Повідомляється про можливе четверте єврейське масове поховання у Рогатині

Минулого четверга Марла та я здійснили ще одну поїздку до Рогатина, щоб перевірити стан єврейських місць поховань – обох кладовищ і обох масових поховань. Ми задоволені тим, як зараз виглядають усі місця; цього року за ними дуже добре доглядають, косять і впорядковують, коли трава стає високою. Ми вдячні нашим працівникам на цих місцях, Ігорю Залипку та Василю Юрківу, за їхню постійну пильність та зусилля.

This page is also available in English.

Нашою головною метою поїздки до Рогатина цього разу було взяти свідчення у літнього чоловіка, який володіє інформацією 25-річної давнини про можливе місце масового поховання євреїв у місті, на місці, яке раніше нам не було відоме. Наприкінці липня Ігор Залипко повідомив нам через нашого колегу Василя Юзишина, що він незадовго до цього розмовляв з цим чоловіком, і він вважає, що ми також повинні з ним поговорити. Ігор домовився про те, щоб ми зустрілися з чоловіком і оглянули це місце під час нашого візиту.

Передумовами для візиту цього тижня стали два позначені єврейські масові поховання у Рогатині, обидва з меморіальними пам’ятниками, встановленими нащадками та вцілілими євреями наприкінці 1990-х років, і обидва з інформаційними знаками, встановленими в результаті нашої роботи з Європейською ініціативою зі збереження єврейських кладовищ (ESJF) на початку цього року. Ці два місця були обстежені наприкінці весни 2017 р. за допомогою неінвазивного георадара з метою визначення фізичних меж ям масових поховань; звіт про результати цих досліджень був опублікований археологами, які їх проводили, восени 2017 р., а ми також підсумували їхній звіт для нашого вебсайту.

Менш науковими, але не менш цінними для реконструкції воєнної історії Рогатина є свідчення очевидців, зокрема спогади євреїв, які вижили в рогатинському гетто, усні свідчення українських свідків місцевих вбивств і поховань (більшість з яких на той час були дітьми), а також випадкові знахідки прихованих поховань місцевими жителями протягом десятиліть після Голокосту. Наприклад, роботі археологів у 2017 році допомогло свідчення, яке вони отримали під час обстеження північних масових поховань у Рогатині, коли робітник розповів, що кілька років тому він знайшов людські останки під час набирання глини для виготовлення цегли на задньому дворі водоканалу. Попередній керівник водоканалу розповів нам з Марлою під час розмови на початку 2018 року про ще одне випадкове виявлення останків, коли у 1980-х роках копали траншеї для запланованого фундаменту будівлі поза межами георадарного обстеження 2017 року; землю знову засипали, а будівля так і не була збудована, тому археологічна команда повернулася до Рогатина у 2019 році для повторного обстеження і підтвердила наявність поховань у тому місці.

Третє місце єврейського масового поховання у Рогатині, не підтверджене археологічними дослідженнями, але чітко і недвозначно описане у єврейських спогадах воєнних років, знаходиться десь у межах нового єврейського кладовища. Георадарне обстеження 2017 року не змогло визначити, де саме на території кладовища була створена ця могильна яма (їх могло бути більше однієї), хоча є можливі візуальні підказки на аерофотознімку Рогатина 1944 року, зробленому Люфтваффе, а рабин Колесник з Івано-Франківська запропонував конкретне місце (на основі профілю місцевості та інших підказок) під час своїх візитів на це місце разом з нами у минулі роки. У своїх спогадах про роки до, під час і після війни в Рогатині та його околицях Борис Арсен з перших вуст описав смерті в гетто від голоду, тифу і холоду, особливо дуже молодих і старих євреїв, тіла яких масово звозили на нове єврейське кладовище для поховання в ямах.

Наша зустріч цього тижня пролила світло на можливе четверте місце єврейського масового поховання. Нам повідомив цю інформацію Михайло Іванович Макойда, мешканець Рогатина, який народився у селі Кліщівна (близько 12 км на північ від Рогатина), і якому зараз 82 роки. Згідно з його усними розповідями та відповідями на запитання, які ми поставили під час розмови з ним, у 1990-х роках він працював директором складу м’ясної продукції у Рогатині, який обслуговував сільськогосподарський кооператив. У 1999 році він працював на бульдозері на незабудованій частині об’єкту, щоб вирівняти і підготувати ґрунт для асфальтування і будівництва нових складів.

