Наша третя волонтерська акція на кладовищі у 2019 р.

Цього тижня ми з Марлою разом з друзями і колегами вийшли на чергову триденну волонтерську акцію, щоб прибрати і розчистити єврейські кладовища в Рогатині, організовану нашим ГО «Єврейська спадщина Рогатина». На основі попередньо зробленої роботи і завдяки мізкам і м’язам багатьох неймовірних американських та українських волонтерів, разом ми зробили більше, ніж сподівалися на початку, а також у процесі непогано провели час. Ми не тільки скосили значні ділянки високих бур’янів і чагарників, що важливо для візуального сприйняття тут і тепер, ба більше, впевнені руки розчистили, попідрізали і прибрали набагато ретельніше, а це допоможе у нашій роботі в Рогатині на майбутнє.

Весь час у повітрі було дуже гаряче, і прогнози погоди щодня лише лякали, але на щастя, захмарене грозове небо вивергалося лише вночі. Ми вдячні за таку вдалу погоду, а особливо за дух волонтерства, який дозволив нам стільки усього зробити.

This article is also available in English.

Наші завдання на цей тиждень

Протягом останніх трьох років благоустрою і прибирання в Рогатині ми навчилися, що трави і чагарники, які швидко заростають, слід косити щонайменше кожного сезону, а у дощовий рік, як було цього року, навіть двічі буде замало. Ми не стільки проти трави, адже кожної зими вона в’яне і перегниває сама, але траву потрібно косити, щоб дістатися чагарників і порослих молодих дерев, які щороку робляться тільки міцніші і товстіші, якщо не зрізати їх під корінь. Минулі розчищення кладовищ, цього року, а також у попередні два роки, включали чимало обрізок, щоб не допускати неконтрольованого розростання чагарників, щоб привести кладовища до ладу для наступного легшого догляду.

Раніше цього року, у травні, ми працювали цілий день на кожному з єврейських кладовищ, а потім ще три дні на старому кладовищі у липні, на додачу до інтенсивного п’ятиденного розчищення густих чагарників і молодняка на старому кладовищі минулого року і ще один день прибирання на новому кладовищі, також минулого року. На цей тиждень фронт робіт був в основному на новому єврейському кладовищі, а саме:

• 

  Скло та інше сміття на новому кладовищі до приїзду волонтерів. Фото © 2019 RJH.

  скосити усю високу траву і низькорослі кущі;

• продовжити вирізати дерева і великі чагарники уздовж паркана по периметру;
• попідрізати низькі гілки і засохлі гілки з частини дерев на цвинтарі;
• відкопати і перенести наполовину зарите в землю сміття у вигляді скла і металу, а також будівельні відходи, в один куток на кладовищі.

Залежно від того, як далеко ми просунемося у роботі на новому кладовищі, ми також планували перейти і на старе кладовище, щоб продовжити з того, на чому ми зупинилися у липні, а саме:

• скосити частину високої трави і низькорослих кущів, які ще залишилися;
• продовжувати зрізати і вивозити дикі чагарники від огорожі до дороги;
• почати витягувати багаторічні старі дерев’яні матеріали, вже врослі у землю у різних місцях.

Як завжди, ми також прагнули здобути досвід, як в поточних, так і в нових аспектах нашої роботи, щоб на майбутнє можна було будувати точніші плани задля якнайвищої продуктивності.

Наші неймовірні і дуже різні волонтери

Склад команди волонтерів цього разу був схожим до попередніх масштабних заходів – декілька постійних наших волонтерів і багато нових облич і рук. Цього разу група була немаленька – 25 осіб, серед яких 17 американців і 8 українців, майже усі з яких мешкають зараз в Україні, за віком охопили практично п’ять десятиліть, від наймолодших, до найстарших. Більшість волонтерів працювали протягом усіх трьох днів, тож щодня на об’єкті завжди було 19-21 волонтерів.

