спадщині Рогатина, за те, що провів цю церемонію за єврейськими традиціями.
Також хочемо подякувати усім нашим друзям, які приїхали з нами до Рогатина на цю церемонію. Величезна подяка нашому «львівському складу», а саме Рейчел Стівенс і Джекові Райту, Аяну Бейтсону і Аарону Кеннету (які перебувають в Україні за програмою Фулбрайта), а також Соні Енгстром, викладачці шведської мови з Львівського національного університету імені Івана Франка і блоггер у веб-журналі viewpoint-east.org, та її партнерові Густаву Зодерстрому; колишньому волонтерові Корпусу миру в Україні Райянові Майклові Найту, який зараз перебуває тут в рамках свого навчання з США із вирішення конфліктів; а також Віктору Сусаку, професорові соціології та історії зі Львова (та автору декількох публікацій, які ми використовуємо у наших дослідженнях).
Особлива подяка Віто Надашкевичу, юристові нашої ГО, який перекладав на цьому заході, і який суттєво підтримує наші проекти і є нашим другом. Надзвичайно приємно було знову побачити колишню волонтерку Корпусу Миру в Рогатині Кейсі Алексу Піл, яка саме була у місті і змогла до нас приєднатися. Це також була наша нагода нарешті познайомитися з Іваном Юрченком, який провадить проекти з документування та індексації єврейської спадщини Галича і Бурштина, неподалік від Рогатина. І, звісно, дякуємо нашим водіям того дня, Василю Юзишину і Саші Томашуку, за їх турботу і допомогу з транспортом та багатьма іншими практичними нюансами; Василь є приятелем і суттєво допомагає Єврейській спадщині Рогатина вже понад рік, і нам приємно було познайомитися з Сашею, який вперше зіткнувся з нашим проектом. Дякуємо усім за те, що ви були тут.
Остаточна акція 1943 р. на північній братській могилі біля водоканалу розпочалася 6 червня і тривала не менше двох днів. Імовірно, що під час війни на цьому місці була викопана не одна яма для розстрілів, крім червневих подій 1943 року. На початку цього року з’явилися нові дані щодо масових поховань на цьому місці, через декілька місяців після завершення професійного дослідження, яке профінансувала Єврейська спадщина Рогатина минулого літа. Питання захисту цього об’єкту, а також братської могили з південного боку міста, є частиною порядку денного для наших майбутніх розмові з містом Рогатин.
Минулого року Рабин Колесник також провів поминальну молитовну церемонію на південній братській могилі, на вшанування 75-ї річниці першої масштабної акції в Рогатині 20 березня 1942 р.
Після вчорашньої церемонії ми повели всю групу на еекскурсію деякими єврейськими історичними пам’ятками Рогатина, серед яких були ринкова площа, старий єврейський квартал, південна братська могила, а також старий і новий єврейські кладовища. З усіма цими людьми ми раніше зустрічалися та обговорювали наші проекти, з деякими з них – не один рік, тож це була чудова нагода відвідати ці об’єкти з ними, поговорити про історію та побачити нагальні проблеми. Ми цінуємо їх питання, внесок і поради, та радо будемо підтримувати з ними зв’язок щодо цих та багатьох інших тем.
Переклад – Світлана Брегман.