Річний звіт ЄСР за 2022 рік

Далі подано описовий річний звіт для «Єврейської спадщини Рогатина» (ЄСР) за календарний 2022 рік. Це наш шостий поспіль звіт, який відображає кількість років, протягом яких ми працювали як волонтерська некомерційна ГО в Україні. Як і щороку, цей звіт підсумовує просування нашого проєкту та заходів, а також окреслює фінансові витрати нашої ГО. Цей рік приніс величезні потрясіння нашій організації та всім в Україні; перегляньте наш звіт за 2021 рік, коли коронавірус був основною загрозою, для порівняння (звіти за минулі роки також доступні у розділі з новинами на цьому вебсайті). Більшість елементів цього огляду мають гіперпосилання на сторінки з більшою кількістю інформації – на нашому вебсайті чи деінде.

This article is also available in English.

ВІЙНА

Майже все, що ми робили цього року, від проєктів спадщини до історії та роботи з пам’яттю, було під впливом триваючої злочинної війни, яку Росія розв’язала проти України. Війна домінувала в більшості джерел новин цього року, тому нам не потрібно підсумовувати це тут. У розділах нижче ви прочитаєте, як ми та інші адаптувалися до втрати ресурсів і постійних загроз, щоб продовжити хоча б частину нашої роботи. Наразі Західну Україну уберегли від найгірших прямих нападів, хоча вона прийняла мільйони внутрішніх біженців із регіонів на сході та півдні, які втратили домівки та багато іншого.

Наприкінці цього року на заході тривають часті (іноді щоденні) перебої з електропостачанням, зв’язком і транспортом, а решту країни мучать набагато гірші проблеми. Час і остаточний результат війни залишаються невизначеними, але ми приєднуємося до наших українських друзів та колег у їхній рішучості звільнити та відбудувати свої міста, селища та села та відновити незалежну демократичну Україну. Більшого пріоритету тут бути не може.

ПРИБИРАННЯ ТА ДОГЛЯД ЗА ЄВРЕЙСЬКИМИ КЛАДОВИЩАМИ ТА МІСЦЯМИ МАСОВИХ ПОХОВАНЬ

Як і під час коронавірусу, природа ігнорує занепокоєння людей, і цього року рослинність продовжувала процвітати протягом усього сезону. Війна відклала наше з Марлою повернення в Україну до початку червня, а наш перший робочий день на кладовищах був через тиждень. Того дня та ще двічі у червні та липні нам допомагав наш давній прихильник Василь Юзишин, а також старі й нові друзі Саша Назар із Львівського волонтерського центру та Андрій Музика, директор Музею історії Львова (який має коріння в Рогатинському районі). Разом ми очистили новий цвинтар і значну частину старого цвинтаря.

Під час нашої роботи на кладовищах до нас звернулися двоє чоловіків, які живуть біля цвинтарів, і запропонували виконати для нас роботи по очищенню, і ми їх обох залучили до цієї роботи до кінця сезону. Війна підірвала місцеву економіку, тому ця додаткова оплачувана робота зараз вітається в Рогатині, і це також допомагає ЄСР, тому що нам важко організувати транспорт за нинішніх обставин.

Василя Юрківа ми зустріли на новому цвинтарі в перший день нашої роботи (він живе по сусідству), і він за нас взявся за чищення кладовища до кінця літа та осені, зробивши чудову роботу під час кількох наступних чисток. З 2020 року ми уклали договір з Ігорем Залипком, інженером «Рогатинського водоканалу» (де розташоване північне масове поховання), який здійснює догляд за меморіальними пам’ятниками на двох місцях масових поховань, косить траву навколо пам’ятників та висаджує навколо них квіти, і також продовжував виконувати чудову роботу цього року. Крім того, він живе вище по дорозі від старого цвинтаря, тож цього року ми найняли його також для очищення від трави та чагарників на цій ділянці, важку багатоденну роботу, яку він виконав для нас двічі. Ми також найняли його, щоб замовити трактор на старе кладовище, щоб вивезти будівельне сміття з передньої частини кладовища, за межами підпірної стіни, завдання, яке ми хотіли виконати протягом останніх кількох років.