Робочий дух був піднесений, незважаючи на деякі логістичні і побутові нюанси, такі як перебої з водою в готелі, де зупинилося більшість волонтерів, і звичні вже труднощі з жалючими рослинами і кусючими комахами під час самої роботи. На фінансову допомогу «Єврейській спадщині Рогатина» багато волонтерів самі сплачували за свій доїзд до Рогатина і назад (навіть з далекого Будапешта, а це понад 600 км потягом і автобусом). Нам було приємно разом вечеряти, трохи пізнавати Рогатин під час екскурсій, обмінюватись досвідом і поглядами на життя в Україні, Америці та інших країнах, ближче знайомитися один з одним, особливо про ту роботу, якою всі з нас займаються поза зустрічами і працею на єврейських кладовищах Рогатина.

Корпус миру в Україні

Волонтери на місії Корпусу Миру в Україні склали ядро нашої команди цього тижня, як і декілька попередніх разів, а дехто з волонтерів КМ навіть привезли з собою свої сім’ї на допомогу. Як завжди, окремі волонтери Корпусу Миру самі приймали рішення і визначали для себе фронт робіт, виявляючи при цьому неабиякі лідерські навички і здатність вирішувати проблеми, зводячи до мінімуму тягар керівництва, забравши його трохи з мене і Марли.

І Андрес Родрігес, волонтер Корпусу Миру в Рогатині, і Кірстен Дик, корпусівець з Полтави, який вперше був з нами ще у 2018 р., уже втретє брали з нами участь у цьому великому заході, а разом вони звернулися із закликом до інших волонтерів КМ, які перебувають на місії в Україні, а потім ще й організували для них проживання і добирання , проклавши для корпусівців пряму дорогу до Рогатина. Крім того, Андрес взяв ситуацію у свої руки, коли всі корпусівці вже були на місці, і задіяв свої знання і місцеві знайомства, щоб допомогти новачкам адаптуватися і давати собі раду в Рогатині, діставати для них потрібні речі, та вирішувати будь-які питання. Ми з Марлою дуже завдячуємо цим лідерам за те, що взяли на себе стільки організаційних питань, і за те, що ми могли більше зосередитися на плануванні і процесах, пов’язаних з інструментами, рослинністю і конкретними питаннями, пов’язаними з кладовищами.

Разом з Андресом і Кірстеном у нас було неймовірне товариство з десятка чудових і завзятих корпусівців з усіх куточків України, серед яких і Ітан Шарф (який вже працював з нами в Рогатині у травні), Лаура Олбрайт, Ешлі Койлі, Ерік Фейн, Рахель Грейнджер, Даніель Кейс, Аллі Кнеплі, Александер Орта, Гейлі Томпсон і Джейн Йі. Як завжди буває з командою Корпусу Миру, коли хтось з них йшов перепочити в холодку від роботи і спеки, розмова відразу повертала у дотепне і гумористичне русло, і нам було дуже цікаво дізнаватися більше про їх особистість, досвід і інтереси. Шкода, що ми не могли з ними провести більше часу, тож сподіваємося, що з багатьма з них ще побачимося, чи в Рогатині, чи у них на роботі.

Крім заповзяття і фізичної витривалості, основна риса усіх корпусівців – це відкритість і готовність взаємодіяти з людьми, де б вони не були. Вочевидь, передусім саме через це вони подалися у волонтери Корпусу Миру. Протягом цих трьох днів цього тижня хтось з корпусівців неодноразово ділився посмішками і добрим словом, щоразу зустрічаючи сусідів чи продавців у магазині, і не один потенційний конфлікт було вдало вирішено завдяки їх ввічливості і допомозі. Під час свого перебування в Україні волонтери Корпусу Миру виконують важливу функцію дуже позитивних посланців не лише від Сполучених Штатів, але й представляють «Єврейську спадщину Рогатина», перебуваючи у місті. Нас переповнює гордість, що можемо називати їх друзями і союзниками у громадській діяльності.

