Огляд масових поховань і останні дані щодо місць спадщини

Тут подається коротке оновлення щодо кількох єврейських проектів, які діють у Рогатині, від учорашніх відвідин міста Марлою та мною з друзями і колегами зі Львова. Під час цього візиту до нас приєдналися наш давній прибічник і порадник Алекс Денисенко, який також виступав у ролі перекладача впродовж декількох зустрічей; Олександр (Саша) Назар, голова Львівського волонтерського центру; і Дмитро Гураль, партнер у “Ло Крафт” ТОВ. Як Львівський волонтерський центр, так і Ло Крафт співпрацюють з нами, підтримуючи дослідження масових поховань, що заплановані на весну, а також інших проектів у регіоні щодо освіти та співпраці з програмами, що стосуються спадщини.

This article is also available in English.

У Рогатині нас, як завжди, зустрів Михайло Воробець, шкільний вчитель на пенсії, який продовжує керувати роботою щодо відновлення надгробків у місті та зберігати історію багатокультурного Рогатина через дослідження, письмові праці та суспільну роботу. Разом ми відвідали всі місця нашого проекту в місті, а також ще одне місце, яке зараз надалі вивчається.

Масові поховання:

Головна увага зусиль цього дня полягала у перегляді та підтримці запланованого неінвазивного огляду місць єврейських масових поховань Рогатина на північ та південь від центру міста. Окрім відвідин міста разом із нашими колегами, ми також зустрілись із мером Рогатина, заступником мера та іншими працівниками міської адміністрації, головно, аби підтвердити теми, які ми обговорили у вересні та заплановані дати дослідницької роботи в місті. Ми також обговорили деякі додаткові деталі – як розміщення команди археологів з Великої Британії, служби підтримки для обладнання дослідження, тощо.

Стосовно важливої теми дозволів на доступ ходити на приватній власності впродовж технічної роботи, Дмитро висловив наше бажання пояснити заплановану роботу, офіційно попросити дозвіл, запропонувати компенсацію у випадку потреби зрізати рослинність для уможливлення дослідження, і показати, що ми доступні для діалогу, якщо у власників нерухомості та інших мешканців виникатимуть запитання. Мер пояснив, що місто може прийняти проект і зробити офіційні кроки щодо його підтримки, включаючи пряму роботу з місцевими землевласниками, якщо ми представимо наші плани у листі, який вони зможуть показати міській раді. Дмитро пообіцяв незабаром підготувати лист.

Тим часом мер повідомив, що під час їхніх попередніх обговорень щодо нашого проекту із власниками нерухомості, вже досягнута загальна підтримка серед громади. Заступник мера наголосив, що ще зарано розглядати вплив на поля та сади від очищувальної роботи для попереднього дослідження; фактичний стан полів та іншої власності стане краще відомий навесні. Наш лист місту може також допомогти місцевому бізнесу і жителями зменшити садівництво на постраждалих ділянках, що мінімізує вплив нашої роботи.

Наша зона співдії з містом підсилиться через призначення Ольги Малецької у якості нашої первинної контактної особи щодо поточної тактичної і стратегічної роботи. Ольга є директором Регіонального історичного музею “Опілля” у Рогатині і вона нещодавно приєдналась до нас за круглим столом щодо збереження регіональної єврейської спадщини у Львові. Вона – випускниця престижного Львівського національного університету ім. І. Франка, яка у навчанні зосереджувалася на міжвоєнний історії єврейських громад Західної України. Ми з нетерпінням чекаємо співпраці з Ольгою стосовно деталей дослідницького проекту у цьому та наступних роках.

Поза межами зустрічі ми та наші колеги відвідали два відомі місця масових поховань, аби оглянути їхній стан. Пам’ятні знаки залишаються у доброму стані, зараз з тонким шаром снігу. Корисним відкриттям для нас було те, що середина зими забрала майже всю траву, листя та дрібні чагарники і повзучі рослини з північної ділянки (у дворі з міськими матеріалами), що полегшило для нас огляд голих сталевих конструкцій теплиць і їхніх фундаментів. Ми надамо фото цієї ділянки, яка раніше була досить закрита через рослинність, команді археологів для оглядин перед візитом.

На південній ділянці всі поля були вкриті снігом – де тільки могло зазирнути око, але пейзаж був спокійний і меморіальні пам’ятники контрастно вирізнялися з-поміж яскравого снігу. Перебуваючи на цьому місці, пан Воробець зауважив, що скоро настане 75 років з моменту вбивства там більш ніж 3000 рогатинських євреїв 20 березня 1942 року, і ми обговорили з ним можливість приєднатися до лекції, яку він сподівається провести перед учнями Рогатина цього дня. Ми слідкуватимемо і побачимо, як нам вдасться долучитися до цієї події.