Ми дуже вдячні за роботу, яку ці двоє чоловіків зробили для нас цього року; в кінці сезону всі чотири місця виглядали добре і стабільно, а головне не забуті. Ми з нетерпінням чекаємо продовження цієї домовленості й наступного року, якщо дозволять умови.

ПАМ’ЯТАЮЧИ МІСЦЕВИХ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ

Війна створила сильний стрес для людей і ресурсів на заході з першого дня нового вторгнення. Менш ніж через чотири тижні після повномасштабного вторгнення ми були змушені скасувати запланований захід вшанування пам’яті у Рогатині, щоб відзначити 80-ту річницю першої великої акції під час німецької окупації у Другій світовій війні, під час якої більшість єврейських сімей Рогатина було вбито в місті та на південному місці масових вбивств. Кожен із нас пам’ятав загиблих, де б не був того дня, з болем відзначаючи відлуння руйнівних акцій нацистської Німеччини в терорі, здійсненому путінською Росією, вже помітним із повідомлень новин навіть на початку цьогорічної війни.

Марла та я змогли постояти з нашим другом Василем Юзишиним у Рогатині на північному місці масового поховання на 79-й річниці ліквідації гетто в червні, щоб зі смутком вшанувати пам’ять, незважаючи на триваючі труднощі через кілька днів після нашого повернення. Ми маємо намір продовжити ці меморіальні заходи наступного року, якщо зможемо.

Наше бажання посилити фізичний захист масових поховань, особливо на південному місці, призупинено на невизначений термін; Не тільки те, що нам не вистачає значних коштів, необхідних для проведення будівельних робіт, але й те що проєкти такого типу зараз неможливі. Проте, завдяки керівникам українсько-німецької програми «Мережа пам’яті», ми маємо доступ до архітектурних та будівельних планів кількох споріднених меморіалів масових поховань Голокосту, побудованих ними в Україні протягом останніх років, які ми можемо проаналізувати для розробки стратегій і вартості моделі для наших власних місць наступного року та й далі. Тим часом Ігор Залипко допоміг нам замовивши трактор на південне місце, щоб розчистити сміття та вирівняти землю яку додало місто Рогатин минулого року над могилою, і зараз могила стоїть непорушеною.

Певного прогресу було досягнуто в юридичній реєстрації місць масових поховань у Рогатині завдяки зусиллям адвоката нашої ГО та друга Віто Надашкевича, який надав спеціальну юридичну консультацію через програму «Мережа пам’яті». Це фундаментальний елемент захисту місць; коли це буде завершено, це назавжди захистить об’єкти від посягань або забудови, і це дозволить переслідувати незаконних копачів, якщо це повториться в наступні роки. Віто повідомив нам, що українські закони змінилися на користь наших потреб, але, на жаль, війна змінила пріоритети державного управління, і зараз дуже важко просувати зусилля ЄСР.

Труднощі, які перешкоджали більшості наших фізичних проєктів спадщини в Рогатині цього року, спонукали нас переорієнтувати наші зусилля на дослідження та роботу з іншими нематеріальними ресурсами. Таким чином ми відновили проєкт пам’яті, який розпочали багато років тому, щоб отримати та інтерпретувати звіти, створені як частина радянської надзвичайної комісії з 1944 по 1946 роки після відступу німецької армії з Рогатина та його району. Декілька євреїв з Рогатинського району які вижили і дали свідчення разом із кількома українськими свідками та сільськими головами, де мали місце руйнування громадських будівель, крадіжки худоби та зерна та вивезення сільської молоді на примусові роботи до Німеччини. Деякі свідчення очевидців схожі на пізніші свідчення в книзі пам’яті Рогатина, але ці радянські звіти є першим відомим записом, який з’явився лише через два-три роки після жахливих подій. За допомогою Василя Юзишина та д-ра Алекса Феллера (керівника групи дослідження Рогатинського району) транскрибований і перекладений на сьогоднішній день на нашому вебсайті є фрагмент звіту кінця 1944 року, в якому названо 167 жертв у Рогатині та кількість членів їхніх родин, але без свідчень, плюс звіт початку 1945 року, який містить численні єврейські свідчення про Рогатин, а також імена та підрахунок українських жертв у навколишніх селах. Зараз для публікації у 2023 році транскрибуємо та перекладаємо список із понад 1000 названих єврейських жертв із зазначенням кількості членів їхніх сімей на основі свідчень однієї чи кількох людей, які дуже добре знають довоєнну спільноту; цей запис з архіву Івано-Франківська був представлений для нас завдяки дослідженню «Мережі пам’яті» та Алексу Феллеру. Разом ці декілька записів суттєво доповнюють імена жертв, опубліковані в базі даних Яд Вашем, у книзі пам’яті Рогатина та в інших джерелах, повертаючи імена та визнання зниклих.

