Сьогодні споминаючи події 82-річної давнини

Як ми намагаємося робити щороку 20 березня, Джей та я поїхали сьогодні до Рогатина, щоб вшанувати пам’ять понад 3000 єврейських жертв, вбитих і похованих у масовому похованні на південь від центру міста Рогатин. Цього року виповнюється 82 роки з часу цієї трагічної події.

This article is also available in English.

До нас приєдналася наша дорога подруга Ірина Небесна з Тернополя, з якою ми подорожували регіоном і працювали на місцях єврейських поховань, у тому числі в Рогатині, і яка сама є активісткою, що займається питаннями спадщини і журналісткою. Як і минулого року, львівський друг і колега Алекс Дунай, професійний генеалог зі Львова, забезпечив транспорт до і з Рогатина, переклади під час місцевих зустрічей, коли це було необхідно, і свій звичайний невимушений добрий гумор. Для нас завжди приємно бути з цими дорогими друзями, незважаючи на сьогоднішній сумний привід для зустрічі.

Опинившись на південному меморіальному місці масового поховання, ми прочитали Ель Малей Рахамім (אֵל מָלֵא רַחֲמִים), молитву за душі невинно померлих, а потім я сказала наступні слова від імені членів моєї родини, пов’язаної з Рогатином, та інших єврейських нащадків Рогатина, які не змогли бути тут з нами:

Сьогодні сумна річниця для всіх нас, незалежно від того, чи ми є дітьми та онуками єврейських родин Рогатина, чи українцями, які сьогодні живуть у цьому дорогому нам місті. 82 роки тому тут, на цьому відкритому вітряному пагорбі, сталася людська трагедія, яка торкнулася всіх нас, хто має відношення до цього міста. Дуже багато людей – молодих і старих, чоловіків, жінок і маленьких дітей – загинули тут за обставин, які неможливо собі уявити.

Для багатьох єврейських родин жахливі події 20 березня 1942 року на цьому місці непоправно розірвали їхній зв’язок з містом: вони більше не вважають Рогатин місцем, куди б хотіли повернутися. Тут у них більше немає родини яка б чекала на них. Для деяких єврейських сімей з Рогатина біль все ще надто сильний – навіть через 82 роки – щоб думати про те, щоб коли-небудь відвідати Рогатин. Але такі моменти, як цей, коли ми зустрічаємося – тут – щоб згадати разом, допомагають зменшити біль і побудувати мости між націями та поколіннями.

Сьогодні рогатиняни та друзі – євреї та неєвреї – зібралися тут, щоб розділити колективну пам’ять про тих, хто постраждав у цьому місці. Своїми діями ми також даруємо розраду тим, хто сьогодні живе за кордоном і в Рогатині, хто знає, що сталося на цьому місці 82 роки тому. Історія, навіть трагічна історія, є частиною того, ким ми є, і частиною того, що ми передаємо нашим дітям. Кожен з нас повинен вірити в те, що це правда, інакше ми б не прийшли сюди сьогодні, на це місце.

Разом ми зберігаємо правду та людські цінності, які нас об’єднують.
Барух Даян Хаемет.
Вічна пам’ять.

Перед цією короткою службою ми зустрілися з Ігорем Залипком та Василем Юрківим, місцевими рогатинцями, які цього року знову працюватимуть для нас, розчищаючи чотири єврейські місця поховань у Рогатині. Домовленість, яку ми ініціювали під час пандемії Covid-19 з цими чоловіками – обидва живуть по сусідству біля єврейських кладовищ Рогатина – виявилася незамінною для нашої здатності йти в ногу з матір’ю-природою на цих єврейських історичних місцях, і ми стали залежати від них у тому, щоб місця (два кладовища і два масових поховання часів Другої світової війни) виглядали шанованими та доглянутими.

Їхня допомога тим більш важливіша, що ми входимо у третій рік війни Росії проти України: транспортування до Рогатина і назад стало для нас дорожчим і складнішим, а більшість наших колишніх волонтерів або зараз служать в армії, або виїхали з країни, або мають обмежений час і можливості продовжувати допомагати нам доглядати за місцями. Ми вдячні Ігорю та Василю, і ми заплатили їм наперед за їхню заплановану роботу на місцях за весь 2024 рік.

Крім того, ми сфотографували фрагмент єврейського надгробка, який нещодавно був помічений на узбіччі дороги в районі Заводи в Рогатині, а потім віднайдений завдяки попередженню нашого друга в місті Тетяни Петрів, директора музею-пам’ятки архітектури в Рогатині, дерев’яної церкви Святого Духа що входить до світової спадщини ЮНЕСКО (входить до складу групи «Музей мистецтв Прикарпаття»). За минулі роки з цього району міста було віднайдено десятки надгробків. Ми дуже вдячні Тетяні за те, що вона звернула нашу увагу на надгробок, а потім організувала його обережне перевезення на старе єврейське кладовище давнім рогатинським другом Василем Мицем, директором міського відділу озеленення та благоустрою Рогатина, та двома його працівниками. Переклад фрагмента напису, що залишився, люб’язно наданий другом з Фейсбуку Джеральдом Праґієром з Ізраїлю, виглядає наступним чином:

Пані Фейга, дочка Меїра, світлої пам’яті.
Нехай її душа буде пов’язана узами [вічного] життя.

Тетяна продовжує залишатися одним з наших найсильніших місцевих захисників і давнім прихильником нашої роботи протягом останніх 13 років, наприклад, приєдналася до нас минулого року 6 червня на північному масовому похованні, щоб вшанувати пам’ять єврейських жертв ліквідації гетто і координувати інші роботи з віднайдення надгробків. Оригінальне повідомлення Тетяни у Фейсбуці про знайдений надгробок відображає її відданість і пристрасть до багатокультурної довоєнної історії міста і важливість для неї збереження спадщини: «Ви зробили і робите важливу роботу. І це величезний внесок у збереження історії та пам’яті. Пам’ять повинна бути збережена….. ». Амінь.

Врешті, ми провели наш день у Рогатині, як ми це зазвичай робимо, прогулявшись усіма чотирма місцями єврейської спадщини, відзначивши будь-які питання, які потребують вирішення, коли погода покращиться, і зафіксувавши місця на фотографіях, кілька з яких включені сюди.

Переклад Василь Юзишин.