Візит до Рогатина 27 липня 2014 року

Це підсумок нашого останнього візиту до Рогатина в неділю, 27 липня 2014 року. Ви можете пригадати, що ця дата була вибрана під час мого останнього візиту до Рогатина в листопаді 2013 року, коли міський голова зазначив, що міська влада планує організувати відзначення 70-ї річниці подій 27-го липня, коли завершилася нацистська окупація та місто було визволене російськими військами. Мер поцікавився, чи може бути присутнім представник довоєнної рогатинської єврейської громади, і, звичайно, ми сказали «так». Однак, починаючи з листопада, ми не отримали жодного підтвердження того, чи ця урочиста подія досі планувалася (з огляду на цьогорічні політичні та військові дії Росії в Україні). Як з’ясувалося, подія відбулася у Рогатині не 27 липня, а 23 липня. Незважаючи на те, що ми її пропустили, слід було ще багато зробити впродовж дня.

Перш ніж розповісти про наш день у Рогатині, я розкажу вам про людей, із якими я познайомилася у Львові.

Любов (Люба) Янків-Вітковська:

With Luba in Lviv

З Любою у Львові. Фото © 2014 Джей Осборн.

Ми з Любою познайомилися кілька місяців тому на Facebook. Вона народилася в Рогатині, і її батьки досі живуть там на вулиці Валова, що робить їх уявними сусідами багатьох наших сімей, включаючи мою родину Хорнів. Любина родина переїхала до Рогатина у 1950-х роках, а сама вона сьогодні мешкає у Гданську та Львові (її чоловік є дипломатом). Вона навчалася у Львівському політехнічному університеті за спеціальністю геофізика та астрономія і підтримує дуже тісні зв’язки з Рогатином та місцевими вчителями. Пан Воробець був одним із її вчителів, і Люба люб’язно виступала посередником, коли нещодавно нам довелося порадитись з паном Воробцем щодо нашого візиту до Рогатина, запланованого на 27-ме липня.

Люба зустрілася з нами у Львові за кавою і висловила бажання співпрацювати з нами. Вона намагатиметься посприяти, якщо це можливо, у організації певної спільної освітньої програми між нашою групою та рогатинськими школярами, подібної до того, що можна сьогодні зустріти в Польщі; завдяки таким програмам школярі отримують академічний кредит за допомогу в реалізації проектів, яка включатиме в себе вивчення довоєнного минулого їх міста, включаючи єврейське минуле, а у випадку з Рогатином – і польське минуле теж. Такі програми можуть включати вивчення єврейських родин та місць єврейської спадщини, проведення екскурсій для єврейських туристів, а також, можливо, догляд за єврейськими кладовищами та місцями масових поховань. Як я вже сказала, такі програми сьогодні можна знайти в десятках шкіл по всій Польщі, і я думаю, що їх досвід можна було б успішно повторити в Рогатині. Я сподіваюся поспілкуватися з Любою з цієї теми, і, можливо, залучити інших членів «Дослідницької групи штетлу Рогатина», таких як Джеремі, який отримав безпосередній досвід по аналогічних проектах на західній Україні.

Dinner with Edgar in Lviv's old town

Вечеря з Едгаром у старому місті Львова.
Фото © Марла Раучер Осборн.

Едгар Хаустер:

Було дуже приємно знову знайти спосіб побачитися з членом рогатинської дослідницької групи Едгаром, який влаштував свій щорічний мотоциклетний тур з Німеччини до Галичини-Буковини та зустрівся з нами за вечерею у Львові! Ми не тільки мали змогу обмінятися особистими новинами, що відбулися з моменту нашого останнього візиту до Праги у жовтні 2013 року, але і дізнатись про його численні проекти, пов’язані з Чернівцями.

Еміль Маджук із «Маршрутів по штетлах»:

Meeting Emil Majuk at the George Hotel

Зустріч із Емілем Маджуком в готелі George Hotel. Фото © 2014 Марла Раучер Осборн.

Ви можете пригадати, що раніше цього року зі мною зв’язалася люблінська організація «Маршрути по штетлах» (Shtetl Routes), яка пов’язана з «Гродською Брамою» (Brama Grodzka) – проектом, присвяченим єврейській спадщині та єврейському театру в Любліні. «Маршрути по штетлах», з посеред інших проектів, планують в 2015 році випустити книгу, в якій будуть представлені численні міста з цікавими та/або важливими місцями єврейської спадщини та історіями, вони також попросили включити і Рогатин (про наш проект у цьому місті вони дізналися через Facebook). Минулого місяця їх координатор по західній Україні Віктор Зегреб поїхав з командою до Рогатина та зустрівся не лише з паном Воробцем, а і з мером, а також відвідав наше єврейське кладовище та місця масових поховань. Ця поїздка супроводжувалася безліччю електронних повідомлень між мною, Віктором та директором «Маршрутів по штетлах» Емілем Маджуком, що містили історичне тло, карти, фотографії та інформацію про нашу групу та проекти в місті.

Хоча Віктор в останню хвилину не зміг прибути до Львова, однак Еміль приїхав нічним автобусом із Любліна, прибувши до сніданку в наш готель в останній день нашого перебування, 29-го липня. Було чудово зустрітись, і ми поділилися великою кількістю інформації, в тому числі про наш останній візит до Рогатина, стан нашого проекту з відновлення надгробків та плани щодо пам’ятника. Ми пообіцяли залишатися на зв’язку та тісно співпрацювати, по мірі того як у 2015 році рухатимуться справи з книгою та веб-сайтом «Маршрутів по штетлах».