Українські колеги, студенти і друзі

Цього тижня у нас була найбільша кількість українських волонтерів. Вони допомагали на кладовищах, у тому числі і декілька осіб, які мешкають в Рогатині, або ж мають тут родинне коріння. Для нас це було особливою винагородою. А також – це чудова нагода навести нові контакти у місцевій громаді. Не може не надихати, що ці рогатинці цікавляться багатокультурною історією свого міста та прагнуть допомагати у збереженні цієї спільної спадщини.

Програма Рогатинської ГО Молодіжний клуб «Лідер», проект, який організував і пропагує Андрес Родрігес, знову була добре представлена трьома колишніми і теперішніми учнями з середньої спеціалізованої школи №1. Це – Дарина Завгородня і Таня Скорбач, які працювали з нами у травні, Вікторія Кліщ – племінниця нашого доброго приятеля Ігоря Кліща, першого, хто почав підтримувати нас в Рогатині ще вісім років тому.

Усі волонтери також були раді вітати Ярину Василик, цілеспрямовану дівчину, яка живе зі своїми батьками в Івано-Франківську, але яка перебувала у своєї бабусі в Рогатині протягом трьох днів, коли працювала з нами. Була і Поліна Падучак, яка живе з батьками в Рогатині. Ярині 14 років, а Поліні лише 13, але обидві вони висловили своє чітке бажання батькам допомогти нам у цьому проекті, і ми дуже раді, що батьки їм це дозволили.

Уже не вперше ми працювали з Ігорем Сульженком, він мешкає на вул. Барвінок у Львові, і разом з нами допомагав Львівському волонтерському центрові (ЛВЦ) під час оперативного порятунку у 2018 р., коли відкопали могильні плити на цій вулиці, куди виходять вікна його помешкання. Під час перерви від роботи на кладовищі в Рогатині цього тижня Ігор відвідав і детально оглянув експозицію Рогатинського краєзнавчого музею Опілля, і зможе поділитися своїми знаннями і досвідом з групами, які він буде водити на екскурсії у цьому регіоні.

Корінний мешканець Калуша Юра Гуліватий знову приєднався до нас, уже втретє, щоб попрацювати на єврейських кладовищах в Рогатині, у тому числі під час акції з прибирання кладовищ під проводом КМ у своєму рідному містечку та ще раніше, під час акції ЛВЦ на робочому таборі у Бориславі, отже ми вже працювали з Юрою п’ять разів і завжди раді бачити його щиру посмішку і приємне ставлення.

Хоча він сам родом з Львівської області, мабуть нашого любого друга Василя Юзишина ми вже можемо зарахувати до рогатинців: адже це вже вп’ятнадцяте він приїхав з нами попрацювати до Рогатина, а деякі з цих поїздок тривали 4-5 днів, враховуючи кожен день роботи на кожному кладовищі. А працює він, не покладаючи рук, як і всі члени наших команд, навіть більше, і багато днів у році. Ми залежимо від Василя у багатьох різних технічних і логістичних питаннях, які повсякчас виявляються під час наших акцій. Та понад усе ми цінуємо його вміння перекладати, як наші слова, так і нашу доброзичливість для сусідів кладовищ та інших мешканців Рогатина. Робить він це спокійно, приємно, а це завжди подає нас у теплому світлі. Нам приємно бути разом з Василем, незалежно від того, з якого приводу ми збираємося.

Американські гості

Нам було надзвичайно приємно знову вітати в Рогатині нашого друга Стіва Шора, який вперше став до наших лав в Рогатині ще у травні. На даний час Стів живе і працює в Угорщині, але має родинне коріння на західній Україні і в Молдові, як і Марла. Рішучий підхід Стіва до роботи на кладовищі та його непохитне бажання братися за будь-яку справу означають, що не встигаємо ми і слова сказати, як Стів уже все зробив.

Ще два волонтери перебували в Україні у гостях у родичів та на місії Корпусу Миру, тож нам було особливо приємно, що вони приєдналися до своїх товаришів з КМ, які вже з нами працювали. Ітан Шарф привіз свою маму, Джаніс Гандал Шарф, а Александр Орта привіз сестру, Габріеллу Орта. На додачу до люб’язної допомоги з обрізкою і прибиранням, Джаніс і Габріелліа також давали нам численні приводи подражнити Ітана і Александра, чим ми не могли не скористатися.