ВІДНОВЛЕННЯ НАДГРОБКІВ

Навіть війна не завадила жителям Рогатина допомагати нам знаходити та відновлювати фрагменти єврейських надгробків, розкиданих по місту, спадщина нацистської та радянської окупації, яка зараз повільно заживає. Як і в останні роки після смерті нашого прихильника Михайла Воробця, за яким ми дуже сумуємо, нас знову повідомили про нові знахідки через фейсбук (як на сторінці ЄСР, так і на особистій сторінці Марли), телефонні дзвінки, електронні листи й інші шляхи до Марли чи Василя. Перше наше відновлення відбулося під час першого візиту до Рогатина після повернення, коли Василь вирізав надгробок, який застряг у дереві (!).

Цього року ми відновили сім уламків надгробків (той, що на дереві, вже був у двох частинах), включаючи дрібні та середні різьблені плити, у трьох місцях у Рогатині біля двох єврейських кладовищ. Наша сторінка щодо проєкту з відновлення єврейських могильних плит та карта зараз налічують 60 окремих відновлень та сотні фрагментів надгробків, повернутих на старе єврейське кладовище впродовж останніх дванадцяти років. Щороку, відколи ми вперше працювали в Рогатині, за допомогою місцевих жителів було відновлено кілька або багато надгробних плит. Ці зусилля поступово відновлюють важливу частину культурної спадщини єврейської громади Рогатина.

Цього року ми хочемо подякувати нашим друзям Тетяні Петрів та Олегу Гладкому, які допомагали нам у відновленні надгробків у минулому, а також новим друзям Олені та Ірині Курець за те, що повідомили нам про місцезнаходження знайдених фрагментів надгробків. Також хочемо особливо подякувати Ігорю Залипку та Олегу Шеремету за те, що дістали та повернули ці плити на кладовище, де вони тепер захищені від випадкових пошкоджень. Як завжди, ми дякуємо Василю Юзишину за налагодження великої частини комунікації з мешканцями Рогатина щодо віднайдених надгробків, а також за його вміння та силу у витягуванні плити з дерева біля будинку Курців.

ІНФОРМАЦІЙНІ ЗНАКИ СПАДЩИНИ ДЛЯ ЄВРЕЙСЬКИХ КЛАДОВИЩ

Іншим проектом, який було зірвано та відкладено через триваючу війну, є наші спроби розмістити інформаційні знаки трьома мовами на двох єврейських кладовищах у Рогатині, проект, який ми розпочали кілька років тому, але який зупинився під час тривалої пандемії коронавірусу і лише розпочався знову на початку цього року, коли Росія напала на Україну. На щастя, завдяки суттєвій допомозі Олександри Фішель, спеціаліста з освітніх проектів Європейської ініціативи зі збереження єврейських кладовищ ESJF (яка була біженкою за кордоном від війни), ми завершили проекти для обох знаків, як показано тут.

