Меморіал на місці південного масового поховання сьогодні.
Фото: Саша Назар для ЄСР.
Другий рік поспіль Джей та я не змогли бути присутніми в Рогатині 20 березня, щоб особисто віддати шану біля масового поховання на південь від центру міста, де 20 березня 1942 року було страчено та поховано понад 3000 євреїв Рогатина – молодих і старих, чоловіків, жінок та маленьких дітей — за обставин, які неможливо уявити. Джей та я вперше відвідали це місце п’ятнадцять років тому , і там сталася подія, яка призвела до нашого глибшого зацікавлення єврейською спадщиною та історією Рогатина; багато інших нащадків єврейських родин вихідців з Рогатина відвідували це місце, щоб вшанувати пам’ять після війни, а особливо після здобуття Україною незалежності у 1991 році.
This article is also available in English.
Молитва на місці меморіалу сьогодні. Фото: Ірина Небесна для ЄСР.
Сьогодні на місці події від імені Єврейської спадщини Рогатина та нащадків євреїв вихідців з Рогатина були присутні наші давні друзі та колеги з Львівського товариства єврейської культури ім. Шолом-Алейхема — Саша Назар та Денис «Беня». Цей візит організував Віто Надашкевич, адвокат, активіст у сфері охорони культурної спадщини та виконавчий директор Єврейської спадщини Рогатина. Окремо, захисниця культурної спадщини та журналістка Ірина Небесна з Тернополя також поїхала сьогодні, щоб промовити молитву на місці меморіалу. Ці дорогі друзі, які добре знають Рогатин та його єврейську історію, супроводжували нас у десятках попередніх поїздках до Рогатина, зустрічаючись із міськими чиновниками, бібліотекарями, істориками та студентами, а також беручи участь у меморіальних заходах з вшанування пам’яті єврейського Рогатина, зокрема Ірина у березні 2025 року, та Віто, Саша та Беня — у червні 2025 року. Дотримуючись єврейської традиції, Саша прочитав «Ель Малей Рахамім» (אֵל מָלֵא רַחֲמִים), a prayer for the souls of the departed innocents.
Вид на сільськогосподарські угіддя з меморіалу.
Фото: Саша Назар для ЄСР.
Тим з нас, чиї рідні поховані у спільній могилі на цьому віддаленому південному місці, нехай принесе втіху присутність Саші, Бені та Іри. Ці єврейські жертви — наші рідні — знову не забуті.
Перебуваючи в Рогатині, наші друзі також відвідали «старе» та «нове» єврейські кладовища Рогатина, а також меморіал на території «водоканалу» – масові поховання на північ від центру міста, пов’язані з розстрілами літа 1943 року під час остаточної ліквідації єврейського гетто. Усі ці місця поховань, схоже, перебувають у належному стані (немає нових проблем із огорожами, воротами тощо), а всі чотири інформаційні знаки, які ми встановили у 2023 та 2024 роках, залишаються міцними та у хорошому стані, незважаючи на цьогорічні незвично низькі температури та сильні снігопади на заході України.
Беня піднімається на вершину старого кладовища.
Фото: Саша Назар для ЄСР.
Щодо окремої, але пов’язаної з цим теми, ми можемо повідомити про певний прогрес у триваючих юридичних зусиллях Віто щодо реєстрації та офіційного захисту єврейських масових поховань у Рогатині — важливого проєкту, розпочатого п’ять років тому під час пандемії Covid-19, коли ми дистанційно брали участь у спільній німецько-українській програмі «Мережа пам’яті». Віто знову провів переговори з міською владою Рогатина та посадовцями Івано-Франківської обласної державної адміністрації, а також представниками Міністерства культури на національному рівні; він сподівається найближчим часом звернутися до Рогатинської міської ради, щоб потім було видано офіційну рекомендацію міста. Сподіваємося, що завдяки цій офіційній рекомендації міста процес реєстрації зможе перейти на наступний етап на обласному рівні.
Вид на старе кладовище сьогодні. Фото: Саша Назар для ЄСР.
Це радісна новина для Єврейської спадщини Рогатина, оскільки, як уже згадувалося, офіційний правовий захист цих місць поховань є і залишається для нас пріоритетним проєктом з 2011 року, хоча лише у 2020 році було розпочато реальну юридичну роботу над цим питанням. На жаль, російське вторгнення 2022 року зірвало ці зусилля, оскільки всі ресурси на всіх рівнях українського суспільства та уряду були переорієнтовані на війну, відклавши проєкти з охорони культури та спадщини на користь заходів з надання допомоги, пов’язаних з війною, як ми обговорювали наприкінці річного звіту нашої ГО за 2025 рік. Ми обережно оптимістичні щодо того, що, незважаючи на те, що зараз триває п’ятий рік повномасштабної війни Росії проти України, Віто якось зможе розвинути цей проєкт цього року.
Відвідування нового кладовища сьогодні.
Фото: Саша Назар для ЄСР.
Зрештою, хоча Джей та я не змогли бути присутніми на південному масовому похованні під час цьогорічного вшанування пам’яті, ми плануємо прибути до Рогатина 6 червня 2026 року на територію «водоканалу», де розташоване північне масове поховання, щоб вшанувати 83-тю річницю остаточної ліквідації єврейського гетто часів війни.
Барух Даян ГаЕмет.
Вічна пам’ять.
Переклад Василь Юзишин.