Наші жертводавці і помічники

Як і для більшості наших проектів роботи з матеріальною спадщиною в Рогатині, витрати за цю волонтерську акцію були покриті з коштів, наданих величезною кількістю жертводавців з усього світу. Ми вдячні за їх давню підтримку справи відновлення і збереження єврейської спадщини в Рогатині і околицях. Підтримка для наших проектів надходить у різних формах, від фінансування до фізичної праці на об’єктах, від зв’язків з громадою до інструментів та інформації, а під час цієї акції ми отримали навіть кошик огірків і помідорів з сусіднього городу. Висловлюємо глибоку подяку за усю цю допомогу.

Голови, руки і інструменти

Найважливіші інструменти, які використовували наші волонтери на кладовищах, – це їх голови і руки, як завжди. Звісно, запитай будь-кого з них, і почуєш, що шалене фізичне тренування отримують і їх ноги, руки і спини. Величезна частина роботи вимагає оцінки об’єкту і пошуку оперативних рішень, а також немало експериментів, щоб знайти способи, які були б ефективними, дієвими і безпечними. Ми з Марлою вдячні, що волонтери швидко знаходять способи пристосувати отримані інструкції до власних ідей і спроб, унаслідок чого отримуємо ще кращі методи, ніж ми пропонували спочатку.

Як ми дізналися під час нашої першої акції із впорядкування на єврейських кладовищах у Польщі під проводом Фонду Мацев, зазвичай, найважливіше завдання – це згромадження скошених чи зрізаних трав і кущів. Важливо прибрати усі ці покоси з території розчищення, і для того, щоб все викинути, і також, щоб не було наступних перешкод у косінні. Під час акції цього тижня команда сама розділила роботу, так, щоб одна-дві особи перетягували траву після одного косаря і з гілкорізами або пилою, і 4-6 осіб для одного косаря з електрощіткою. Розумні волонтери швидко зметикували, як користуватися брезентом, щоб швидко збирати величезні купи зрізаних кущів, ефективніше і швидко впоратися зі скошеною травою, щоб косар міг рухатися на оптимальній швидкості: голови і руки працюють в унісон.

Звісно, потрібні спеціалізовані руки і моторизовані інструменти для обрізки, щоб підрізати кущі і дерева, не втомлюючи волонтерів. Наш комплект інструментів, придбаний на цільові пожертви протягом останніх двох років, продовжує нам добре служити, але вони не позбавлені нормальної амортизації чи пошкоджень від інтенсивної експлуатації. Ми лагодимо і гостримо, що можемо, після кожної акції, як-от цього тижня, але прогнозуємо, що доведеться замінити деякі інструменти чи комплектуючі з приходом цієї зими.

Незважаючи на обережність і певні поради з техніки безпеки на початку кожної волонтерської акції, брак досвіду і випадок неминуче призводять до дрібних ушкоджень. Ми завжди готуємося до дрібних порізів, подряпин, опіків, розтяжок та інших ушкоджень, яким легко давати раду, і більшість волонтерів мають з собою поширені антисептики і пластирі, підготувавшись до типових «садових» травм. Добре, що ніхто з волонтерів не постраждав серйозно під час жодної з акцій на кладовищах, сподіваємося, так буде і надалі.

Що зроблено на новому єврейському кладовищі

У травні ми провели цілий повний день у роботі на новому кладовищі з великою групою волонтерів, серед яких і львівський волонтерський центр, які також проводили і організовували робочі акції у три попередні дні у 2018 і 2017 р.р. Величезна подяка за їх роботу у «приборканні» диких дерев і чагарників під час цих акцій. Цього разу вдалося вирізати багато тернових перешкод і високої трави і нових заростів бур’янів, і ще виконати декілька конкретних робіт.