Раптом його бульдозер провалився вниз більш ніж на метр і застряг у новоутвореній западині. Щоб витягти бульдозер, знадобилися люди і техніка, і в процесі на дні провалля були виявлені людські останки. Пан Макойда розповідає, що ця діяльність привернула увагу випадкових свідків, і один літній чоловік, який жив на пагорбі на північ від цього місця, спустився вниз і сказав, що під час військової окупації німці вбивали євреїв на цьому місці, і трупи були поховані там; пан Макойда підкреслив, що він не може сам перевірити інформацію цього чоловіка, і що цей чоловік зараз вже помер. Продовжуючи свою розповідь, пан Макойда повідомив, що з приводу знахідки вони тоді зв’язалися з мерією Рогатина, запропонувавши ексгумувати останки і перенести їх на одне з єврейських кладовищ, але мерія виступила проти цієї ідеї, тому бульдозером засипали яму ґрунтом, а потім ущільнили і вирівняли її. Зрештою, через цю територію було прокладено службову дорогу з шаром асфальту, а навколо неї збудовано невеликі будівлі.

Сьогодні на супутникових знімках місцевості на північ від вулиці Василя Стуса в Рогатині все ще ледь помітні обриси первісного сховища. Кілька будівель все ще стоять в одному з кутів, у тому числі кооператив, який продовжує працювати у західній частині сховища. Наразі невідомо хто має право власності на землю під об’єктом; Ігор Залипко сказав нам, що він поцікавиться у міській адміністрації і повідомить нам про це. Хоча у 1999 році земля і навколишні краєвиди були чистими, зараз більша частина землі на місці колишнього об’єкта заросла деревами і дикими травами, включаючи східну частину об’єкта, яку пан Макойда визначив як місце, де 25 років тому бачив могилу. Тонкий шар розбитого асфальту все ще залишається там, де ми стояли, обговорюючи історію цього місця.

Ми зафіксували GPS координати можливої могили, де ми стояли: 49.4054, 24.6210; ви можете побачити координати з прив’язкою до супутникових знімків на Google Maps і Bing Maps , натиснувши на посилання тут. Хоча ми не знаємо дату чи обставини вбивств і поховань на цьому місці, ми зазначаємо, що зменшення масштабу будь-якої з карт, на які є посилання, показує, що це місце знаходиться на маршруті, яким вели євреїв з гетто 20 березня 1942 року під час першої великої акції в Рогатині. Місце також знаходиться поблизу залізничної станції Рогатина, де у вересні та грудні 1942 року під час двох акцій було зібрано євреїв для депортації до табору смерті у Белжеці; багато жертв було вбито у гетто та на станції під час цих подій ще до того, як їх заганяли у поїзди.

Пан Макойда по пам’яті оцінив, що розмір ями, в яку впав його бульдозер, був трохи більшим за контури техніки, тобто, можливо, 4 метри на 6-8 метрів, і близько 1,5 метра в глибину; повний розмір могили може бути ще більшим. Чітка пам’ять пана Макойди про знахідку того дня 25 років тому робить нас з Марлою впевненими у наявності масового поховання у цьому місці, і ми вважаємо, що історія, розказана літнім сусідом у 1999 році, а також відсутність інших пояснень, переконливо свідчать про те, що жертви були євреями. Щоб поважати єврейські релігійні традиції, для визначення меж могили можна використовувати лише неінвазивні методи, і не слід проводити розкопки, щоб спробувати встановити обставини їхньої смерті. Ми обговоримо можливі варіанти захисту та вшанування з нашими колегами з «Єврейської спадщини Рогатина», містом Рогатин та досвідченими координаторами колишньої українсько-німецької програми «Мережа пам’яті», перш ніж оцінювати будь-які подальші кроки.

Я та Марла хотіли б висловити нашу вдячність Михайлу Макойді за те, що він публічно розповів про цю важливу історію і зустрівся з нами, Ігорю Залипку за те, що ознайомив нас з інформацією, організував і сприяв зустрічі, а також нашому другові Алексу Дунаю за те, що доставив нас до Рогатина на зустріч і перекладав для нас протягом усієї розмови.

Переклад Василь Юзишин.