Волонтери розчищають рослинність на єврейських кладовищах Рогатина

Незважаючи на обмеження щодо подорожей та зустрічей під час теперішньої світової пандемії, нам приємно доповісти цього тижня, що волонтери завершили перший тур з підрізання та розчищення дикої рослинності на двох єврейських кладовищах Рогатина. Незвично волога погода з багатьма днями бурі та дощу навесні та влітку досі змусила роботу тягнутися довше, ніж зазвичай, навіть поки важкі трави та чагарники, що швидко ростуть, продовжували підійматися, волонтери переважали і змогли завершити перший повний тур розчищення цього тижня. Ми з Марлою розчаровані теперішніми обмеженнями у подорожах, що утримують нас далеко від нашого дому у Львові, без змоги поки доєднатися до роботи цього року, але ми раді, що наші українські друзі на місцевості зробили крок вперед допомагаючи, щоб рослинність не здичавіла – як вона була до нашої першої роботи з очищення у 2018 році.

This article is also available in English.

Нове єврейське кладовище після першого дня очищувальної роботи. Фото © ЄСР.

Василь з моторним інструментом на новому кладовищі. Фото © ЄСР.

Волонтерів очолює наш давній прихильник Василяь Юзишин, який забрав приблизно половину ручних та моторних інструментів з нашого житла у Львові, відвіз їх до й назад з Рогатина для роботи кожного дня – чи сам, чи з іншими волонтерами. Декілька днів Василь працював повнітю сам, що трохи небезпечно, але зараз він цілком досвідчений, оскільки він приєднувався до нас для роботи на усіх місцях під час кожного попереднього волонтерського заходу останніх двох років. Окрім роботи зі всіма інструментами, Василь також кваліфікований в обслуговуванні та ремонті інструментів, і через те, що він часто виконує роль нашого перекладача під час волонтерських подій, усі сусіди кладовища знають і люблять його.

В інші дні до Василя долучилися й допомагали друзі та колеги, які працювали з нами на кладовищах у попередні роки. На два дні доєдналися Ярина Василик зі своїм батьком Володимиром Василиком; Ярина, учениця старших класів у Івано-Франківську, пов’язана з Рогатином через свого батька (а її бабуся досі живе у місті). Її батько, лікар в Івано-Франківську, та її сім’я вже понад рік підтримують наші проекти. Ярина приєдналася до нас на великому волонтерському заході у 2019 році, де вона продемонструвала відданість справі не на свої роки у важкій роботі розчищення на обох єврейських кладовищах. Вона також створила інформаційне відео про єврейську спадщину Івано-Франківської області, включно з інтерв’ю з рабином Колесником для проекту молодіжного змагання 2019/2020 Trans.History за підтримки НУО “Centropa”. Впродовж днів роботи на старому кладовищі у травні та червні Ярина використовувала сучкорізи і ножиці, щоб обрізати швидкозростаючі бур’яни вздовж довгої лінії придорожньої огорожі – щоб відвідувачі та сусіди могли заглянути на кладовище. Володимир застосовував один із моторних інструментів, щоб працювати з Василем, аби зрізати важкі трави та нові дикі чагарники й дерева. Ми вдячні за тривалу підтримку цих друзів нашого проекту!

Василики працюють на старому кладовищі. Фото © ЄСР.

Іншим другом та колегою, який приєднався до Василя для важкої роботи, був Саша Назар, очільник Львівського волонтерського центру (ЛВЦ) і головний партнер “Єврейської спадщини Рогатина” – він організував багато великих і малих проектів з відновлення єврейських місць поховань у Львівській області та за її межами і надав нам настанови щодо організації волонтерських заходів зі спадщини. У 2017-2019 роках ЛВЦ чотири рази приєднувався до нас, щоб допомогти розчистити рослинність на новому кладовищі, останній раз це було у травні 2019 року, а ми супроводжували їх на двох їхніх міжнародних робочих таборах, а також під час спонтанної роботи з відновлення надгробків у Львові. Для свого довгого дня на старому кладовищі Рогатина кілька тижнів тому Саша взяв власний кущоріз (і свій величезний досвід), отже, одночасно працювали три моторні інструменти, що значно пришвидшило роботу. Саша знову склав компанію Василеві цього тижня впродовж важкого дня роботи у зарослих кущах, щоб допомогти завершити перший тур розчищення на старому кладовищі.

Саша працює, як потужна машина на старому кладовищі. Фото © ЄСР.

Оскільки теперішня пандемія спонукала до дострокового припинення світової волонтерської програми Корпусу миру, усі волонтери Корпусу миру були змушені виїхати й повернутися до США ще у березні. Як наслідок, жоден із багатьох волонтерів Корпусу миру, які надавали свою допомогу у 2018 та 2019 роках, не зміг повернутися, та досі немає жодної можливості залучити нових волонтерів Корпусу миру, щоб допомогти нам ширити слово про наші проекти з відновлення спільної спадщини та взаємоповаги. Не вистачає сили, духу й розумного рішення проблем, що притаманні волонтерам Корпусу миру, однак їхня важка праця минулих років полегшила догляд за кладовищем цього року, оскільки зараз ми здебільшого слідкуємо лише за новим щорічним ростом диких трав і рослин. Ми з нетерпінням чекаємо нагоди вітати нових волонтерів – не лише з Корпусу миру, а й з інших організацій громадянського суспільства, а також друзів з інших європейських країн, які підтримували нас у минулому, як тільки стане можливим знову подорожувати в Україну без серйозних ризиків для здоров’я.

Декілька краєвидів на прогрес з розчищення впродовж тижнів на старому кладовищі. Фото © ЄСР.