Продовжуючи викошувати давніші зарості і дерева, які проросли через огорожу, як заради вигляду, так і заради збереження паркану, декілька волонтерів працювали гілкорізом по периметру нового кладовища. Ще інші – за допомогою гілкорізів і пил, щоб підрізати і надати форму деяким крупним деревам на краю кладовища і на території. Ми і надалі будемо так працювати у руслі благоустрою кладовища протягом наступних декількох років. На прохання нашої сусіди ми також суттєво підрізали сливу, яка росте на початку кладовища зліва, яка вже перехилилася на її подвір’я і перестиглі сливи падали туди і гнили.

Ще одне довготермінове завдання отримало цього тижня важливий старт: поступове переміщення і вивезення старого сміття з металу і скла, і габаритного будівельного сміття: цегли, черепиці. Волонтери працювали і гуртом, і кожен окремо, щоб проторувати шлях, збираючи передусім небезпечні уламки скла і переносячи їх ближче до цвинтарних воріт для пізнішого вивезення.

Працюючи з кущорізами і гілкорізами, ми натрапили на десятки маленьких і трохи більших отруйних рослин heracleum sosnowskyi (у народі – борщівник), які ростуть біля тильного боку паркану нового кладовища, але ніхто з нас не встиг випадково до них доторкнутися. Отрута залишає на шкірі опіки, як ніби сильно згоріти на сонці, але це не боляче і з часом сліди зникають. Ми покосили і повикидали ці рослини, щоб можна було працювати далі, але спочатку показали решті волонтерів, щоб попередити про можливу небезпеку.

Минула робота з благоустрою і злагоджені зусилля усієї групи волонтерів у перший день допомогли нам суттєво просунутися за відносно короткий час. Деякі учасники почали з обрізки великого скупчення кущів посеред кладовища, щоб вони не розросталися далі, та щоб спалити або перетягнути деінде трохи згодом. Усі волонтери експериментували з ручними інструментами, щоб впоратися з різними проблемами з бур’янами, а дехто навіть навчився користуватися електрокущорізами, щоб викосити стежки крізь високу траву, а тоді методично косити великі ділянки кладовища від трави і нових чагарників.

Уся ця різна робота, складена докупи, означала, що ми досягли своїх цілей на новому кладовищі, перевершивши усі сподівання, тож ми все закінчили наступного дня ще до обіду. Кладовище вийшло не просто чисте візуально, ми впоралися з багатьма іншими, не такими помітними справами, впорядкувавши і розчистивши ще багато чого. Нам було надзвичайно приємно глянути на зроблену роботу і тішитися, яких змін вдалося досягти усього за півтори дні.

Працюємо далі на старому єврейському кладовищі

Набагато більше за площею старе єврейське кладовище вимагає гігантських зусиль, з якими не впоратися за один раз, навіть якщо акція триватиме кілька днів. На основі героїчних зусиль волонтерів Корпусу Миру і Фонду Мацев улітку і восени 2018 р., коли було зрізано більшість бур’янів і чагарників, цього року ми попрацювали тут один день у травні, і ще три дні у липні, з великими групами волонтерів, а також провели маленькі кількаденні акції, коли лише я, Марла і Василь займалися конкретними проблемами, такими як пеньки і бур’яни навколо відновлених фрагментів плит. Усі разом волонтери змогли за ці останні дні суттєво просунутися у прибиранні кладовища, впоравшись практично з половиною території, поклавши добрий початок важливій справі.

Цього тижня декілька волонтерів продовжили воювати з кущорізами, щоб докосити високі зарості бур’янів, а за допомогою мотокіс зрізали великі ділянки бур’янів з різними заростями осоки, молодих дерев та інших надокучливих рослин, які складно зрізати ручними газонокосарками. Ми також дещо зробили, пробираючись крізь багаторічні густі трави, які тісно поперепліталися на землі у деяких місцях; це допоможе у майбутньому все розчищати, усунувши такий складний елемент, який сповільнював би усю роботу.

В результаті вирізання осоки назбиралося дуже багато обрізків, тож команди волонтерів швидко підключилися, щоб розчистити територію, зносячи на купу брезенту стебла і листя, які вони потім поперетягували і поскидали у величезні багаття. Цю роботу доводилося робити майже весь час нашого перебування на старому кладовищі.