Єврейські цвинтарі:

Обидва єврейські цвинтарі у Рогатині зараз бездіяльні; судячи зі слідів на снігу, єдиними відвідувачами, окрім нашої групи, тут були птахи та інші дрібні тварини. Майже всі повалені мацеви і віднайдені фрагменти надгробків на старому цвинтарі були вкриті легкою ковдрою снігу, яку ми не порушували, але нам було видно проблиски декількох із багатьох символів та епітафій, які ми задокументували та описали в минулому. На новому цвинтарі дерева захищали кілька каменів, що стояли, від більшості снігу. Це був перший раз, коли ми відвідали Рогатин зимою і було прекрасно побачити тихий спокій цих місць пам’яті.

Відновлення єврейських надгробків:

Оскільки холодна погода зупинила місто та його жителів від земельних робіт, менше фрагментів надгробків видніються на поверхні для повернення на кладовища; ми спостерігаємо таку ситуацію щороку. З часу нашого останнього візиту у вересні пану Воробцю повідомили лише про один фрагмент. Цей фрагмент йому доставив чоловік, який знайшов його на власній ділянці у районі вулиці Заводи через річку Гнила липа від центру міста; цей район – постійне джерело каменів ще з часу наших перших кількох візитів Рогатина у 2011 р.

Пан Воробець зберігав фрагмент у себе вдома аж до нашого вчорашнього приїзду. Після зустрічей із міською адміністрацією та освітянами у місті ми заїхали до пана Воробця, аби забрати фрагмент. Саша розмістив камені в огелі на старому єврейському цвинтарі після обіду, коли ми відвідували це місце разом.

Як завжди, впродовж дня ми з паном Воробцем переглянули бухгалтерську звітність. З урахуванням останніх витрат в сумі 30 грн (близько одного американського долара) на прибирання останнього надгробка, наш розрахунок співпадає із розрахунком пана Воробця. В загальному у 2016 р. Єврейська спадщина Рогатина витратила 3445 грн (близько 135 доларів відповідно до курсу обміну у 2016 р.) для відновлення і транспортування близько 60 фрагментів надгробків, деякі дуже великі. Значна частина робочої сили була надана місцевим агентством з працевлаштування; кошти для покриття усіх інших витрат були надані нами і друзями та прибічниками нашої програми.

Інші місця єврейської спадщини:

У супроводі Ольги та її заступника у музеї Василя Сердюка ми здійснили незаплановану зупинку біля будівлі адміністрації на південь від центру міста (зараз під номером 40 на вул. Галицькій), щоб швидко оглянути підвал, де зараз проводиться ремонт та реконструкція. Будівля, споруджена у 1930-их, забезпечувала різноманітні урядові цілі до та після війни і була одним із центрів німецького уряду під час нацистської окупації 1941-1944 рр. Євреї, які пережили війну в Рогатині, відвідували це місто у час меморіального візиту у 1998 р., і ми також відвідали цю будівлю впродовж кількох із наших останніх візитів до Рогатина з 2011 р., хоча до цього ми бачили тільки зовнішню сторону і вестибюль на першому поверсі будівлі.

Це місце зараз здобуло новий інтерес у Рогатині через історію про праведного українця, який захистив тринадцять євреїв у підвалі, дев’ять з яких вижили у війні. Історія цих подій задокументована у Книзі пам’яті – у частині про Рогатин на сторінці 321 оригіналу під заголовком “Історія бункера”. Минулі дані ідентифікують вартового, який переконав німців не входити у підвал, як людину на ім’я Брудувай, родом із сусіднього села Путятинці, кілька кілометрів на південь. Попередньо жодної іншої інформації не надано про цього чоловіка, хоча Книга пам’яті закликає, що “цього неєврея слід добре пам’ятати”.

Нащадок одного з євреїв, врятованих цим українцем, знову намагався визначити місцезнаходження сім’ї цього праведного чоловіка і зв’язався із рядом істориків та дослідників у регіоні. Через офіс мера Рогатина пан Воробець отримав електронний лист від Батьї Кідрон з Ізраїля, доньки Сари Рокеч, однієї з дев’ятьох людей, врятованих у підвалі, яка шукала інформацію. Долею випадку пан Воробець пов’язаний із сім’єю Бродовій у регіоні, а у 1960-их рр. його двоюрідний брат Пантелеймон (Панько) Бродовій з Бабухова (біля Путятинців) розповів йому частинки цієї історії, коли вони були співробітниками. Відтоді Панько Бродовій і його дружина Анна вже померли, отже пан Воробець працює з їхніми нащадками та іншими джерелами, намагаючись перевірити зв’язок. Ми запропонували знову спробувати знайти підтвердження чи додаткову інформацію від будького із Rohatyn District Research Group (RDRG) у кого можуть бути спогади чи інші документи, які допоможуть у ідентифікації українського чоловіка та його сім’ї. Існує кілька історій, як українці допомагали рогатинським євреєм у спогадах євреїв, які пережили Геноцид у Рогатині, але на сьогоднішній день жодна з цих людей не зазначена у базі даних “Праведників народів світу” Яд Вашема. ми раді будьякій інформації, яка допоможе задокументувати ім’я Брудувай/Бродовій чи інші.

Переклад Наталія Курішко.