У цьому партнерстві Олександру підтримали генеральний директор ESJF Філіп Кармель і директор офісу Алекс Бессараб, з усіма з якими ми раніше працювали над проектами спадщини та освітніми матеріалами. Зі свого боку нас знову підтримала перекладом на українську мову Наталія Курішко, на іврит – нащадок Рогатина Руті Ерез, а з плануванням місця – наш колега Василь Юзишин та начальник відділу архітектури Рогатинської міськради Степан Демчишин і заступник міського голови Микола Шинкар. Знаки для Рогатина, розроблені фахівцями з графіки ESJF, щоб гармоніювати з подібними знаками, розміщеними ESJF на багатьох інших кладовищах, але з використанням нашого тексту, зображень та карти, візуально пов’яжуть Рогатин з місцями єврейської громади в інших місцях, включаючи багато в Західній Україні. Ми вдячні, що багато нащадків євреїв Рогатина поділилися з нами своїми сімейними фотографіями, щоб знаки справді представляли нашу унікальну спільноту, з обличчями єврейських жінок, чоловіків і дітей у їхньому повсякденному житті.

Нові знаки, які матимуть 1,5 метра в ширину та 1 метр у висоту, будуть встановлені на сталевій рамі на рівні очей, біля кожного кладовища. Знаки замовлені та оплачені; тепер нам потрібно дочекатися, поки затримка у виготовленні (знову спричинена війною) зникне, і земля стане придатною для встановлення. Сподіваємося бути присутніми на встановленні навесні 2023 року.

ЄВРЕЙСЬКІ СПОГАДИ ПРО ГОЛОКОСТ ГОТОВІ ДО ДРУКУВАННЯ

Завдяки щедрому фінансуванню від програми «Мережа пам’яті», підтримці нашого ментора «Мережі пам’яті» Ольги Гончар (директора музею «Територія терору» in Lviv, у Львові, а також Музейного кризового центру під час війни) та значних зусиль Українського центру вивчення історії Голокосту (УЦВІГ) у Києві завершено нове двомовне видання мемуарів Джека Глотцера про Рогатин за часів війни, яке буде надруковано для безкоштовного розповсюдження серед бібліотек і шкіл Рогатинського району на початку 2023 року.

Нова книга містить паралельні тексти українською та оригінальною англійською мовами, а також добірку з 30 історичних та сучасних фотографій родини, друзів та місць Джека, пов’язаних з його історією. Віталій Бобров, який розробляє та координує освітні проекти для УЦВІГ, керував загальним проектом, а також новим науковим редагуванням та історичною анотацією українського тексту, працюючи з перекладу Наталії Курішко, фінансованого керівниками спільноти «Єврейської спадщини Болехова». ЄСР провів нове дослідження, щоб додатково анотувати текст англійською мовою з питань УЦВІГ, і переглянув текст із нашого цифрового видання 2018 року за допомогою кваліфікованої допомоги Рейчел МакРей з Фундації «Мацева» (The Matzevah Foundation, TMF); Рейчел і TMF приєдналися до нас у Рогатині у 2018 році під час п’ятиденної важкої роботи з очищення старого єврейського кладовища, що допомогло нам навчитися ефективним масштабним волонтерським проектам. Оскільки розробка книги тривала протягом чотирьох місяців, у рецензіях та сімейній історії Джека нам допомагали діти Джека Мітчелл Глотцер і Террі Глотцер Аронс, а в дослідженні місця – Василь Юзишин (як завжди).

Доповнює книгу нова передмова доктора Анатолія Подольського, директора УЦВІГ, яка надає важливий суспільно-історичний контекст особливо для молодих українських читачів мемуарів. Наш англійський переклад передмови д-ра Подольського відредагувала для нас наша подруга Анна Золотнюк, журналістка, яка часто їздила з нами, щоб досліджувати та фотографувати єврейські місця поховань в Західній Україні.

Коли вона вийде, книга приєднається до інших у бібліотеці УЦВІГ спогадів про Голокост, серії книг, розроблених Центром українською мовою протягом останнього десятиліття як довідкові та навчальні матеріали, доносячи окремі голоси про Шоа до широкої аудиторії. Мемуари Джека, звісно, також займають важливе місце в нашій власній веб-серії особистих історій і збірників про єврейське життя в Рогатині.