По всьому старому кладовищі, а особливо з південного і західного боку паркана, волонтери використовували гілкорізи, пасатижі, ручні газонокосарки і електрокосарки, щоб позрізати старі бур’яни і агресивні нові зарості, які повиростали з минулих разів. Заповзятість цієї бригади не поступалася напору бур’янів, і нам вдалося розчистити більшу територію, щоб було легше під час майбутніх робіт з благоустрою.

Іншу спеціалізовану роботу виконували окремі волонтери на декількох об’єктах на кладовищі, на власний розсуд. Дуже важливо було згромаджувати, збирати і викидати старі дерев’яні обрізки, які залишилися після попереднього розчищення багато років до того, як ми почали працювати на кладовищах. Дерев’яні обрізки частково перегнили і з ними складно працювати, тож нам особливо приємно бачити ці ділянки розчищеними, і що по них знову можна ходити. У центрі кладовища було виявлено величезний арсенал порожніх пляшок (мабуть, з давнього пікніку). Він був майже цілком похований під перегнилим листям, тож ми все це викопали із землі і винесли на купу сміття. Коли натрапляли на якесь залізо під час роботи на кладовищі, волонтери також його витягували і переносили в куток кладовища на загальну купу.

Ми розуміємо що один повний прохід покосу усього кладовища раз на рік – це недостатньо, особливо під час такого дощового року як цей. Там, де ми вперше працювали на старому кладовищі цього року, трава вже знову по пояс, так само, як і на новому. Але косіння також сповільнює ріст чагарників, які дуже швидко переростають у зарості, з якими вже не можуть впоратися звичайні інструменти. До того ж, цього тижня волонтери закінчили ще серію робіт з благоустрою, що допоможе нам ефективно працювати надалі наступні рази, коли будемо тут збиратися. Якими б волонтери не були втомленими наприкінці робочих днів, їм є чим пишатися.

Дуже гарна (і корисна!) несподіванка

Уже під вечір у середу, вже майже тоді, коли наші волонтери попадали з ніг від втоми під шатром з дерев на старому рогатинському єврейському кладовищі, з нами зв’язався Григорій Аршинов, головний інженер з Європейської програми роботи з єврейськими кладовищами «ESJF European Jewish Cemeteries Initiative», та повідомив, що він з дружиною от-от приїде на кладовище, щоб зробити зйомку для своєї організації. Григорій – наш давній друг, і ще випадково, давній родич Марли, зі спільного родинного коріння з Могильова-Подільського, що у Вінницькій області. ESJF займається масштабним проектом вивчення і документування єврейських кладовищ, за спільного фінансування з ЄС, який поки перебуває на пілотному етапі проведення зйомок у п’яти країнах, у тому числі і в Україні. Цього тижня Григорій працював у Івано-Франківській області, у тому числі і в Рогатинському районі, і зупинився в Рогатині, щоб провести зйомку обидвох єврейських кладовищ.

Хоча Григорій вже досліджував старе єврейське кладовище в Рогатині за допомогою сучасного тахеометра, для нового проекту ESJF вони вже використовують технології дрону і спеціальної програми для створення тривимірних карт кладовищ, щоб точно заміряти їх периметри (для майбутніх планів огорожі і калькуляції витрат), а також для визначення профілю поверхні (для інших ландшафтних і проектувальних робіт). Нові методи роботи дозволяють працювати дуже швидко: Григорій провів зйомку усього кладовища за якихось хвилин 20, при чому паралельно ще й відповідав на наші сотні питань!

Час зйомок кладовищ в Рогатині в рамках програми ESJF просто ідеальний. Ми сподіваємося, що зможемо скористатися даними зйомок, включивши їх у Марлин проект з дослідження спадщини за фінансування програми ім. Фулбрайта, зосереджений на старому єврейському кладовищі, де ми стояли, поки Григорій проводив зйомку. Ми напишемо детальніше про заміри і візуалізації, після того як ESJF обробить дані і викладе результати на своєму вебсайті. Тим часом ми запрошуємо усіх прочитати більше про ESJF і їх важливу роботу за поданими вище посиланнями, а також на їх сторінці у Фейсбуку.

