Хоча заплановане публічне зібрання на південному масовому похованні у Рогатині було скасоване через всесвітню пандемію вірусу, вчора ми з Джеєм з’їздили в Рогатин і камерно вшанували сумну річницю: 78 років від часу, коли понад 3000 євреїв Рогатина було масово страчено у першій та найчисельнішій за кількостями смертей нацистський акції війни. Половина жертв того кривавого дня були єврейськими дітьми.
This article is also available in English.
Під час вшанування. Фото © 2020 ЄСР.
Стоячи за меморіалом на південному масовому похованні, я прочитала “Господи милосердний” (אֵל מָלֵא רַחֲמִים, El Malei Rachamim) – молитву за душі упокоєних і за мучеників. Нас супроводжував наш любий друг і волонтер “Єврейської спадщини Рогатина” Василь Юзишин. Волонтер Корпусу Миру Андрес Родріґез не зміг бути присутнім, оскільки повернувся до Америки якраз перед тим, як Корпус Миру оголосив про негайні світові евакуації. Його від’їзд разом із строгими заходами, введеними цього тижня в Україні щодо мінімізації публічних зібрань задля уповільнення поширення вірусу, також означали, що учні Андреса та інші українські друзі в Рогатині та регіоні не зможуть взяти участь, до них, на жаль, також входить 86-річний Михайло Воробець. Незважаючи на фізичну відсутність, усі вони були з нами духом і в солідарності у згадці єврейського Рогатина.
Поїздка до Рогатина ознаменувала наш четвертий рік поспіль вшанування цієї річниці на місці. Три роки тому рабин Колесник із недалекого Івано-Франківська приєднався до нас на південному масовому похованні разом із друзями й колегами з Рогатина, Львова та з-за кордону. Ми сподіваємось продовжувати цю традицію у наступні роки.
20 березні 1942 року більшість єврейської громади Рогатина було насильно забрано з ґетто часів війни, зібрано на ринковій площі та відправлено пішки і вантажівкою до попередньо викопаних ровів на віддаленому південному місці, де їх розстрілювали невеликими групами. Вбивство було записане з історій з других уст, що їх розповіли євреї та українці у мемуарах, свідченнях та інтерв’ю. У 1998 році ті, хто вижили у рогатинському ґетто, та їхні сім’ї у партнерстві з міською владою Рогатина спорудили меморіал на цьому місці; пан Воробець зіграв ключову роль у реалізації проекту та у підтриманні місцевого знання про втрачену єврейську громаду.
З Василем біля меморіалу після молитви.
Фото © 2020 ЄСР.
Ми завершуємо, висловлюючи велику подяку Андрес за його службу в Корпусі Миру в Рогатині та за його дружбу. Бажаємо йому величезного успіху у його майбутній співпраці зі Службою закордонних справ США у Вашингтоні. Андрес суттєво вплинув на багатьох молодих, нових лідерів у Рогатині, на “Єврейську спадщину Рогатина”, його привітна особистість та чудові організаційні здібності надихнули учнів й інших волонтерів Корпусу Миру в Україні доєднатися до нас у роботі на єврейських кладовищах Рогатина, що допомогло створити позитивний вплив на спадщину та її цінність у зміцненні громадської пам’яті.
З раптовим відкликанням волонтерів Корпусу Миру в Україні ми з Джеєм очікуємо, що цієї весни та літа змін зазнає й наша спроможність дбати про старе й нове єврейські кладовища. Звісно, ми продовжуватимемо робити все, що у наших силах, і коли можемо, і все ще сподіваємось працювати з нашими друзями, прихильниками й активістами, що знаходяться в Україні, як-от Львівський волонтерський центр, як тільки тут послаблять карантин й заходи соціального дистанціювання. Ми також залишаємось сповненими надії, що деяким волонтерам Корпусу Миру вдасться повернутися в Україні пізніше цього року і знову приєднатися до нас.
Переклад Наталія Курішко.