Вперше з 2020 року Джей та я змогли відновити нашу десятирічну традицію щороку бути присутніми в Рогатині 20 березня, щоб вшанувати пам’ять понад 3000 єврейських жертв, убитих і похованих у масовому похованні на південь від центру міста Рогатина. Минулого року ми не могли бути тут через початок неспровокованої війни Росії проти України, а попереднього року через Covid-19. Уже другий рік російська злочинна агресія продовжує цілитися в цивільне населення, жорстоко й невблаганно руйнуючи житлові будинки, лікарні, школи та об’єкти культурної спадщини. Масові поховання невинних знову збирають мертвих, як це було в Рогатині 20 березня 1942 року.
This article is also available in English.
Наша група сьогодні на південному місці масового поховання. Фото © ЄСР.
Цього року щоб вшанувати пам’ять до нас приєдналися дорогі друзі та колеги зі Львова: Саша Назар із Львівського волонтерського центру, українсько-єврейської громадської організації Всеукраїнського єврейського благодійного фонду «Хесед-Ар’є»; Ольга Гончар, директор музею «Територія Терору» та координатор Музейного кризового центру; і Алекс Дунай, єврейський генеалог та дослідник сімейної історії. Під час війни всі ці троє щедрих людей суттєво перемістили свою повсякденну роботу на підтримку місцевих і національних гуманітарних заходів, проектів із захисту культури та волонтерських військових ланцюжків постачання.
Саша та Марла читають молитву та послання до вшанування пам’яті. Фото © ЄСР.
Стоячи перед меморіалом на південному масовому похованні, Саша вголос прочитав Ель Малей Рахамім (אֵל מָלֵא רַחֲמִים), молитву за душі невинно померлих. Я сказала такі слова від імені моїх рогатинських родин та інших єврейських нащадків Рогатина, які не можуть бути тут з нами:
Сьогодні сумна річниця для всіх нас, незалежно від того, чи ми онуки єврейських родин Рогатина, чи українці, які сьогодні живуть у цьому дорогому нам місті. 81 рік тому тут, на цьому відкритому вітряному пагорбі, сталася людська трагедія, яка торкнулася всіх нас, хто має відношення до цього міста. Дуже багато людей – молодих і старих, чоловіків, жінок і малих дітей – загинуло тут за обставин, які неможливо уявити.
Для багатьох єврейських родин жахливі події 20 березня 1942 року на цьому місці непоправно обірвали зв’язок із містом: вони більше не вважають Рогатин місцем, куди хочуть повернутися. Тут у них більше немає родини яка б чекала на них. Для деяких єврейських сімей з Рогатина біль все ще надто сильний – навіть через 81 рік – щоб думати про те, щоб коли-небудь відвідати Рогатин. Але такі моменти, як цей, коли ми зустрічаємося – тут – щоб згадати разом, допомагають зменшити біль і побудувати мости між націями та поколіннями.
Клас дитсадка єврейської школи в Рогатині в 1937 р.; ці серед невинних, які назавжди втрачені тут 81 рік тому.
Фото з Книги пам’яті Рогатина.
Сьогодні рогатиняни та друзі – євреї та неєвреї – зібралися тут, щоб розділити колективну пам’ять про тих, хто постраждав у цьому місці. Своїми діями ми також даруємо розраду тим, хто сьогодні живе за кордоном і в Рогатині, хто знає, що сталося на цьому місці 81 рік тому. Історія, навіть трагічна історія, є частиною того, ким ми є, і частиною того, що ми передаємо нашим дітям. Кожен з нас повинен вірити, що це правда, інакше ми б не прийшли сюди сьогодні, на це місце.
Від імені моїх родин з Рогатина та від імені єврейських дітей, онуків і правнуків з Рогатина, які живуть далеко, дякую вам за те, що ви приєдналися до нас у цьому пам’ятному заході. Разом ми підтримуємо правду та людські цінності, які нас об’єднують.
Барух Даян Ха-Емет.
Вічна пам’ять.
Під час нашого візиту до Рогатина ми також:
-
Зустріч з бібліотекарями Рогатина та передача мемуарів Джека Глоцера. Фотографії © ЄСР.
Зустріч з Романом в історико-краєзнавчому музеї «Опілля». Фото © ЄСР.
Доставили понад сто примірників щойно виданого двомовного видання спогадів про Голокост Джека Глоцера до центральної бібліотеки Рогатина та музею Опілля для безкоштовного розповсюдження серед освітян та шкіл. Книгу підготував Український центр вивчення Голокосту (УЦВІГ) у Києві в рамках 3-річної українсько-німецької програми «Мережа Пам’яті», у якій ми беремо участь; книга містить нову передмову директора Центру та історика Голокосту Анатолія Подольського.
-
Зустріч із чоловіками, які доглядають за єврейськими похованнями. Фото © ЄСР.
Зустрілися з Ігорем Залипком та Василем Юрківим, щоб знову найняти їх, щоб цього року для нас косили та очищали місця від дикої рослинності на чотирьох єврейських похованнях у Рогатині. Обидва допомагали нам у 2022 році на цвинтарях (старому та новому), а Ігор уже кілька років доглядає також за двома місцями масових поховань євреїв.
- Відвідали усі чотири місця єврейських поховань (місця виглядають добре; немає жодних проблем для повідомлення).
Переклад Василь Юзишин.