Перший етап розчищення кладовища у 2022 р.

Пишучи наш щорічний звіт наприкінці минулого року, ми не передбачали російське вторгнення в Україну в лютому чи вплив теперішньої війни на наші звичні операції під час роботи на єврейських місцях поховання у Рогатині. Війна не лише стримала нас з Марлою від повернення до України до початку червня, але й для самозахисту Україна запровадила воєнний стан із комендантською годиною та іншими обмеженнями, військові встановили озброєні контрольні пункти на дорогах між містами та селами, урядові служби на заході зосередилися на підтримці потоку біженців, які рятуються від руйнувань і терору у східній половині країни, а паливо для транспортних засобів і мотоінструментів було суворо нормовано. Ці правила, а також постійна небезпека ракетних ударів навіть у нашому регіоні не дозволяла нікому працювати на єврейських кладовища до нашого повернення й досі обмежує час наших подорожей до Рогатина та те, що ми там можемо зробити. Отож цього року ми працюємо з певними новими викликами, і ми адаптуємось.

This article is also available in English.

На щастя, ми вже мали домовленість за останні два роки заплатити Ігорю Залипку, інженеру, який працює на Рогатинському водоканалі (міський об’єкт, де також розташоване північне єврейське масове поховання), щоб прибрати бур’яни та траву як на північному, так і на південному місці масового поховання та насадити декоративні квіти навколо монументу. Цього року Ігор мав бажання продовжувати цю працю та розширити свою роботу з очищення на південному місці, аби включити всю запасну територію як меморіальний простір. Ігор розпочав роботу в травні – перед тим, як Марла та я повернулися додому до Львова, так щоб принаймні два менші місця поховання візуально демонстрували догляд.

Марла, Василь і я нарешті здійснили нашу першу подорож для очищення рослинності до Рогатина 9 червня – на місяць пізніше, аніж ми починали останніми трьома роками, оскільки ми започаткували регулярний догляд за місцями поховань влітку 2018 р. На щастя, відновлювальні роботи, які ми проводили минулими роками, допомогли не дати деревним рослинам зміцніти на кладовищах, однак до того часу як ми розпочали роботу, трава вже виросла дуже високою та жорсткою. Нам лише вдалося разом очистити нове кладовище першого дня та провести регулярне обрізання та підрізання гілок дерев, що також звисали над ділянкою.

Окрім інших впливів на повсякденне життя українців, війна та її наслідки на ланцюжки виробництва та постачання призвели до стрибка цін на багато речей та залишили деяких людей без роботи чи з обмеженою зайнятістю; люди зазнають економічної шкоди, а також шкоди від стресу через небезпеку. Поки ми працювали на новому єврейському кладовищі, до нас підійшов чоловік, що мешкає неподалік, щоб поцікавитись, чи ми б найняли його регулярно прибрати трави й рослинність упродовж літа й осені. Він недовго попрацював з нами, щоб продемонструвати свою спроможність і ми погодились надати йому спробу, як тільки трава на новому кладовищі виросте настільки, що її знову потрібно буде косити, можливо, наприкінці липня чи на початку серпня. Якщо цей варіант спрацює, це може бути гарною домовленістю для “Єврейської спадщини Рогатина”; догляд за кладовищами з боку сусідів чи місцевих жителів завжди був нашою метою.

Так сталося, що Ігор Залипко також звернувся до нас у червні поцікавитись, чи ми б найняли його для очищення рослинності на набагато більшому старому єврейському кладовищі. Ми радо погодилися та найняли його для проведення повного прибирання, як тільки дозволять погода та його робочий графік.

Оскільки ми не були певні, коли Ігор зможе організувати роботи, Василь, Марла та я спочатку пішли працювати на старе кладовище, щоб прибрати високу траву на найбільш помітних місцях, що їх бачать відвідувачі кладовища: навколо передніх сходів, уздовж передньої огорожі та на широкій доріжці навколо більших стоячих надгробків і фрагментів надгробків, які ми відновлювали впродовж останнього десятиліття. Ми провели день на старому кладовищі, працюючи з друзями зі Львова: Сашею Назаром, головою Львівського волонтерського центру а директором Товариства єврейської культури ім. Шолом Алейхема (Саша працював з нами чимало разів у минулому і ми щасливі також приєднатися до його проектів зі спадщини), та Андрієм Музикою, директором Музею історії Львова в історичній “Чорній кам’яниці” на львівській площі Ринок.

Розпочавши з невеликою командою, а тоді продовживши самотужки, Ігор розчистив більшість старого кладовища наприкінці червня та на початку липня, працюючи поміж полуденною спекою та періодичним літнім дощем; він завершив свою важку працю минулого тижня. Марла, Василь та я відвідали Рогатин наприкінці минулого тижня, щоб оглянути разом з ним його роботу та підстригти трохи траву вздовж огорожні та рівні дороги, а також прибрати ділянку. Ми дуже задоволені Ігоревою роботою, особливо враховуючи важкі умови через пізній початок сезону. Сподіваємось, що ми можемо розраховувати на те, щоб пізніше цього року Ігор здійснив для нас принаймні ще одне прибирання на старому єврейському кладовищі.

Навіть хоча наші візити до Рогатина мусять бути дуже обмеженими цього року, ми все ж змогли зробити більше, аніж лише організувати роботу з очищення на місцях поховань. Вже впродовж минулих шести тижнів разом із Василем ми вшанували ліквідацію рогатинського єврейського ґетто 1943 р., відновили уламок єврейського надгробка, втисненого в дерево, та зустрілися з нащадками української жінки з ближнього села Черче, яка у своєму домі прихистила 18-имісячну єврейську дівчинку під час німецької окупації в роки Другої світової війни у Рогатині. Ми також відновили інші проекти з минулих років, що не потребують частих подорожей до Рогатина; ми сподіваємось прозвітувати щодо цих активностей наступними кількома місяцями.

Переклад Наталія Курішко.