78 років тому – незабуті

Ми з Джеєм знову не змогли бути особисто присутніми цього року перед меморіялом на північному масовому похованні на місці водоканалу у Рогатині, щоб згадати понад 3000 єврейських жертв остаточної ліквідації Рогатинського єврейського ґетто часів війни у червні 1943 р. Замість нас та від імені єврейських нащадків сьогодні був присутній член команди “Єврейської спадщини Рогатина” та наш дорогий друг Василь Юзишин, який вшанував пам’ять тих, які страждали й загинули на цьому місці 78 років тому. Деякі з цих жертв остаточної ліквідації походили з Рогатина, проте більшість – з околиць, зокрема Бурштина, Ходорова й Букачівець.

This page is also available in English.

Сім’я Василиків на новому єврейському кладовищі у Рогатині у 2019 р. Фото © ЄСР.

До Василя доєдналася сім’я Василиків з недалекого Івано-Франківська (чоловік Володимир і дружина Вікторія з дітьми Яриною та Давидом); вони – наші любі друзі з сімейними коренями у Рогатині та давні прихильники нашої роботи зі спадщини. Ми вперше зустріли Вікторію через фейсбук; відтак усі чотири члени сім’ї здивували нас одного пообіднього часу у 2019 р. на новому єврейському кладовищі Рогатина. Володимир повертався декілька разів 2020 р., щоб працювати разом із Василем на старому єврейському кладовищі; Ярина приєднувалась до нас багато разів як на старому, так і на новому єврейських кладовищах, зокрема була частиною великого багатоденного американсько-європейсько-українського волонтерського робочого заходу, який ми проводили у 2019 р. Окрім інтерв’ю з рабином Колесником з Івано-Франківська для польського телевізійного мовлення, Ярина створила “Єврейську спадщину мого регіону” – відео на YouTube про її дослідження й участь у волонтерській роботі з єврейської спадщини в Івано-Франківській області на заході України, зокрема й у Рогатині.

Меморіял на місці водоканалу сьогодні.
Фото Василя Юзишина © ЄСР.

У 1998 р. вцілілі у Голокості у Рогатині та їхні сім’ї спорудили меморіял біля масового поховання на місці водоканалу. Цей меморіал додався до попереднього, простого меморіялу, який збудували перед незалежністю України, за радянської влади. Сьогодні за місцем доглядає Ігор Залипко, місцевий чоловік, якого ми запросили до проведення легкого підтримання на меморіялах й території, включно зі сезонним насаджуванням квітів – завдань, які попередньо понад майже два десятиліття виконував наш покійний дорогий друг Михайло Воробець, який відійшов минулого місця. Вже цього року Ігор прибирав та обробляв землю навколо меморіялів і насадив квітучі рослини, що зараз буяють. Хоча середовище – промислове, меморіяли й територія довкола них підтримуються у доброму та шанобливому стані.

Володимир зачитує молитву. Фото Василя Юзишина © ЄСР.

Через Covid-19 вже другий рік поспіль ми з Джеєм не можемо бути присутніми на північному масовому похованні у Рогатині, аби відзначити цю сумну та урочисту річницю. Однак ми таки запалили свічку тут, у північній Каліфорнії, та зачитали вголос El Malei Rachamim (אֵל מָלֵא רַחֲמִים, “God, full of mercy”), молитву за душі спочилих і мучеників. Ми були зворушені, що сьогодні під час меморіального заходу у Рогатині Володимир також зачитав українську версію молитви (Господь Милосердний). Господи милосердний, даруй жертвам вічний мир.

Джей та я сподіваємось повернутися до України до осені та відновити нашу практичну роботу зі спадщини у Рогатині пізніше цього року.

Сьогодні на місці меморіялу: сім’я Василиків (ліворуч) і з Василем (праворуч).
Фото Василя Юзишина © ЄСР і Вікторії Мацкевич.

Переклад Наталія Курішко.