ДИВЛЯЧИСЬ ВПЕРЕД: ПРОДОВЖЕННЯ ТА НОВІ ПРОЄКТИ

Зараз ніхто не може будувати довгострокових планів, але ми сподіваємося – насамперед на завершення цієї жахливої війни, з перемогою України та відновленням цілісності її кордону. Крім того, ми будемо вважати себе щасливими, якщо зможемо продовжити або розпочати деякі з наступних проектів у 2023 році:

• безперервне відновлення надгробків, де й коли знаходяться фрагменти
• безперервне очищення від рослинності на кладовищах і місцях масових поховань
• вшанування 81-річчя на південному масовому похованні (20 березня 2023 р.)
• вшанування 80-річчя на північному масовому похованні (6 червня 2023 р.)
• друкована публікація через УЦВІГ двомовних мемуарів Джека Глотцера
• встановлення інформаційних знаків на старому єврейському кладовищі та новому єврейському кладовищі
• продовження заходів щодо ідентифікації та реєстрації місць масових поховань до Державного реєстру нерухомих пам’яток України

У нас є низка інших проектів, які зараз неактивні, очікуючи на кращі та більш ефективніші умови роботи. Серед них два, які ми розпочали цього року з Василем Юзишиним: переклад на англійську мемуарів Бориса Арсена 2005 року «Моя гірка правда», примірник яких подарувала нам Рогатинська центральна бібліотека, і містять інформацію про Голокост у Рогатині, про яку ми більше ніде не читали; цей матеріал буде доповнено транскрипціями відеосвідчень Фонду «Шоа», наданих нам програмою «Мережа пам’яті», щойно ці відео будуть опубліковані. Ми також сподіваємося відновити розробку фреймворку нової бази даних для документування фрагментів надгробків, знайдених та повернених на єврейські кладовища Рогатина. Наразі більш масштабні фізичні проекти, такі як меморіальний пам’ятник для старого кладовища та новий дизайн ландшафту та пам’ятника на південному місці масових поховань, здаються неможливими.

АДМІНІСТРУВАННЯ

Крім описаної вище роботи з реєстрації місць поховань, адміністративна робота для «Єврейської спадщини Рогатина» цього року була відносно легкою, оскільки нашій ГО дещо перешкодила війна, і ми не змогли взятися за більші проекти. Звичайно, Вітовій фірмі Юридичні послуги і консалтинг «Ло Крафт» у Львові все ще потрібно підтримувати юридичну та податкову відповідність нашої ГО законодавству України, як це було з моменту нашої реєстрації наприкінці 2016 року.

Одне світле місце в цьому темному році, від імені ЄСР та за щедрої підтримки програми «Мережа пам’яті» у Берліні, Віто організував фінансування та придбання широкоформатного цифрового сканера для Рогатинського історико-краєзнавчого музею «Опілля», щоб допомогти віртуально зберегти їхні колекції від ризику фізичного пошкодження чи втрати через війну. Так само, як нам довелося адаптуватися до умов війни в кожній сфері нашої роботи, координатори Мережі пам’яті одразу змінили пріоритети та фокус після 24 лютого, щоб підтримати команди проектів у різних важливих напрямках, зберігаючи при цьому довгострокову програму зосередженості на відновленні і збереженні пам’яті.

Окрім того, що Віто підтримував свою адвокатську практику та працевлаштованими свій персонал під час війни, він також використовував свої особисті зв’язки, щоб взяти на себе величезну роль в організації та транспортуванні великих партій гуманітарної допомоги з Польщі до багатьох місць в Україні, які сильно постраждали від війни. Завдяки польським благодійним організаціям, таким як Poland Helps і Siepomaga, а також завдяки численним далеким поїздкам адвоката «Ло Крафт» Богдана Зданевича та інших колег Віто ця робота принесла цивільним особам та військовим добровольцям тактичні медикаменти, їжу, воду, теплий одяг, печі, пожежну машину та багато іншого у Харкові, Києві, Слов’янську, Херсоні та зруйнованих селах навколо цих та інших міст; Місія до Херсона та прилеглих сіл включала колону з 15 машин допомоги. Ми безмежно пишаємося нашими друзями!