Рогатин:

Discussions at the new Jewish cemetery

Розмова на новому єврейському кладовищі.
Фото © 2014 Джей Осборн.

Дякуємо Алексу Денисенко за підготовку транспорту зі Львова до Рогатина. Хоча Алекс не зміг приєднатись до нас (він був із кількома нашими членами, що виступали на щорічній Міжнародній конференції з єврейської генеалогії (IAJGS) у Солт-Лейк-Сіті), він взяв активну участь у забезпеченні того, щоб ми вранці своєчасно вийшли з готелю Hotel George та сіли до мікроавтобуса, достатнього для того, щоб вмістити нашу групу з 6-ти осіб, а також водія; ця група включала мене, Джея, Андрія Боярова (львівський художник, якого ми обрали для створення концептуального дизайну меморіального проекту з відновлення надгробків), Сашу (професійний архітектор і колега Андрія), Софію Дяк (Директорка Львівського центру міської історії) та Таріка Сиріла Амара (професора Колумбійського університету та колишнього директора Центру). Тарік нещодавно здійснив значну пожертву для проекту з відновлення надгробків у Рогатині після зустрічі зі мною (віруально) на Facebook.

Norberto at the northern mass grave memorial

Норберто біля північного меморіалу масового поховання. Фото © 2014 Джей Осборн.

Член рогатинської групи Норберто Волій, сім’я якого емігрувала з Рогатина до Аргентини (але який сьогодні живе в Канаді), приєднався до нас у Рогатині, що стало справжньою втіхою для нас.

Норберто провів весь день після обіду разом із нами, паном Воробцем і віце-мером Рогатина Степаном Демчишиним. Син пана Демчишина, який зараз навчається в Лінці, Австрія, також приєднався до нашої групи, зв’язавшись зі мною за день до того на Facebook. Його англійська мова відмінна, і я сподіваюсь, що ця яскрава молода людина, яка народилася і зросла в Рогатині, допоможе нам у майбутньому, можливо, посприяє нам у пошуках наступника пана Воробця, або буде працювати з Любою над запропонованим нею проектом із залучення рогатинських школярів до проекту.

Reviewing the cadastral map in the Mayor's office

Перегляд кадастрової карти в приміщенні мерії. Фото © 2014 Марла Раучер Осборн.

Як і було заплановано, ми привезли з Варшави 50 двосторонніх кольорових копій брошури «Дослідницької групи штетлу Рогатина», яку наша група нещодавно випустила англійською та українською мовами. Ці брошури були передані віце-меру, який обіцяв помістити їх у доступному громадськості місці в мерії по вул. Шевченка, де ми з ним познайомилися. Ще раз особлива подяка Чаї Розен, яка так багато годин працювала цього року над макетом, і Алексу Дену за остаточну версію українського перекладу.

Ми також подарували до офісу мера – від імені нашої групи – великоформатну кольорову копію кадастрової карти Рогатина 1846 року.

Від імені нашої групи ми також подарували пану Воробцю великоформатну карту Галичини 19-го століття.

Між віце-мером та Андрієм відбулася розмова щодо придбання ряду документів, які стосуються його планів щодо меморіалу, і вона закінчилася добре. Джей узагальнить в окремому повідомленні стан справ по меморіальному проекту, а також щодо роботи з відновлення надгробків.

Counting and documenting the recently-collected headstones

Підрахунок та документування нещодавно зібраних надгробків.
Фото © 2014 Джей Осборн.

Перш ніж поглянути на надгробки, знайдені в квітні, наша група коротко зупинилася на колишньому подвір’ї штабу гестапо, де, як відомо, станом на сьогоднішній день було знайдено багато десятків фрагментів надгробків. (Це місце розташовано поруч із приватним садом, про який йшлося вище). Пан Воробець нагадав нам, що вся ця територія – це великий внутрішній двір, оточений 6-8 багатоповерховими житловими будинками – мабуть, приховує численні надгробки під травою, бетоном та піском, але без скоординованих зусиль, які б охоплювали міську раду та мешканців цього подвір’я, їх буде неможливо розкопати та вийняти.

The courtyard, from an earlier visit

Двір, з попереднього візиту.
Фото © 2011 Джей Осборн.

Софія запропонувала нашій групі організувати зібрання міської влади та мешканців двору, щоб обговорити питання про перетворення простору на більш приємний комунальний парк, можливо, з гойдалками та лавками для сімей та дітей. Цей двір, як ви знаєте з наших минулих повідомлень та фотографій, зараз виглядає дуже непривабливо та не підходить для дітей. Презентація такого варіанту (і отримання схвалення від сусідів), дозволила б провести великі розкопки, але з позитивним результатом для мешканців. Таким чином, сам процес буде руйнівний та брудний, проте остаточний результат покращить якість життя тих, хто там живе, а також допоможе нам віднайти єврейські надгробки. Ця ідея потребує подальшого дослідження нашою групою, якщо ми сподіваємось, нарешті, з’ясувати, наскільки багато є надгробків у цьому місці – за чутками під час окупації тут була автостоянка, прокладена надгробками, – і для цього потрібен буде дозвіл міської влади, оголошення зустрічі з громадою, повідомлення сусідів, фінансування тощо.

Щирі вітання,
Марла

[Примітка: цей звіт спершу був надісланий Марлою до «Дослідницької групи штетлу Рогатина».]

Переклад Вікторія Сергієнко.