Робота з минулим Рогатина і його сучасною культурою

За усталеною вже традицією для всіх наших волонтерських акцій , Марла і Василь повели дві групи волонтерів, які вперше опинилися в Рогатині, на екскурсії старим єврейським кварталом міста, а також збереженими єврейськими пам’ятками, щоб розповісти про історію старої єврейської громади, як про частину ширшої історії міста. Рушивши з нового єврейського кладовища, де ми вже попрацювали раніше, екскурсія пішла на міську площу, де колись процвітало багато єврейських крамниць, на вулицю Валову, де в минулому розташовувалося багато релігійних споруд єврейської громади (дві з яких і досі там), і на південну братську могилу, де у 1942 році розстріляли більшість євреїв з Рогатина. Екскурсії закінчилися на старому єврейському кладовищі, основній точці нашого проекту з відновлення надгробків. Там ми поговорили про вік кладовища і про символізм могильних плит, що дозволило волонтерам подумати про те, скільки довгих століть сьогодні втрачена єврейська громада Рогатина тут мешкала і процвітала.

Андрес, який постійно живе в Рогатині, на місії від Корпусу Миру, також провів для волонтерів пішу екскурсію іншими історичними пам’ятками у місті, у тому числі завітали до стародавньої дерев’яної церкви Святого Духа, яка входить у список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також до поховань австрійських солдатів часів Першої світової війни. У Рогатині є декілька стародавніх дерев’яних церков, а також кладовища чотирьох різних конфесій, що пов’язано з багатокультурною історією цього міста та його місця у цьому регіоні, який перебував за останні кілька століть під різною владою.

Ще одна усталена традиція (а також неписана мета заходу) – це спільний похід на піцу у перший вечір, що дає нам можливість разом відпочити і продовжувати розмови, які часом непросто вести під час роботи на кладовищі. Завдяки попередньому плануванню Андреса, нас вже чекали гарячі страви, та й напої не забарилися. Чи то бувалі волонтери, чи новачки, ми завжди дізнаємося про своїх друзів щось цікавеньке, коли вони мають нагоду відпочити.

Перспективи

Уже з самого початку, коли ми ще тільки починаємо чистити, лагодити і гострити інструменти для чергової акції, ми з Марлою розуміємо, що бур’яни на єврейських кладовищах будуть рости і далі, так само як і на усіх цвинтарях в Рогатині. За нашими прогнозами, цього року доведеться ще прибирати на старому кладовищі, особливо косити траву і чагарники, які вже повилазили, затуливши деякі з віднайдених фрагментів плит. Так само ми продовжимо нести свою варту, винищуючи отруйний борщівник, аж до кінця сезону.

А крім того, усі наші плани будуть стосуватися робіт, які якнайкраще підійдуть для холодної пори, коли трава не росте, а чагарники у сплячці: викорчувати пеньки на обидвох кладовищах, не відходячи від нашої тривалої роботи з благоустрою території, щоб за нею було легше доглядати, і, звісно, продовжимо догляд за деревами на обидвох кладовищах. Імовірно, ми і самі впораємося з цією роботою (і ще Василь), адже мотокіс у нас не так багато, щоб одночасно працювало більше людей. А ще залишаються і інші наші давні проблеми, як-от величезна кількість мурашників, чи тверді відходи і сміття, які вже вросли в землю.

Відтак, найважливіші довготермінові плани на кладовища прив’язані до фулбрайтівського проекту Марли. І основним результатом цього дослідження, сподіваємося, стане ретельно продуманий план реабілітації кладовища, так, щоб звести до мінімуму щорічний догляд, представити віднайдені плити для освітніх і меморіальних цілей, і допомогти нам реінтегрувати кладовище у сучасне місто як місце вшанування пам’яті.

Переклад – Світлана Брегман.