Як і кожного року, Віто тримав юридичні та адміністративні витрати ГО ЄСР на дуже низькому рівні, відмовившись від багатьох випадкових і навіть більших оплат від нас, що є значним благодійним подарунком для нашої невеликої організації.

ФІНАНСИ

Незалежно від війни чи того, де Марла та я проживаємо, з часу заснування ГО ми ведемо двоканальні банківські рахунки – особистий (американський) та ГО (український), щоб залишатися гнучкими та надійними в отриманні пожертв та покритті проєктних витрат. Публікуючи наш дохід та витрати тут, як і минулими роками, ми прагнемо прозорості. Ми також записуємо і висловлюємо вдячність за усі пожертви (20 індивідуальних пожертв у 2022 році, хоча це половина чистого доходу порівняно з 2021 роком), і кожна пожертва спрямовується безпосередньо на проєктні витрати (менше банківських і трансферних комісій). Цього року у розділі проєкти наших фінансів також була зарахована спеціальна пожертва від Мережа пам’яті та відповідна закупівля сканера для музею «Опілля». Марла та я вкладаємо додаткові гроші з наших особистих заощаджень, щоб покрити усі адміністративні, податкові та експлуатаційні витрати, включно з нашими власними зарплатами, а також деякі непередбачені витрати на проєкт (цього року ми пожертвували два ноутбуки). Дохід та витрати ГО за 2022 календарний рік зазначені нижче в американських доларах та із застосуванням номінального обмінного курсу 1 американський долар = 37 українським гривням, щоб врахувати плату за трансфер та коливання курсу (після нашого повернення до Львова обмінний курс на вулиці підскочив приблизно з 29 грн до 37 грн , або 40грн):

Проєкти та заходи ГО: американський + український банківські рахунки
  початковий баланс:                              +$15,459
  --------------------------------------------------------
  утримання територій кладовищ                    -$ 2,192
  відновлення надгробків                          -$   120
  різна проєктна праця                            -$   263
  інструменти, запасні частини та комплектуючі    -$    68
  наземний транспорт Львів/Рогатин                -$   704
  транскрипція та переклад                        -$ 2,632
  ознакування: дизайн, виготовлення, встановлення -$ 1,470
  друк, книги, архівні витрати                    -$   349
  спец – сканер для «Опілля»                      -$   670
  юридичні послуги проєкту                        -$     0
  домен, хостинг, додатки вебсайту                -$   408
  плата за банківські послуги та перекази         -$    10
  --------------------------------------------------------
  чиста зміна 2022 р.:                            -$ 8,886
  перехідні витрати 2021 р.                       -$     0
  індивідуальні пожертви через GG                 +$ 5,644
  інші пожертви («Мережа пам'яті»)                +$   811
  --------------------------------------------------------
  кінцевий банківський баланс проєкту:            +$13,028
  невідшкодовані витрати 2022 р.                  -$     0
  --------------------------------------------------------
  чистий кінцевий баланс проєкту:                 +$13,028
  [баланс = +$6,333 американський, +$6,695 український, -$0 борг]

адміністрування ГО, зарплати тощо: український банківський рахунок
  початковий баланс:                              +$ 6,288
  --------------------------------------------------------
  збори за видачу дозволів та державні збори      -$   939
  бухгалтерські та банківські збори               -$   984
  зарплати+пільги+податки                         -$ 5,848
  --------------------------------------------------------
  чиста зміна 2022 р.:                            -$ 7,771
  особистий внесок Осборнів                       +$ 7,000
  --------------------------------------------------------
  кінцевий баланс адміністратора:                 +$ 5,517

Як завжди, наведені тут цифри є актуальними та можуть включати оновлення з моменту першої звітності, щоб додати пожертви чи витрати, здійснені наприкінці року, та остаточний розрахунок нашого бухгалтера.