Відвідувачі цінують роботу з розчищення,
що триває. Фото © ЄСР.

Цього року знадобилося дев’ять днів роботи, що розтяглася на понад два місяці, аби завершити перше розчищення дикої рослинності на двох кладовищах. Розчищення на новому кладовищі вимагало дводенної роботи, яку виконував лише Василь, частково через те, що це був початок травня і рослинність ще не стала особливо товстою і жорсткою. Після досягнення прогресу на старому кладовищі, що переривався багатьма днями бурі й дощу, рослинність шалено вкоренилася – навіть чотири сильні людини намагалися завершити роботу. Зараз, звісно, прийде час розпочати роботу знову на обох кладовищах – фактично, після завершення роботи у нижньому кінці старого кладовища цього тижня Василь і Саша повернулися до праці наверху кладовища, щоб знову зробити східний вхід більш показним. Ми з Марлою гадаємо, що решта літа і початок осені передбачатиме більше важких робочих днів, допоки погода не стане сухою чи холодною. Ми вдячні за завзятість усіх наших волонтерів.

П’ять краєвидів на нове кладовище після двох повних днів розчищення. Фото © ЄСР.

Поки понад два останні місяці відбувався процес розчищення від рослинності, інші роботи з обслуговування й підтримки стану кладовища проводилися у разі потреби. Василь зауважив, що інвазійний та отруйний борщівник (якого також називають Борщівник Мантегацці) знову росте на обох кладовищах, тому він використовував лопату, щоб зрізати рослини там, де він їх знайшов, сподіваючись сповільнити їхню швидкість та зменшити ризик травми волонтерів, що працюють на місцях. Це поширена проблема на заході Україні та, звісно, буде завданням тривалого догляду для нас, допоки ми не зможемо озеленити кладовища ґрунтовим покривом, що повільно зростає.

Отруйні рослини борщівника, великі та малі, на новому і старому кладовищах. Фото © ЄСР.

Василь також помітив під час свого першого візиту на цвинтар у травні, що сталева огорожа ще більше розпадається поруч з воротами у передній частині місця; деякі ділянки огорожі розпалися й розвалилися декілька тижнів опісля. На щастя, Василь – винахідливий; у нього є зварювальна установка, отож під час невеликої перерви від дощів у червні він відвідав Рогатин, встановив електричне підключення до будинку дружнього сусіда і тоді знову з’єднав стовпці та секції огорожі до фундаменту та одні до одних. Зараз життя старіючої огорожі продовжено, а ворота знову добре виконують свою функцію.

Сцени до, під час та після Василевого ремонту огорожі нового кладовища. Фото © ЄСР.

Тетяна з фрагментом надгробка на її подвір’ї та фрагмент,
який зараз повернуто на старе кладовище. Фото © ЄСР.

Інший аспект нашої регулярної роботи в Рогатині продовжується цього літа без нашої фізичної присутності: віднайдення єврейських надгробків з усього міста. Після знахідки та відновлення декількох фрагментів надгробків з підвалу в Рогатині у квітні, подруга у місті вийшла на контакт з Марлою у фейсбуці, повідомивши, що вона знайшла вирізьблений фрагмент у будівельних відходах біля дому її сім’ї через річку. Василь зустрівся з нею тиждень тому і перебрав купу розрізнених каменів, щоб перевірити, чи там немає більше інших вирізьблених кусків чи видимих івритських надписів, тоді забрав той один фрагмент на старе єврейське кладовище до сотні інших, які ми зібрали там для безпечного зберігання. Ми залежимо від місцевих людей, які повідомляють нас про ці знахідки, і ми дуже вдячні, що багато людей у Рогатині знають, що слід звернутися до нас, коли знайдені уламки надгробків.

Цього року не лише кладовища не обділені увагою. Як і минулого року, ми заключили контракт з Ігорем Залипком, інженером на об’єкті рогатинського водоканалу, де розташоване північне масове поховання, щодо догляду за двома масовими похованнями у Рогатині, і він чудово справляється з цим, як видно на фото, зроблених Василем під час його періодичних відвідувань кожного місця. Ігор підрізає траву та дику рослинність на обох місцях, щоб очистити ділянку навколо кожного з меморіалів, та насаджує невеликі квітучі кущі вздовж доріжок до пам’ятників 1998 року. Ця домовленість виявилась вдалою для нас і ми сподіваємось, що Ігор виявить бажання продовжувати свою роботу ще багато років.

Ігор біля меморіалів північного масового поховання, та його наземні роботи біля двох меморіалів південного поховання. Фото © ЄСР.

Дивлячись вперед, як зазначалось, ми надіємось, що робота з розчищення на кладовищах може продовжуватися, коли Василь та інші волонтери матимуть час. У звичні роки ми намагаємось пройти три повні етапи на старому кладовищі та принаймні два на новому. Цього року у зв’язку з великими та постійними опадами дощу ми гадаємо, що для розчищення потрібно навіть більше, але погода також зробила рослинність товстішою та жорсткішою, сповільнивши роботу, особливо лише для невеликої кількості волонтерів. Ми з Марлою визнаємо, що важливо буде спробувати здійснити повний етап на кожному кладовищі ближче до кінця очищувального “сезону”, аби цвинтарі були у доброму стані перед зимою і щоб наступна весна не розпочалася зі старих труднощів. З певним успіхом та прогресом у контролі над пандемією ми сподіваємось повернутися в Україну, щоб долучитися до цією роботи згодом цього року.

Нескінченний ріст: східний вхід на старе кладовище – як його побачили до та після першого дня розчищення у травні (ліворуч і по центру) та після тижнів сонця і дощу в липні (праворуч). Фото © ЄСР.

Переклад Наталія Курішко.