Цього року ми знову красно дякуємо організації «Ґешер Ґаліція» за її волонтерські внески, зокрема їхній адміністраторці PayPal та керівничці операціями Шеллі Келлерман Поллеро, фінансовому директорові/скарбникові Дарсі Стамлеру і президентові Стівену Тернеру за те, що зробили процес пожертвувань для «Єврейської спадщини Рогатина» таким, що не підлягає оподаткуванню для американських платників податків та простим для усіх.

Ми з Марлою продовжуємо безкоштовно присвячувати наш власний час впродовж року для підтримки проєктної роботи та адміністрування ГО, в тому числі з-за кордону допоки ми не змогли повернутися в Україну. Незважаючи на труднощі, ми продовжимо роботу в 2023 році в міру усіх своїх можливостей.

ДЯКУЄМО УСІМ НАШИМ ПРИХИЛЬНИКАМ

Особливо цього року, але як і кожного року, нам з Марлою зрозуміло, наскільки наша робота залежить від наших прихильників, включно з тими, які волонтерять з нами, працюючи у Рогатині та регіоні, тих, які жертвують, щоб покрити витрати нашої проєктної роботи, та тих, які діляться з нами ідеями та підбадьоренням, коли ми продовжуємо свої зусилля.

Ми хотіли б виділити одне ім’я та обличчя, яке часто з’являється вище та в новинних статтях цього року, нашого дорогого друга та колеги Василя Юзишина, який знову дуже допомагав нам цього року, як і протягом останніх шести років, як матеріальними так і нематеріальними способами. Він супроводжує нас і працює з нами протягом усіх наших днів у Рогатині, а також працює за лаштунками для нас із комунікацією, усним перекладом, транскрипцією та перекладом, дослідженнями, веб програмуванням тощо. Його спокійна та шаноблива манера поведінки та приємний гумор роблять його та нас популярними серед багатьох людей, з якими ми зустрічаємося, ми горді та щасливі включити його до нашої основної команди та називати його нашим другом.

Ми також вище згадали багатьох наших старих і нових друзів та колег, які працювали з нами цього року, що було більшим викликом для всіх них через їхні додаткові тягарі та відповідальність через війну. Це був очікуваний, але надихаючий досвід побачити, як ці добрі люди допомагають один одному та своїй країні вистояти та дати відсіч цьому обурливому нападу. Із вдячністю та солідарністю ми з Марлою були раді також особисто пожертвувати на їхню роботу, коли могли, і ми закликаємо всіх за кордоном допомогти, наскільки це можливо.

Ми вдячні, що продовжуємо отримувати матеріальну і нематеріальну підтримку від міста Рогатина та від партнерів (і друзів) нашої ГО – ESJF Європейської ініціативи збереження єврейських кладовищ, Українського центру вивчення історії Голокосту (УЦВІГ), «Мережі пам’яті », організації «Яхад – Ін Унум», Групі дослідження Рогатинського району (Rohatyn District Research Group – RDRG), Львівському волонтерському центру та організації «Ґешер Ґаліція».

Ми також хотіли б ще раз висловити подяку багатьом окремим жертводавцям, які надали кошти цього року для постійної підтримки нашої роботи у Рогатині, більшість з яких також робили пожертви в минулі роки. Пожертвування були значно меншими за витрати на нашу проєктну роботу цього року, що зрозуміло в цей жахливий рік, коли багато хто віддає свої гроші та час на більш широкі оборонні та гуманітарні зусилля для підтримки України. Ми з приємністю і гордістю перелічуємо у списку цьогорічних і минулорічних жертводавців на нашому вебсайті.

Наприкінці надзвичайно похмурого року давайте закінчимо на яскравій (і веселій) ноті, яка є знаком того, що ми тримаємося. Знову вдалося просунути наш «бренд» завдяки друзям, які охоче носять наші кольори з гордістю (зокрема, одне фото зроблено у бомбосховищі у Львові, а інше — під час доставки гуманітарної допомоги з Польщі в Україну) . Ми знову дякуємо кожному, хто продовжує транслювати наші послання та зусилля пам’ятати, об’єднувати і працювати разом.

Переклад Василь Юзишин.